Справа № 729/356/25
2/729/297/25 р.
заочне
12 травня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Булиги Н. О.
секретаря Романченко С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором №73314 від 05.04.2024 в розмірі 11100 грн., яка складається з: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8100 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 05.04.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №73314 за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 3000 гривень, строком на 18 днів, дата повернення позики 23.04.2024, з процентною ставкою 2,5 % день (фіксована). Даний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комінікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства. Договір №73314 був підписаний 05.04.2024 о 19:24 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора naL265 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monto.com.ua.
ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» виконало свої зобов'язання за умовами кредитного договору у повному обсязі та перерахувало кошти позичальнику згідно умов договору.
У подальшому, 29.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу №291024, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема за договором №73314 від 05.04.2024 перейшло ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 11100 гривень, що складається: з 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8100 грн. заборгованість за нарахованими процентами, яку позивач просить стягнути разом із судовими витратами.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи вважається повідомленим своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Причини неявки не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позов не подавав.
З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 05.04.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №73314 (а.с.9-12).
Згідно п.2.1 договору відповідач отримав позику у розмірі 3000 грн. на строк 18 днів (п.2.2 договору). Дата повернення позики (останній день) 23.04.2024. Денна процентна ставка/день % (застосовується у відповідності до умов програми лояльності протягом первісного строку кредитування) складає 2,5%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % (не застосовується в період воєнного стану у період існування такого обмеження) 2,5%. Орієнтована реальна річна процентна ставка 187047,70%. Орієнтовна загальна вартість позики - 4350 грн.
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комінікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства.
Договір позики №73314 був підписаний 05.04.2024 о 19:24 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора naL265 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monto.com.ua (а.с.13).
Факт перерахування коштів підтверджується платіжною інструкцією/операцією №Зе10020b-8855-476b-a53e-99576060cc2a від 05.04.2024, з якої вбачається, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3000 грн. (а.с.8).
Згідно даних по кредиту №73314 від 05.04.2024, підтверджується, що станом на 30.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за вказаним кредитним договором складає 11100 гривень, з яких 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8100 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с.18-20).
29.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу №291024, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема за договором №73314 від 05.04.2024, перейшло ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (а.с.30-33).
Відповідно до витягу з акту приймання-передачі прав №1 від 29.10.2024 до договору факторингу №291024 від 29.10.2024, сума боргу ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №73314 від 05.04.2024 складає: 11100 грн., з яких 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8100 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с.38).
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» зверталось до ОСОБА_1 із вимогою про погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит №73314 від 05.04.2024 у сумі 11100 грн. (а.с.16).
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.
Частини 1 та 2 статті 1077 ЦК України вказують, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
За приписами ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не виконав взяті на себе зобов'язання, що свідчить про порушення прав позивача, а позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі та вважає, що з відповідача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 11100 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Представником позивача було надано договір про надання правової допомоги № 4 від 02.12.2024 укладений між позивачем та адвокатом Боденко А .А., у якому сторони домовились, що адвокат приймає на себе доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів клієнта у цивільних справах щодо стягнення коштів з боржників згідно реєстру боржників, який надається клієнтом, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату за надані юридичні послуги гонорар, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов'язані з виконанням доручення клієнта.
У детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Боденко А .А. на виконання умов договору про надання правової допомоги від 02.12.2024, зазначено, що обсяг послуг, які були надані адвокатом, а саме підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оцінено у 7000 грн.
На думку суду, така робота входить до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи та обсяг виконаної роботи.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що пропорційним розміром таких витрат є 4000 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у порядку відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.141, 247, 264, 265, 274, 279, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1048-1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 73314 від 05.04.2024 в сумі 11100 (одинадцять тисяч сто) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», адреса місцезнаходження м. Київ вул. М .Грушевського, 10, код ЄДРПОУ 41240530.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига