Справа №766/18908/24
н/п 1-кп/766/226/25
08.05.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022231080000192 від 24.11.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 111, частиною сьомою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
07.11.2024 року обвинувальний акт і доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022231080000192 від 24.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 111, частиною сьомою ст. 111-1 КК України надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області.
Надалі ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 було продовжено до 10 січня 2025 року.
В подальшому ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.12.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 було продовжено до 09.02.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.01.2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 було продовжено до 30.03.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 було продовжено до 16.05.2025 року.
08.05.2025 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого, на строк два місяці без визначення застави, на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК),
І. Позиція сторони обвинувачення
В цілому, по суті, клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, які вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цих злочинів.
Необхідність у продовженні стосовного обвинуваченого застосованого запобіжного заходу, обумовлена наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які не зменшилися та вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Залишаються ризики уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою особливо тяжкого кримінального правопорушення, проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що свідчить про те, що ОСОБА_6 становить певну небезпеку суспільству.
ІІ. Позиція сторони захисту
Обвинувачений подав письмові заперечення на клопотання прокурора, зміст яких полягає в такому.
Ознайомившись з текстом клопотання про продовження меж строку тримання під вартою, слід заявити про наступне.
Вимоги до клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу регламентовані статтею 184 КПК України.
Підставою для продовження строку дії запобіжного заходу прокурор зазначає як висунуте обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину у період воєнного стану.
Відповідно до рішення Конституційного суду України №7-р (II) від 19.06.2024р та практики Європейського суду тяжкість вчиненого злочину не може бути самостійною підставою для обрання (продовження строку) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, прокурор зобов'язаний навести обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурором зазначено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду (пункт 1), ризик незаконного впливу на свідків (пункт 3), ризик продовження злочинної діяльності (пункт 5).
Обвинувачений стверджує, що прокурор не дивлячись на свою юридичну освіту, не розуміє або робить вигляд, що не розуміє, що переховування - це активні дії, направленні на невідвідування судових засідань за викликом суду, тобто підставами для наявності зазначеного ризику є якісь обставини, які свідчили б, що обвинувачений не буде з'являтись до суду і буде переховуватись, тобто змінить місце проживання, виїде у інший населений пункт тощо.
Однак, прокурор не навів жодної обставини які б свідчили, що обвинувачений збирається чи готується до переховування від суду.
Також прокурор стверджує, що обвинувачений як колишній працівник пенітенціарної служби може подавати поради свідкам та створювати собі алібі. При цьому прокурор зазначає, що обвинувачений має контакти та зв'язки з колом окупантів та може продовжити злочинну діяльність.
На спростування зазначеного ризику обвинувачений зазначає: по-перше те, що має статус у кримінальному провадженні "обвинувачений"; по-друге - відповідно до ст. 290 КПК України прокурор визначив, що доказів достатньо для завершення досудового розслідування і складання обвинувального акта, тобто досудове розслідування завершене і усі свідки встановленні; третє - прокурор не зазначає, яким чином обвинувачений буде впливати на свідків саме у зазначеному кримінальному провадженні; четверте - твердження прокурора носять загальний характер, при цьому прокурор не вказує кого саме з окупаційної влади обвинувачений знає, з ким з окупантів обвинувачений підтримує зв'язки, хто із знайомих втік до окупованої Лівобережної Херсонщини.
За таких обставин, твердження прокурора є брехнею яка направлена на введення суд в оману з метою, щоб суд ще не дослідивши доказів усіх обставин справи на підсвідомому рівні вважав обвинуваченого «зрадником, колаборантом». Прокурор не лише не довів існування ризиків, а навмисно спотворює обставини кримінального провадження, висловлює твердження не як юрист, не як прокурор, а як бабка-пліткарка, без наведення жодних доказів.
Таким чином, обвинувачений вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою від 12.03.2025 рік складено з порушенням вимог ст.184 КПК України, жодний ризик не підтверджений не лише доказами ай обставинами, твердження прокурора є домислами, які носять загальний характер з метою впливу на підсвідомість суддів, тобто є тиском на судову гілку влади.
За таких обставин обвинувачений просить відмовити прокурору у задоволені клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінити запобіжний захід на домашній арешт, визначивши місце знаходження під час домашнього арешту: АДРЕСА_1 .
Захисник проти клопотання прокурора заперечував, проте допустив, що певні ризики неналежної поведінки обвинуваченого існують. Що стосується продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи положення частини шостої ст. 176 КПК України, поклався на розсуд суду.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Суд звертає увагу, що аргументи прокурора щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого залишилися таким ж, які були предметом розгляду у судовому засіданні 12.11.2024, 30.012025, 18.03.2025 під час розгляду відповідних клопотань про продовження запобіжного заходу стосовного обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. За результатами цього розгляду Судом були ухвалені відповідні рішення про задоволення клопотання та продовження строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Мотиви Суду стосовно продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого викладені у вищенаведених рішеннях Суду.
Суд вважає, що обґрунтування щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, наведене в згаданих рішеннях Суду, є вичерпним, входячи із наведених аргументів сторін кримінального провадження.
Суд ще раз наголошує, що відповідно до частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою
Обвинувачений у своїх запереченнях вказав, що доводи прокурора щодо наявності ризиків недобросовісної поведінки обвинуваченого є надуманими і не підтверджені доказами.
В цьому контексті Суд вважає за доцільне зазначити, що по суті запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення недобросовісної поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Тобто при обранні (продовжені) запобіжного заходу суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Водночас, Суд повторює, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і спростовують припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а імперативна норма частини шостої ст. 176 КПК України не дозволяє Суду застосувати інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Доводи обвинуваченого і захисника не були переконливими щодо відсутності відповідних ризиків можливої неналежної поведінки обвинуваченого.
Отже Суд дотримується раніш викладеного висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та зможе запобігти ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, відповідно до приписів частини шостої ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до ОСОБА_6 , оскільки він обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 111 та 111-1 Кримінального кодексу України має застосовуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого без визначення застави.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2024 (справа № №487/8005/24, н/п №1-кс/487/5063/24), стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до «06» липня 2025 року, включно, без визначення застави.
4. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5),
5. Ухвала підлягає негайному виконанню.
6. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
7. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Головуючий суддяОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3