Справа № 766/22349/24
н/п 2-а/766/205/25
12.05.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Шестакової Я.В.,
за участі секретаря Сивкович О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача у грудні 2024 року звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №І/1/3314 від 14.12.2024 року.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що 14.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача полковником ОСОБА_2 помилково встановлено, що позивач в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року не уточнив свої персональні данні протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, адже згідно застосунку «Резерв+» зазначено, що позивач оновив свої данні 12.07.2024 року. Крім того, позивач не отримував повідомлення про його виклик на 14.12.2024 року для участі у розгляді справи, чим було порушено його право на захист.
Ухвалою суду від 31.12.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
24.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про необґрунтованість позовної заяви та її безпідставність просить в позові відмовити. В обгрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що при складані протоколу 13.12.2024 року ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких останній вчинення адміністративного правопорушення визнав, але стверджував, що повістку не отримував. Постановою від 14.12.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. При винесені постанови враховано пояснення позивача, вивчено його документи, облікову карточку системи «Оберіг» та встановлено, що він своєчасно не з'явився за повісткою до ТЦК та свої персональні данні не оновив у повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».
Відповідно до ч.2 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Як вбачається з повістки №251 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належить з'явитися 08.07.2024 року о 09:00 годині для проходження військово-лікарської комісії. Повістку позивач отримав 04.07.2024 року особисто про що міститься його підпис.
В протоколі №І/1/3314 про адміністративне правопорушення від 13.12.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог абзацу другого ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абзацу сьомого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в умовах особливого періоду, не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої персональні данні (адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні данні) через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Адміністративне правопорушення виявлено та встановлено - 13.12.2024 року.
В протоколі міститься пояснення позивача про те що він провину визнає, повістку не отримував, а також наявний підпис позивача про отримання копії протоколу.
Крім того, у протоколі було повідомлено ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 14.12.2024 року о 10:00 год, де міститься підпис позивача.
Зі змісту постанови №І/1/3314 у справі про адміністративне правопорушення від 14.12.2024 року вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 , адміністративного правопорушенняпередбаченого ч.3ст.210-1КУпАП, встановив,що громадянин ОСОБА_1 , будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог абзацу другого ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", абзацу сьомого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в умовах особливого періоду, не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», тобто в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої персональні данні (адрес проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти), інші персональні данні) через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними реєстру «Оберіг» та виявлено протоколом від 13.12.2024 року.
При розгляді справи враховано ті обставини, що ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення визнав та пояснив, що не отримував повістку.
Обставин що пом'якшують адміністративну відповідальність або обтяжують адміністративну відповідальність не встановлено.
Враховуючи, що вина громадянина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП доведена, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Зазначена постанова підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 та у відповідній графі міститься підпис ОСОБА_1 про отримання копії постанови №І/1/3314 від 14.12.2024 року - 27.12.2024 року.
Згідно з паперової копії долученої до матеріалів справи даних застосунку Міністерства Оборони України «Резерв+» позивач по справі ОСОБА_1 уточнив дані 12.07.2024 року, проте дата проходження та постанова ВЛК відсутні.
Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Об'єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період, відмова від отримання повісток, проходження медичного огляду, тощо.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент вчинення позивачем вищенаведених дій та винесення оскаржуваної постанови, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч. 3 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Крім того, частиною 10 статті 1 Закону України "Про віськовий обов'язок та військову службу" встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Слід також зазначити, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Судом встановлено що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:00 08.07.2024 року, для оновлення даних, а саме для проходження військово лікарської комісії не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 245 КупАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, під час розгляду справи та дослідження доказів, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військово-лікарської комісії на 08.07.2024 року. Позивач, в свою чергу, проігнорувавши вручену повістку, оновив данні у застосунку «Резерв+» 12.07.2024 року, вважаючи, що такої дії буде достатньо, проте дані про проходження військово-лікарської комісії у вказаному застосунку відсутні, а отже не оновлені, чим позивач порушив вимоги діючого законодавства. Крім того, аргументи позивача щодо неповідомлення його про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовано матеріалами справи, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис позивача про повідомлення його про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, а позивач порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.05.2025 року.
Суддя Я.В.Шестакова