Справа № 604/190/25
Провадження № 2/604/173/25
про витребування доказів
06 травня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.,
за участі секретаря судового засідання Малиш А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №68218035 від 07 травня 2024 року.
Згідно п.3.1.2.5. вказаного вище договору, Товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього договору.
У розділі 10 даного договору який має назву Реквізити сторін, банківським рахунком відповідача ОСОБА_1 зазначено НОМЕР_1 .
Згідно інформаційної довідки №67/02 від 05 лютого 2025 року, виданої ТОВ «Платежі онлайн» платіжна картка № НОМЕР_1 емітована АТ КБ «Приватбанк»
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання про витребування доказів без його участі, клопотання просив задовльнити та витребувати у АТ «КБ «Приватбанк» зазначені ним докази.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно п.2. ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому депоновано картку відповідача № НОМЕР_1 , а саме наступну інформацію: чи видавалась ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) кредитна картка № НОМЕР_1 ; виписку по даній картці (якщо така була емітована), за період з 07 травня 2024 року по 11 травня 2024 року з відображенням часу зарахування коштів.
Інша інформація яку просить витребувати представник позивача в клопотанні про витребування доказів доказового значення по справі не має, а тому суд не вважає за доцільне задовольнити клопотання в частині витребування інформації про номери телефонів відповідача.
Керуючись п.3 ч.1 ст.43,76, ст.84, ст.ст.260-261 ЦПК України, суд,
Витребувати від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» наступну інформацію:
- відомості про те чи було емітовано у даному банку платіжну картку на ім'я ОСОБА_2 (картка № НОМЕР_1 );
- виписку про рух грошових коштів на банківському рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 за період з 07 травня 2024 року по 11 травня 2024 року.
Витребувані докази надати суду впродовж 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин впродовж 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд може застосувати до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України (ст. 144,146,148).
Відкласти судове засідання на 11:30 годину 11 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Б. Сташків