Справа № 588/410/25
Провадження № 2/588/302/25
09 травня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Пархомчук С.В. у березні 2025 року звернувся до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 153006, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 30 днів з умовою сплати відсотків у розмірі 2% на день.
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» був укладений договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 .
Станом на 04.12.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 20880 грн, яка складається з наступного: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 16880 грн.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості, проте станом на дату подання позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
У зв'язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 153006 від 19.09.2020 у розмірі 20880 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 19.03.2025 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
27.03.2025 відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що він виконав зобов'язання за кредитним договором. Кредит він отримав від ТОВ «ЗАЙМЕР» у розмірі 4000 грн на строк 30 днів, тобто до 18.10.2020. Вважає, що за умовами кредитного договору, кредитор має право на отримання відсотків у розмірі 2% на добу лише за 30 днів, що становить 2400 грн. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування погодженого сторонами є безпідставним, суперечить закону та правовим позиціям Верховного Суду. Сума відсотків за користування кредитом зазначена у графіку розрахунків та була погоджена сторонами в розмір 2400 грн, а не 16880 грн. Крім того, ним було сплачено первісному кредитору всю суму кредиту у повному обсязі у грудні 2020 року, тобто ще до укладення ТОВ «ЗАЙМЕР» договору факторингу із позивачем. Так, через систему Platon ним було сплачено: 18.10.2020 - 2320 грн, 18.11.2020 - 2480 грн, 19.12.2020 - 2480 грн, 29.01.2021 - 3280 грн, а всього сплачено 10560 грн. Сплачена ним сума навіть перевищує суму 6400 грн, яку він повинен був сплатити за договором. Вказане свідчить про виконання ним своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, тому на час укладення договору факторингу борг за кредитним договором у нього був відсутній. У зв'язку з наведеним, відповідач просить залишити позов без задоволення та провести розгляд справи без його участі.
04.04.2025 представник позивача подав відповідь на відзив у якій, крім обставин викладених у позовній заяві, вказав, шо відповідач не надав доказів сплати заборгованості у повному обсязі первісному чи новому кредитору. Умовами договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Позичальник погодився на умови визначені договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованим. Часткова оплата відповідачем заборгованості у розмірі 10560 грн була спрямована на погашення процентів, які були нараховані за час прострочення. Водночас заборгованість за основною сумою кредиту залишилася непогашеною, що спричинило подальше нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Сплата відповідачем коштів на погашення заборгованості в розмірі 10560 грн є беззаперечним доказом того, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору, зокрема з порядком нарахування відсотків за прострочення повернення кредитних коштів. Ця обставина також підтверджує те, що відповідач фактично визнав наявність у себе зобов'язань за кредитним договором у більшому обсязі, ніж зазначено у відзиві на позов.
07.04.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому вказав, що наданий позивачем до відповіді на відзив додатковий доказ, а саме, розрахунок заборгованості, не можна приймати до розгляду, оскільки порушено строк подання доказу. У позивача не було перешкод отримати доказ до звернення до суду. Крім того, наданий позивачем розрахунок відсотків суперечить умовам кредитного договору. Також відповідач звернув увагу на те, що текст кредитного договору не містить умов нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, а передбачено обов'язок клієнта сплатити пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Позивач перекручує умови кредитного договору задля виправдання дій щодо безпідставного нарахування відсотків поза межами кредитування. Він дійсно сплачував кредит та відсотки поза межами строку кредитування. Оплата здійснювалася через особистий кабінет, у якому відображалася сума, яка належить до сплати у рахунок часткового повернення кредиту та сплати відсотків. Проте підрахувавши загальну суму сплачених коштів він зрозумів, що кредитор здійснює нарахування відсотків у спосіб, що не узгоджується з умовами договору, тому припинив сплату коштів вважаючи свої зобов'язання виконаними. Різниця між належною до сплати сумою та фактично сплаченою сумою становить 4160 грн, які є безпідставно набутим майном ТОВ «ЗАЙМЕР» та ці кошти мають бути йому повернуті.
07.05.2025 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн.
08.05.2025 представник позивача подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що не порушував строку для подання доказів, оскільки право подання доказів при подачі відповіді на відзив передбачено положеннями ст. 178-179 ЦПК України. У зв'язку з порушенням відповідачем встановленого графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, нарахування процентів було продовжено як плата за неправомірне користування грошовими коштами, що повністю відповідає умовам, передбаченим п. 2.3 кредитного договору.
09.05.2025 відповідач подав додаткові пояснення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Зокрема відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними доказами факту укладення договору факторингу № 01-28/10/21 від 28.10.2021 та переходу права вимоги за кредитним договором за № 153006 від 19.09.2020, посилаючись на різні суми платежів у платіжних дорученнях сплачених за договором факторингу. Також відповідач вказав, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності та співмірності зі складністю справи, є завищеною, необґрунтованою та такою, що становить надмірний тягар для відповідача. Тому відповідач просив залишити без задоволення заяву позивача про розподіл судових витрат.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача, у відповіді на відзив та в додаткових поясненнях зазначив, що просить розглядати справу без його участі.
Відповідач у відзиві на позов та в запереченні на відповідь на відзив також зазначив, що просить розглядати справу без його участі.
Зважаючи на подані сторонами заяви, суд визнав за можливе розглянути справу без їхньої участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 19.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 153006, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн на строк 30 днів (до 18.10.2020) з умовою сплати відсотків у розмірі 2% на день. Строк дії договору сторони визначили тривалістю 30 днів. Також сторони погодили графік розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору та інші умови кредитування (а.с. 14, 18-20).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов вказаного договору на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 19.09.2023 було перераховано обумовлену суму кредитних коштів у розмірі 4000 грн (а.с. 27).
Отже, ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредит.
Відповідачем на виконання умов договору було сплачено на користь ТОВ «ЗАЙМЕР» кошти: 18.10.2020 у розмірі 2320 грн; 18.11.2020 у розмірі 2480 грн; 19.12.2020 у розмірі 2480 грн; 29.01.2021 у розмірі 3280 грн, а всього сплачено 10560 грн (а.с. 45, 59-65).
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» був укладений договір факторингу № 01-28/2021, відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 153006 від 19.09.2020 у розмірі 20880 грн (а.с. 13, 21-24, 26).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №153006, складеної позивачем, заборгованість відповідача станом на 04.12.2024 складає 20880 грн, яка складається з наступного: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 16880 грн (а.с. 12).
Суд не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.
У пункті 1.2 кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, чітко зазначено, що кредит надається на строк 30 днів, тобто до 18.10.2020. Строк дії договору становить 30 днів.
Жодних інших умов, зокрема про те, що строк дії договору продовжується на час фактичного користування відповідачем кредитними коштами, сторони не узгоджували.
Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом, в розмірі передбаченому договором, кредитор мав право здійснювати не більше ніж протягом 30 днів з моменту укладення договору. Після закінчення даного строку кредитор мав право вимагати від позичальника сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, як міри цивільно-правової відповідальності, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі №910/4518/16, де зазначено, що твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Таким чином загальний розмір відсотків, передбачених договором, які первісний кредитор ТОВ «ЗАЙМЕР» мав право нарахувати відповідачу становить 2400 грн.
Як установлено судом та визнається сторонами, відповідач на виконання умов кредитного договору сплатив на користь первісного кредитора ТОВ «ЗАЙМЕР» кошти в сумі 10560 грн.
Відтак, відповідач виконав обов'язок з повернення кредиту та сплати відсотків повністю.
Щодо доводів відповідача про те, що різниця між належною до сплати сумою та фактично сплаченою сумою становить 4160 грн, які є безпідставно набутим майном ТОВ «ЗАЙМЕР» та ці кошти мають бути йому повернуті, суд зазначає, що в даній справі відповідачем не було заявлено зустрічного позову. Тому суд, відповідно принципу диспозитивності цивільного судочинства розглядає справу в межах заявлених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк для подання доказів суд відхиляє, оскільки положеннями ст. 178-179 ЦПК України передбачено право позивача подання доказів при подачі відповіді на відзив.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем виконано зобов'язання за кредитним договором, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ», адреса місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42228158;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено 12 травня 2025 року.
Суддя О. О. Огієнко