Справа № 579/487/23
1-в/579/30/25
"09" травня 2025 р. Кролевецький районний суд Сумської області
в складі - судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець клопотання тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кролевець Сумської області, громадянина України, військовослужбовця, не одруженого, освіта професійно - технічна, зареєстрованого за місцем проживання та проживаючого АДРЕСА_1 ,
вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки .
12 квітня 2023 року ОСОБА_3 поставлений на облік військової частини НОМЕР_1 .
Представник військової частини НОМЕР_1 в судове заcідання не з'явився, надав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений(а.с. 102).
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду подання повідомлений належним чином.
Відповідно до абзацу другого ч.5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Судом встановлено, що вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, до покарання у виді трьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки .
12 квітня 2023 року ОСОБА_3 поставлений на облік військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
За змістом ч. 3 ст. 26, ч. 5 ст. 132 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом з поданням доказів обставин, на які вони посилаються.
Доказів систематичного не вчинення правопорушень та непритягнення до адміністративної відповідальності та доказів не вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення за місцем його перебування суду не надано.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах “Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02), “Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), “Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), винуватість у скоєнні правопорушення має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що викладені в клопотанні обставини повинні доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази . Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
За таких обставин в суду виникають обґрунтовані сумніви про те, що засуджений ОСОБА_3 виконав протягом іспитового строку покладені на нього обов'язки.
Крім того засуджений перебуває у військовій частині, яка знаходиться не за місцем розташування суду, який ухвалив вирок.
Згідно п. 9 ч. 1 мт. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що подання тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 є передчасним , не обгрунтоване мотивами, які заслуговують на увагу суду , без надання доказів обставин, які підтверджують підстави для звільнення засудженого від призначеного покарання та без надання доказів місця його проживання.
На підставі ч.1 ст.78 КК України, керуючись ч.4 ст.107, ст. ст. 537, 539 КПК України,-
Відмовити в задоволенні подання тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_3 .
На ухвалу може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом 7 діб з дня оголошення.
Суддя: ОСОБА_1