461/1008/25
1-кп/461/333/25
12.05.2025 року Галицький районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024140000000228 від 30.09.2024, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Середкевичі Яворівського району Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше не судимої, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, -
обвинувачена ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді лікаря-алерголога Центру «Терапія» у Відокремленому підрозділі «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання» Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», користуючись набутими соціальними та професійними зв'язками за час роботи в сфері медицини, з метою особистого незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, вимагала та одержала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе в сумі 3000 доларів США (що станом на 23.10.2024 згідно довідки НБУ становить 123 990 гривень), за вплив на прийняття рішення посадовими особами медико-соціальної експертної комісії № 3 (МСЕК) комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, що у м. Львові на вул. Бой-Желенського, 5, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави щодо встановлення 3-ї групи інвалідності ОСОБА_6 , поєднаному з вимаганням, за наступних обставин.
Так, не пізніше вересня 2024 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_4 , під час спілкування з гром. ОСОБА_7 , який звернувся до неї з приводу госпіталізації в пульманологічне відділення ВП «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання» Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», з метою подальшого отримання групи інвалідності, виник умисел на отримання від останнього неправомірної вигоди для себе за здійснення нею впливу на прийняття посадовими особами медико-соціальної експертної комісії № 3 (МСЕК) комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, що у м. Львові на вул. Бой-Желенського, 5 рішення щодо встановлення 3-ї групи інвалідності ОСОБА_6
09.10.2024 приблизно о 11.15 год., відповідно до електронного направлення, ОСОБА_6 прийшов на прийом до ОСОБА_4 , де у її службовому кабінеті, що на 6 поверсі, за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 1, надав свої медичні документи, після огляду яких ОСОБА_4 повернула їх ОСОБА_6 та повідомила про необхідність останньому прибути в МСЕК на вул. Бой-Желенського, 5 в м. Львові, з метою подачі своїх медичних документів; при цьому, вказала проінформувати її який саме МСЕК буде їх розглядати його питання та повідомити час огляду. Цього ж дня, 09.10.2024, ОСОБА_6 прибув на вул. Бой-Желенського, 5 в м. Львові, де подав документи в МСЕК № 3 та зареєструвався на огляд комісією, який призначили на 18.11.2024, про що повідомив ОСОБА_4
17.10.2024 приблизно о 10.55 год., за попередньою домовленістю із ОСОБА_4 , ОСОБА_6 прийшов до неї у вище зазначений службовий кабінет та повторно повідомив про призначення огляду в МСЕК № 3 на 18.11.2024. Обвинувачена з метою особистого незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, сказала ОСОБА_6 прийти до неї 23.10.2024 та надати їй неправомірну вигоду в розмірі від 2500 до 3000 доларів США за здійснення нею впливу на прийняття посадовими особами медико-соціальної експертної комісії № 3) комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, рішення щодо встановлення 3-ї групи інвалідності ОСОБА_6
ОСОБА_6 , будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_4 умови, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо свої прав і законних інтересів, а саме, прийнятті МСЕК рішення щодо не встановлення йому групи інвалідності, погодився на такі незаконні вимоги ОСОБА_4
23.10.2024 приблизно о 13.40 год. ОСОБА_6 , згідно попередньої домовленості, прибув до службового кабінет ОСОБА_4 , що знаходиться на 6 поверсі, за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 1, де остання, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення одержала від ОСОБА_6 для себе неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 3000 доларів США (що станом на 23.10.2024 згідно довідки НБУ становить 123 990 гривень), за здійснення нею впливу на прийняття посадовими особами медико-соціальної експертної комісії № 3 комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, що у м. Львові на вул. Бой-Желенського, 5, які згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, рішення щодо встановлення 3-ї групи інвалідності ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369-2 КК України.
Відповідно ст.129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв'язаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Стаття 25 КПК України зобов'язує прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.91 КПК України.
За правилами ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Таким чином, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення.
Під час судового розгляду судом створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що, зокрема, підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу (сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, визнала частково, зокрема, заперечила факт вимагання нею неправомірної вигоди.
Пояснила суду, що в липні 2024 року до неї подзвонила лікар-пульмонолог з лікарні, що по вул.Топольній, та поцікавилась, чи є місце в лікарні для пацієнта із загостренням бронхіальної астми, який є родичем їхнього лікаря-кардіолога, на що ОСОБА_4 відповіла ствердно, бо місце в них в стаціонарі дійсно було.
Тоді лікар-пульмонолог зробила ОСОБА_6 електронне направлення в пульмонологічне відділення в Центр «Терапія» Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об'єднання» Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», в якому працювала ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 був госпіталізований в стаціонар, пролікувався, отримав виписку, після чого сказав ОСОБА_4 , що він дуже хоче оформити собі 3 групу інвалідності. Повідомив, що він лікується з дитинства, має всі виписки. ОСОБА_4 порекомендувала звернутись до свого сімейного лікаря чи лікаря-пульмонолога, бо тільки вони можуть оформити йому документи на МСЕК, а вже там його відправлять на ЛКК. Після цього ОСОБА_6 довгий час не приходив, а потім прийшов у жовтні 2024 і попросив допомоги в отриманні інвалідності, бо він не знає куди з тими документами йому йти. Вона сказала, що цими питаннями займаєттся обласна МСЕК і саме туди йому слід подати документи, після чого комісію визначать. ОСОБА_6 пішов на МСЕК №3, його оформили і записали в чергу на 18.11.2024, про що він повідомив ОСОБА_4 . Потім десь за тиждень ОСОБА_6 подзвонив до неї і нагадав, що в нього на 18.11.2024 призначена комісія МСЕК. Також ОСОБА_6 запитав у неї, чи може він прийти за 2-3 дні, щоб вона допомогла пройти комісію швидше. При цьому, ОСОБА_6 постійно говорив про гроші, щоб все було зроблено швидко.
Спочатку ОСОБА_4 дійсно сказала свідку, що на МСЕК нікому нічого не треба давати, бо в нього всі документи підготовлені і він справді має право за медичними показниками отримати інвалідність.
Але ОСОБА_6 настоював, що краще він привезе гроші; тоді в ОСОБА_4 виник умисел взяти в нього гроші і привласнити собі. Вони почали обговорювати суму коштів, необхідних для МСЕК, які мала намір взяти собі. Вона сказала, що потрібно приблизно від 2500 до 3000 доларів США. При цьому зауважила, якщо буде забагато, то все повернуть йому назад.
23 жовтня 2024 року ОСОБА_6 привіз 3000 доларів США, вона їх справді перерахувала, ще раз уточнила всі його дані. При цьому, стверджує, що не мала жодного відношення до МСЕК №3 та встановлення інвалідності, т.я нікого не знала в цій медичній установі і ні на кого вплинути не могла. Зазначає, що просто спокусилася на гроші у зв'язку з тим, що вищевказані події співпали на той час, коли в неї були тяжкі сімейні обставини, в іншому випадку вона не взяла б ці гроші.
ОСОБА_4 вважає, що документи на МСЕК ОСОБА_6 формував напевно пульмонолог. Сама ОСОБА_4 пакет документів не формувала. Вона лише його пролікувала і відправила на МСЕК.
ОСОБА_4 пояснила, що її завжди дивувало, що ОСОБА_6 постійно сам до неї дзвонив і просив допомогти йому скоріше все оформити; вважає, що він сам її спровокував на вчинення злочину.
Відповідно до ст.ст.84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що у нього є захворювання дихальних шляхів, а саме бронхіальна астма ІІІ - ступеня з дитинства і він бажав оформити інвалідність; з цього приводу він спілкувався із сімейним лікарем, яка порекомендувала консультацію у пульманолога. Влітку 2024 року через «Хелсі» він записався до лікаря-алерголога ОСОБА_4 на вул.Ужгородську, отримав консультацію і його поклали в стацінар.
Після цього ОСОБА_4 повинна була сформувати його медичну справу і направити на МСЕК. Коли обвинувачена повністю подивилася усі документи, якими підтверджувався діагноз бронхіальна астма, вона сформувала справу, і в розмові сказала, що потрібно дати гроші голові МСЕК незалежно від діагнозу та ступеня хвороби, бо без грошей в такий час ніхто нічого не зробить. Мазур озвучила, що потрібно 3000 доларів США, новими купюрами, які вона передасть голові МСЕК, на що він погодився, бо розумів, що в іншому випадку інвалідність не отримає, оскільки вже раніше звертався у МСЕК і йому відмовили.
ОСОБА_6 також пояснив, що за вказівкою обвинуваченої повинен був особисто завезти документи на МСЕК на вул.Бой-Желенського, віддати справу в приймальню і коли визначать дату комісії прийти і повідомити ОСОБА_4 . Після того, як він завіз справу МСЕК №3 та дізнався, що комісія призначена на 18.11.2024 р., то повідомив про це ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 у судовому засіданні також наполягав, що медичні документи на МСЕК формувала йому лише ОСОБА_4 , до інших лікарів він не звертався.
Коли обвинувачена вимагала в нього гроші, то в жовтні 2024 він звернувся із заявою в СБУ і погодився на співпрацю. Після помічення грошей в присутності понятих він зустрівся з обвинуваченою в її кабінеті КНП «1-а ЛКМЛ ім. Князя Лева», що на 6-му поверсі за адресою: м.Львів, вул.Ужгородська, 1, передав їй 3000 доларів США, які вона в його присутності перерахувала. При цьому, була затримана працівниками правоохоронних органів.
Суд надає віри показанням свідка ОСОБА_6 , який надав їх під присягою, будучи попередженим про кримнальну відповідвльність за дачу суду завідомо неправдивих показань. Судом не встановлено підстав упередженого ставлення свідка до обвинуваченої ОСОБА_4 .
Ця обставина, що свідок в деталях не пригадує розмов, які відбувались між ним та ОСОБА_4 за спливом часу, не свідчить про необ'єктивність та неправдивість показань, оскільки такі перевірені судом безпосередньо при дослідженні аудіо, -відеодоказів, і щодо їх змісту обвинувачена заперечень не має.
В судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази сторони обвинувачення, які підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема:
- постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.10.2024, якою постановлено провести негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих справжніх грошових коштів, виділених із спецфонду УСБУ у Львівській області, в розмірі 3000 доларів США, які, ймовірно, будуть використані як незаконна грошова винагорода, без їх втрати та з затриманням особи, з використанням аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою та інших негласних слідчих (розшукових) дій, в яких виникне необхідність. Проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а також технічне забезпечення проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії та ідентифікацію грошових коштів доручено оперативним працівникам УСБУ у Львівській області, а також працівникам інших оперативних підрозділів (за необхідності) при приведенні одночасно інших негласних слідчих (розшукових) дій. З цією метою виділено грошові кошти в розмірі 3000 доларів США за рахунок видатків «Особливі витрати» УСБУ у Львівській області. До проведення негласної слідчої (розшукової) дії залучено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на умовах конфіденційного співробітництва;
- доручення прокурора від 23.10.2024 про проведення контролю за вчиненням злочину, яким забезпечено виконання постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.10.2024 з метою документування протиправної діяльності, доручено оперативним працівникам УСБУ у Львівській області;
- протокол огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 23.10.2024, відповідно до якого в приміщенні громадської приймальні адміністративної будівлі УСБУ у Львівській області оглянуто грошові кошти в сумі 3 000 (три тисячі) доларів США, які для підтвердження або спростування неправомірної діяльності ОСОБА_4 надано УСБУ у Львівській області. Як пояснив ОСОБА_6 , таку суму грошей, а саме 3 000 (три тисячі) доларів США, в нього вимагає завідувач відділення, лікар-алерголог КНП «1-а ЛКМЛ ім. Князя Лева» ОСОБА_4 за прийняття позитивного рішення щодо встановлення медико-соціально-експертною комісією (МСЕК) 3-ї групи інвалідності. Оглянуті грошові кошти у сумі 3 000 (три тисячі) доларів США - купюрами номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 30 шт., які мають наступні серії та номера: купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LK41994699C; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LB40447115K; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LK92181321D; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LB77289974R; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LK01472940C; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LB03497570H; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LL29134302D; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії МН23068380А; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії МЕ44433069В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PG09171884D; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РК229695541; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PG09171862D; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PG09171863D; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РВ88460171Н; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС54450507В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС54450506В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС54450505В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС48691259В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС48691260В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС48691261В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії LB77289910R; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PB73737059N; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PB73737060N; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РD09331193С; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РК646242921; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС54450526В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС54450524В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії PB73737055N; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС48691263В; купюра номіналом 100 (сто) доларів США - серії РС48691262В. Грошові кошти скопійовано за допомогою спеціального пристрою марки «EPSON» моделі WorkForce WF-7710, копії долучено до протоколу. Зазначені грошові кошти, після їх огляду та ідентифікації, надано гр. ОСОБА_6 , для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_4 ;
- протокол обшуку від 23.10.2024 з додатком, а саме у приміщенні службового кабінету лікаря-алерголога КНП «1-а ЛКМЛ ім. Князя Лева», що на 6-му поверсі за адресою: м.Львів, вул.Ужгородська, 1. В ході проведення обшуку у приміщенні кабінету виявлено ОСОБА_4 , яка в руці тримала білий конверт, у якому знаходилися грошові кошти у сумі 3000 доларів США (купюри по 100 доларів), які відповідно до протоколу огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 23.10.2024 були вручені ОСОБА_6 . Крім цього, під час обшуку вилучено мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Samsung Galaxy A335G» IMEI1: НОМЕР_1 , IME2: НОМЕР_2 , з сім-картою НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; грошові кошти в сумі 1600 Євро, 51 550 доларів США; 47 000 гривень; чорнові записи - 25 фрагментів листків різного формату та 35 листків формату А-4 з чорновими записами;
- постанову від 23.10.2024 про визнання речовими доказами вилучених 23.10.2024 під час обшуку службового кабінету ОСОБА_4 , що розміщений на 6 поверсі в КНП «1а ЛКМЛ ім. Князя Лева», за адресою: м. Львів, вул. Ужгородська, 1, речі, документи та грошові кошти, а саме: ідентифіковані грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які відповідно протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 23.10.2024 були вручені ОСОБА_6 для спростування чи підтвердження неправомірних дій ОСОБА_4 ; мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Samsung Galaxy A335G» з IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , з стартовим пакетом оператора мобільного зв?язку з номером телефону НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; грошові кошти в сумі 1600 Євро, 47 000 гривень, 51 550 доларів США; 60 аркушів паперу та фрагментів аркушів паперу з чорновими записами, а саме: 25 фрагментів листків різного формату та 35 листків формату А-4 з чорновими записами;
- протокол аудіо-, відеоконтролю та контролю за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_4 від 24.10.2024, на якому зафіксовано розмови між обвинуваченою та ОСОБА_6 щодо оформлення медичних документів останньому та грошові кошти, необхідні за вплив на прийняття позитивного рішення МСЕК про інвалідність ОСОБА_6 ;
- протокол про результати проведення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_4 від 21.11.2024 з додатком; а саме - знятгя інформації з електронних комунікаційних мереж мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_4 ;
- протокол про результати проведення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_8 з додатком від 21.11.2024, а саме - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_8 .
Із вказаних протоколів убачається, що ОСОБА_4 та лікар МСЕК ОСОБА_8 обговорюють питання наявності у ОСОБА_6 необхідних медичних документів для подачі на МСЕК з приводу отримання інвалідності;
- протокол про результати проведення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_6 від 21.11.2024 з додатком, а саме - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж мобільного терміналу з абонентським номером НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_6 ;
- протокол огляду вилучених чорнових записів від 28.10.2024, які було виявлено та вилучено під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_4 ;
- протокол обшуку від 24.10.2024 з додатком, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 , з якого вбчається, що в квартирі обвинуваченої було виявлено грошові кошти в сумі 699 720, 00 гривень, 200, 00 злотих, 66500, 00 доларів США, 10350, 00 Євро, які належать їй особисто; 21 фрагмент паперу з чорновими записами, які зроблені особисто ОСОБА_4 , що вона не заперечила в судовому засіданні свого почерку. На означених записах відображено прізвища громадян, яких вона госпіталізовувала, скеровувала на МСЕК тощо, тобто вела робочий облік осіб, які звертаились до неї за медичною допомогою.
- постанову від 24.10.2024 про визнання речовими доказами вилучених 24.10.2024 року під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , у квартирі АДРЕСА_3 грошових коштів в сумі 699 720, 00 гривень, 200, 00 злотих, 66500, 00 доларів США, 10350, 00 Євро; - 21 фрагмент паперу з чорновими записами;
Суд, безпосередньо, всебічно дослідивши всі обставини та оцінивши докази у їх сукупності, визнає доведеним обвинувачення за ч.3 ст.369-2 КК України, як одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яке поєднане з вимаганням такої вигоди.
Відповідно до примітки ст. 354 КК України у статтях 354, 368, 368, 368-3, 368-4 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
На відміну від ст.ст.354,368,368-3,368-4 КК, законодавець не розкриває зміст вимагання при зловживанні впливом, тому тут слід виходити, також з положень ч.1 ст.189 КК, згідно з якими під вимаганням слід розуміти вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання).
Із змісту розмов між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , які зафіксовані у належний процесуальний спосіб і є допустимими доказами, суд встановив, що дії, поведінка, розмова обвинуваченої спрямовані на вимагання передачі їй неправомірної вигоди. Зокрема, говорить пошепки: «там таке робиться зараз» в контексті подій, що мали місце на той час в роботі МСЕК по оформленні інвалідності чоловіків мобілізаційного віку та пов'язані з цим кримінальні провадження. Далі ОСОБА_4 продовжує: «… то треба до самого головного», «візьми три, там буде видно, я не знаю, або дві з половиною» от так сказали, що беруть три, і там більше, і то якщо (нд), я не знаю, як в тебе там виходить, я не знаю, будем дивитися»; «тільки ти знаєш, що то нові тепер вони беруть» (мова йде про нові грошові купюри).
Під час розмови 23.10.2024 ОСОБА_4 уточнює у ОСОБА_6 , на яку дату призначено засідання МСЕК №3, наголошує на необхідності їй нагадати за день перед комісією, а також акцентує розмову про складність у вирішенні питання, оскільки в кожний відділ (МСЕК) «дали комісію», «представників з Києва»; також говорить свідку, що у зв'язку із цим, були випадку відмови у наданні інвалідності, навіть тим хто давав гроші за це.
В судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечила змісту таких розмов, підтвердила, що хотіла допомогти ОСОБА_6 , оскільки знала, що він вже звертався до МСЕК за інвалідністю, однак йому відмовили і він переживав, щоб другий раз все-таки дали.
ОСОБА_6 був переконаний, що має законне право отримати відповідну групу інвалідності, оскільки хворіє з дитинства на бронхіальну астму, однак ОСОБА_4 створила умови, за яких він вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігти наслідкам, які б призвели до невстановлення йому групи інвалідності.
Відтак, свідок був поставлений в умисно створені обвинуваченою умови, за яких він погодився давати гроші з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інетерсів.
Саме в цьому, на переконання суду, за обставинами справи і полягає вимагання неправомірної вимоги у спосіб обмеження права ОСОБА_6 на отримання інвалідності.
Те, що ОСОБА_4 отримувала неправомірну вимогу для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, свідчить і той факт, що вона проводила розмови консультаційного характеру із працівникцею МСЕК ОСОБА_8 щодо медичних документів ОСОБА_6 .
Також консультувала останнього, як себе поводити на комісії і що відповідати у разі запитань про відсутність у легенях хрипів.
Щодо доводів сторони захисту про наявність в діях органу досудового розслідування підбурювання ОСОБА_6 до вчинення ним протиправних дій, то вказані доводи суд оцінює критично.
Так, під час судового розгляду достовірно встановлено, що саме ОСОБА_4 висловила ОСОБА_6 пропозицію, щодо передачі неправомірної вигоди у сумі 2500-3000 доларів США та створила умови передачі грошей.
В судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечувала цих обставин; не визнавала лише факту вимагання неправомірної вигоди з метою пом'якшення своєї відповідальності за вчинене.
ОСОБА_6 лише після розмови з обвинуваченою звернувся до правоохоронних органів та залучений до конфіденційного співробітництва.
Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у діях правоохоронних органів по відношенню до обвинуваченої ОСОБА_4 провокації у цьому кримінальному провадженні.
Поведінка органів досудового розслідування не вплинула на виникнення умислу у ОСОБА_4 вчинити злочин.
Тобто, вчинення злочину відбулося незалежно від факту проведення досудового розслідування.
Повний зміст розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , з врахуванням контексту цих розмов та висловлювань самої ОСОБА_4 , переконливо свідчить про вольовий характер дій обвинуваченої.
Захист вважає недопустими та неналежними докази, зокрема, протокол про результати проведення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.11.2024 з додатком, протокол про результати проведення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.11.2024 з додатком та протокол огляду вилучених чорнових записів під час обшуку від 23.11.2024, складеного 28.11.2024, покликаючись на те, що при сладанні даного протоколу працівник СБУ категорично зазначає, що телефонні розмови, які зафіксовані у стенограмі протоколу, відбуваються саме між обвинуваченою ОСОБА_4 та конкретно встановленими особами із зазначенням прізвища, імені та по-батькові цих осіб. При цьому, фоноскопічна експертиза вказаних голосів не проводилась; аналогічно як і не проводилась почеркознавча експертиза чорнових записів (25 фрагментів листків різного формату та 35 фрагментів листів формату А 4 з рукописними текстами).
Відповідно до ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.
Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії.
Із змісту даної норми права убачається, що істотними порушеннями прав і свобод людини слід визнавати такі, які перешкоджали чи не давали можливості в повному обсязі реалізувати права та свободи особи, гарантовані законодавством України та міжнародними договорами.
Істотне порушення прав і свобод людини - оціночне поняття кримінального процесуального права, яке чітко не може бути визначене законодавцем, а уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної ситуації.
Частиною 1 ст. 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб'єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
Отже, допустимість доказів, як ознака їх якості, визначається нормами кримінального процесуального закону.
Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості.
При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв'язку (ст. 94 КПК України).
Таким чином, при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ВС від 23.01.2020 у справі №457/1485/13-к).
Розглянувши клопотання захисту про визнання доказу недопустимим, суд не вбачає процесуальних підстав для його задоволення.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не заперечували, що відображені та зазначені в оспорюваному протоколі розмови належать саме їм і зміст цих розмов не є спотвореним.
Обвинувачена також не заперечувала змісту своїх розмов із медичним працівником МСЕК ОСОБА_8 , з якою знайома понад 10 років, вони мають приязні стосунки і часто звертаються одна до одної з приводу різних медичних консультацій.
В судовому засіданні ОСОБА_4 було пред'явлено для огляду 25 фрагментів листків різного формату та 35 фрагментів листів формату А4 з рукописними текстами. Оглянувши уважно чорнові записи, обвинувачена ствердно повідомила, що це її почерк, записи зроблені саме нею і стосуються госпіталізації хворих, скеровування їх на лікування; тобто вона вела свій робочий облік осіб, які звертаились до неї за медичною допомогою.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення і дійшов висновку про доведеність обвинувачення.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
При цьому, всі фактичні дані у цьому провадженні, що безпосередньо досліджені судом, отримані стороною обвинувачення в цілому із застосуванням належної правової процедури, позаяк, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб'єктами і у належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.
Оспорювані докази отриманні із дотриманням основних принципів передбачених главою 21 КПК України, належно відкриті стороні захисту із дотриманням вимог ст.290 КПК України, а зазначені стороною захисту порушення не призвели до істотного порушення прав та свобод людини, і не можуть бути наслідком визнання доказів, здобутих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими.
Таким чином, суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, доведена повністю.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.369-2 КК України, оскільки вона вчинила одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному із вимаганням такої вигоди.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; оставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної.
ОСОБА_4 вчинила корупційний злочин, відповідно до примітки до ст. 45 КК України, а корупція становить загрозу не лише розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості в суспільстві.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , часткове визнання вини та каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Характеризуючи особу ОСОБА_4 , встановлено, що вона раніше не судима; позитивно характеризується; є особою похилого віку, пенсіонеркою, має івалідність З групи, хворіє; на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст.50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Відтак, з урахуванням усіх бставин, суд вважає, що покарання обвинуваченій слід обрати у вигляді позбавлення волі, в межах нижньої межі санкції ч.3 ст.369-2 КК України.
Цивільні позови не заявлялись.
Витрати на проведення експертиз відсутні.
Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Речові докази :
-мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Samsung Galaxy А335G» з ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , з стартовим пакетом оператора мобільного з'язку з номером телефону НОМЕР_3 , в чохлі чорного кольору; грошові кошти в сумі 1 600, 00 Євро, 47 000, 00 гривень, 51 550, 00 доларів США; грошові кошти в сумі 699 720, 00 гривень, 200, 00 злотих, 66 500, 00 доларів США, 10 350, 00 Євро - конфіскувати в дохід держави;
-60 аркушів паперу та фрагментів аркушів паперу з чорновими записами, а саме: 25 фрагментів листків різного формату та 35 листків формату А-4 з чорновими записами - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-ідентифіковані грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які відповідно протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 23.10.2024 були вручені ОСОБА_6 - повернути уповноваженій особі УСБУ у Львівській області.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1