ЄУН: 336/3216/25
Провадження №: 3/336/2406/2025
06 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Боєв Євген Сергійович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП,
22.03.2025 о 13:36 год. у м. Запоріжжі, вул. Стефанова - Іванова водій ОСОБА_1 , керуючи елктроскутером 3000 ВАТ, будучи учасником ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив п. 2.10 а ПДР України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.03.2025 серії ЕПР1 № 278644, 22.03.2025 о 13:36 год у м. Запоріжжі, вул. Стефанова - Іванова водій ОСОБА_1 , керуючи елктроскутером 3000 ВАТ, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mazda CX-5, днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України.
Постановою від 06.05.2025 справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у ДТП заперечив. Пояснив, що здійснював рух на електроскуторі у лівій смузі (дорога має дві смуги в одному напрямку). Він завжди на тій ділянці рухається у лівій смузі, оскільки права розбита вантажівками. Пасажиром скутера була його знайома ОСОБА_3 , яку просить суд допитати як свідка. Несподівано відчув удар - їх вдарив транспортний засіб Мазда. Вони з пасажикрою не отримали ушкоджень, не мали претензій до водія Мазди, тому, оскільки ОСОБА_3 поспішала на роботу, поїхали з місця ДТП. Також зауважив, що у письмових поясненнях зазначив, що рухався у правій смузі, що не відповідає дійсності - він завжди путає «право» та «ліво».
Свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює лікарем-офтальмологом, її викликали на роботу, її скутер зламався, тому її чоловік пропахав ОСОБА_1 підвезти. Вони рухалися у лівій смузі дороги, відчули удар. Однак, оскільки шкоди їм не було завдано, а вона поспішала, ОСОБА_1 відвіз її на роботу.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснював, що він також рухався у лівій смузі дороги. Водій скутера, що їхав правіше, змінив напрямок руху, не дотримався бічної дистанції та сталася ДТП. Відносно нього також складений протокол за ст. 124 КУпАП, який розглядається іншим суддею.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши надані докази, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: …юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У пункті 4.1 вказаного Рішення Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Отже, процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, у тому числі визначену п. 2 ст.6 презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15.05.2008). Вказані Вказані стандарти поширюються і на справи, передбачені ст. 124 КУпАП, зокрема огляду на санкцію у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, яке Європейським Судом визнається кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року). Отже, ця справа підпадає під регулювання Конвенції.
З цього випливає, що обов'язок доводити вину, як складову презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі, або ж на потерпілого (за аналогію у кримінальних провадженнях у формі приватного обвинувачення) та не може перекладатися на суд, адже у такому разі суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини встановив критерій доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
За правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з письмових пояснень ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ДТП він заперечував.
Однак посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вказані пояснення не перевірила та не зібрала будь-яких доказів на їх спростування. Більш того, склала аналогічний протокол на іншого учасника ДТП, який є потерпілим у цій справі.
Потерпілий, якому судом було роз'яснено його права, будь-яких клопотань, направлених на збір доказів, чи спростування позиції особи, яка притягається до відповідальності, не заявляв.
Отже, зібрані по справі докази не спростовують версію ОСОБА_1 , а тому його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не є доведеною відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Між тим вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП знайшла своє підтвердження.
Так відповідно до п. 2.10 а у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно із ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджена дослідженими матеріалами справи та поясненнями учасників судового засідання.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він залишив місце ДТП через відсутність завданої шкоди і претензій до іншого учасника ДТП та необхідність відвезти свідка ОСОБА_3 на роботу, суд відхиляє, адже ці обставини не спростовують обов'язку водія як учасника дорожнього руху дотримувати вищезгаданого п. 2.10а ПДР України.
Таким чином, врахувавши тяжкість та обставини вчинення правопорушення, особу правопорушника, суд вважає за доцільне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, встановленого санкцією ст. 122-4 КУпАП.
Також згідно із ст. 40-1 КУпАП підлягає сплаті судовий збір у встановленому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити в зв'язку з недоведеністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, винуватим у вчиненні праовпорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, так накласти на нього адміністративне стягненння у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень у дохід держави (Отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий судовий збір в розмірі 605,60 грн. (Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795):Отримувач коштів: ГУК м. Києва, 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Суддя Є.С. Боєв
Постанова набрала законної сили «_____»_________________20___року
Дата видачі «_____»_________________20___року