09.05.2025
ЄУН № 337/2039/24
Провадження № 1-кп/337/100/2025
09 травня 2025 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матвіївка Веселівського району Запорізької області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, передбачений ст. 480 КПК України, раніше на території України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, -
У невстановлений час, приблизно у червні 2022 року (більш точні дата та час встановити за об'єктивних причин не вдалось можливим) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасового окупованій російською федерацією території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, будучи громадянином України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», діючи усвідомлено, з власних корисливих та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора російської федерації, та добровільно зайняв посаду (мовою оригіналу) - «ВрИО оперуполномоченого отделения уголовного розыска» у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву (мовою оригіналу) - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району» і розташовується за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Михайлівка, вул. Святопокровська, буд. 8.
Далі, обіймаючи зазначену посаду, приблизно з початку червня 2022 року ОСОБА_5 здійснював протиправну діяльність в інтересах держави агресора російської федерації, та з метою підтримання окупаційної влади на території смт. Михайлівка Запорізької області, окрім іншого, займався разом з іншим особовим складом незаконного правоохоронного органу патрулюванням смт.Михайлівка з метою виявлення кримінальних і адміністративних правопорушень, приймав участь у проведенні процесуальних дій та складенні процесуальних документів за результатами проведення таких дій, а також проводив опитування потерпілих та свідків.
Також ОСОБА_5 у період з 23.09.2022 року по 27.09.2022 року забезпечував охорону ввіреної йому дільниці під час проведення незаконного референдуму щодо виходу Запорізької області із складу України та входження Запорізької області до складу російської федерації на правах суб'єкта російської федерації, за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Пришиб, вул. Елеваторна, буд.2/1.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_4 у судових засіданнях зазначала, що не мала можливості зв'язатися з обвинуваченим і з'ясувати в нього правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу всіх процесуальних питань, що відбулись в судових засіданнях.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом:
Допитані в судовому засіданні свідки, а саме:
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що до вторгнення він працював охоронцем у Залізнорудному комбінаті, і його колегою був ОСОБА_5 , що жив у с.Тимошівка. Після вторгнення ОСОБА_5 звільнився, і приблизно весною, десь в квітні 2022 року пішов працювати в поліцію. Свідок бачив його на порозі відділу поліції. ОСОБА_5 був одягнутий в чорне, і по селу та в шахті казали, що він пішов в поліцію. В той час всі поліцейські були в чорному цивільному одязі. Свідок бачив ОСОБА_5 в поліції два рази влітку 2022 року, як приходив оформляти російську цивільну страховку, і як приходив її забирати. ОСОБА_5 тоді стояв на перекурі з іншими громадянами, що працювали у росіян. Яку конкретно ОСОБА_5 обіймав посаду, свідок не знає. Свідок переконаний, що ОСОБА_5 пішов на співпрацю добровільно, за грошима і за статусом. ОСОБА_5 десь 38-39 років. Про його сім'ю свідок не знає. Можливість виїхати була для всіх, хто того бажав. Під час досудового розслідування впізнання за фотокартками за його участю проводилось, і він впізнав ОСОБА_5 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що коли він був на тимчасово-окупованій території, його змусили піти працювати в незаконний правоохоронний орган, де в червні-липні 2022 року він познайомився ОСОБА_5 , який сидів в кабінеті оперативних працівників. ОСОБА_5 був тобі без форми, але зі зброєю. Форму тоді не видавали, і всі ходили в чому хотіли, але в чорному. Видавали спецзасоби, в тому числі дубинки, кайданки. У ОСОБА_5 був пістолет. Кобура була від ПМ, а модель пістолета не бачив. Свідок бачив ОСОБА_5 багато, мабуть з сотню разів. Працював у незаконному правоохоронному органі свідок пів року. Особисту роботу ОСОБА_5 не бачив, але здалося, що той там працював. Чи змусили ОСОБА_5 , чи пішов добровільно, свідок не знає. Як оформлювали ОСОБА_5 не знає, але є порядок, згідно якого обов'язково необхідно особисто написати заяву. Коли свідок звільнився, він виїхав з окупованих територій, а отже і ОСОБА_5 мав таку можливість. Свідок знає брата ОСОБА_5 , який також там працював. ОСОБА_5 близько 35 років, у нього є неповнолітній син, що живе в Михайлівці .
В порядку ч.11 ст. 615 КПК України досліджено допит 12 січня 2024 року під час досудового розслідування свідка ОСОБА_9 (що на момент судового розгляду проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , і відповідно до листа командира, не може надати пояснення в судовому засіданні, оскільки безпосередньо залучений до заходів оборони України), який розповів, що на початку вторгнення він був в смт. Михайлівка Василівського району і працював фельдшером швидкої допомоги. Працював там свідок до 01.03.2023 року, а після, оскільки він не взяв російське громадянство, його не допустили до роботи. По роду професії він був на викликах, в тому числі по вул. Святопокровській, де розташовувався РОВД (в будівлі Ощадбанка). Багаторазово там бачив у формі, з шевронами і табельною зброєю: ОСОБА_20 (на пропускному пункті в 2022 році, січні 2023 року), ОСОБА_10 (чергова по КПЗ, в листопаді-грудні 2022 року), ОСОБА_11 (був однокласником його сина, займав посаду заступника начальника РВ, ходив в цивільному, але з табельною зброєю), ОСОБА_5 (колишній співробітник Патрульно-постової служби, з яким часто зустрічались. Знає його, часто бачив. ОСОБА_5 приїжджав на виклик свідка щодо брата в формі, на службовому авто «Патріот» з російським гербом і знаками МВС росії. Приїжджав з автоматом, у формі. Морально пригніченим не був. ОСОБА_5 тоді оформив протокол про впізнання трупа. Також неодноразово бачив ОСОБА_5 під час патрулювання місцевості), ОСОБА_18 (у формі зупинив свідка, коли той їхав на скутері, а також в подальшому працював місцевість).
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 вересня 2023 року, згідно якого ОСОБА_6 з чотирьох фотознімків осіб впізнав ОСОБА_5 на фототаблиці під №3 як особу, яка проводила певний час біля відділу т.зв. «народної міліції» в смт. Михайлівка, була вдягнена по формі, з наручниками, дубинкою, здійснювала патрулювання місцевості. Відео слідчої дії було відтворено в ході судового розгляду.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 січня 2024 року, згідно якого ОСОБА_9 з чотирьох фотознімків осіб впізнав ОСОБА_5 на фототаблиці під №3 як особу, яка приїжджала на його виклик щодо брата на машині з написом «Поліція, МВД патрульно-постовая служба». ОСОБА_5 був в чорній формі, з шевронами «МВД росії», склав протокол щодо впізнання трупа. Відео слідчої дії було відтворено в ході судового розгляду.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09 лютого 2024 року, згідно якого ОСОБА_7 з чотирьох фотознімків осіб впізнав ОСОБА_5 на фототаблиці під №3 як особу, який при зайняття посади свідка в відділ в кінці червня 2022 року вже займав посаду оперуповноваженого. Відео слідчої дії було відтворено в ході судового розгляду.
Протоколом про проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 14 вересня 2023 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 13.09.2023 року (справа ЄУН 4807/5111/23), відповідно до якого під час здійснення негласної слідчої (розшукової) дії було знято інформацію з електронних інформаційних систем - електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку особисто використовує громадянка України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що займає посаду бухгалтера у незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «ГУВД в Запорожской области», де наявне відправлене 21.09.2022 року повідомлення із назвою «20220921-Михайловка и Каменка, но по Каменке не полный реестр-35» в додатках якого міститься файл «реестр_зарплатные_карты_Михайловка(1).docx», в якому міститься перелік співробітників незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району». У пункті 33 вказаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_8, НОМЕР_2 .
Протоколом про проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 13 листопада 2022 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 14.09.2022 року (справа ЄУН 4807/3939/22), відповідно до якого під час здійснення негласної слідчої (розшукової) дії було знято інформацію з електронних інформаційних систем, а саме додатку «Telegram», який використовується ОСОБА_13 (громадянина України, який пішов на співпрацю з окупантами і зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі «відділ поліції №1 Управління внутрішніх справ по м.Василівка і Василівського району») та прив'язаний до його особистого мобільного телефону НОМЕР_3 , логін «ОСОБА_19». Так згідно протоколу від 04 березня 2024 року, та у папці «Chats» у файловому масиві «(14_48) Референдум» міститься електронний файл «АДРЕСА И ПРЕДСЕДАТЕЛИ УИК (1).docx», в якій наявна таблиця, в 117 строчці якої зазначена виборча дільниця №137, адреса смт. Пришиб, вул. Елеваторна, 2/1 (вул. Центральна, 73), охорону з «ГУВД по Запорожской области» здійснює ОСОБА_5 НОМЕР_2 , та 5 військовослужбовців ВНГ.
Протоколом про проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17 травня 2023 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 03.05.2023 року (справа ЄУН 4807/2058/23), відповідно до якого під час здійснення негласної слідчої (розшукової) дії було знято інформацію з електронних інформаційних систем, а саме додатку «Telegram», який використовується ОСОБА_14 (громадянина України, який ймовірно пішов на співпрацю з окупантами і зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі «відділ поліції №1 (дислокація м. Енергодар) Управління внутрішніх справ по м.Василівка і Василівського району») та прив'язаний до його особистого мобільного телефону НОМЕР_4 . Так згідно протоколу від 04 березня 2024 року, та у папці «Chats» у файловому масиві «DataExport_2023_05_17» містяться фотографії ознайомлення особового складу незаконного правоохоронного органу «Отдел полиции №3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району» з кодексом етики співробітників внутрішніх справ рф, які були відправлені особою з логіном «ОСОБА_21» в чат «РУВД» 26.12.2022 о 15:32. У п'ятій стоці першої сторінки зазначено «ВрИО оперуполномоченного отделения уголовного розыска» ОСОБА_5 , після чого наявний підпис особи. Документ затверджений підписом «специалиста отделения кадров отдела по работе с личным составом УВД по г. Васильевка и Васильевского района» « ОСОБА_15 ».
Протокол огляду від 04 серпня 2023 року, згідно якого, слідчим проведено огляд Інтернет, за пошуковим запитом «ЕГРЮЛ» здійснено перехід на сторінку сайту «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в электронном виде», «https://egrul.nalog.ru/index.html», де за результатами пошуку «Главное управление МВД» в графі «Регион» обрано Запорізьку область, та отримано виписку про юридичну особу «ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ», роздруківку виписки якої долучено до протоколу. Далі оглянуто інформацію щодо «ОТДЕЛА МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ «ВАСИЛЬЕВСКИЙ», роздруківку виписки якого долучено до протоколу. Далі оглянуто інформацію щодо «УПРАВЛЕНИЕ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ГОРОДУ ВАСИЛЬЕВКА И ВАСИЛЬЕВСКОМУ РАЙОНУ ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНЯ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ», роздруківку виписки якого долучено до протоколу.
Інформацією Державної міграційної служби України (особовою карткою) громадянина України ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Тимошівка Василівського району Запорізької області, УНЗР НОМЕР_9, РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 , виданий 09.08.2007 року Михайлівським РВ УМВС України в Запорізькій області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7 , виданий 14.01.2022 року, дійсний до 14.01.2032 року, орган видачі Михайлівський сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.
Інформацією Управління державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області №3995/06.10-36 від 13 липня 2023 року, що відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлені актові записи: №65 від 16.08.2014 року про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_16 , №07 про народження сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Інформацією Головного управління ПФУ України в Запорізькій області від 14.07.2023 року по застрахованій особі ОСОБА_5 , з 01.01.2021 року по 16.02.2022 року страхові внески сплачені страхувальником Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізнорудний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191218). На обліку як отримувач пенсії не перебуває.
Інформації ГУНП в Запорізькій області від 12.01.2023 року, що «Отдел полиции №3 (дислокация пгт. Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району» у штаті ГУНП в Запорізькій області не існувало і не існує.
Інформації ГУНП в Запорізькій області від 13.07.2023 року, що інформація про проходження служби в органах та підрозділах ГУМВС (УМВС) України в Запорізькій і ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня.
Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, повідомлення про підозру та виклик до слідчого ОСОБА_5 , постанови про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_5 , протоколи огляду веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур'єр», повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 , доручення про надання безоплатної правової допомоги, постанови про доручення призначити захисника для здійснення безоплатної правової допомоги у кримінальному провадженні, повістки про виклик, тощо, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
Захисник ОСОБА_4 вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена, оскільки наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для безумовного підтвердження вчинення злочину обвинуваченим та добровільності зайняття ним посади. Крім того посилалася на недопустимість доказів у справі, в тому числі дослідження в суді відеозапису допиту свідка ОСОБА_9 та результатів НСРД, здобутих в рамках інших кримінальних проваджень.
Дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового провадження.
При цьому, суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні було проведено уповноваженими посадовими особами з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним кодексом правил. У суду немає сумнівів в його об'єктивності та достовірності, а добуті в його ході докази є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою, і в достатній мірі підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим суд бере їх за основу при ухваленні цього вироку.
Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які підтвердили формування на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області після його окупації зс рф незаконного правоохоронного органу - спочатку «народної міліції», а потім (мовою оригіналу) «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», а також підтвердили факт зайняття ОСОБА_5 посади у цьому незаконному правоохоронному органі, виконання ним службових обов'язків та здійснення ним діяльності в інтересах держави-агресора та з метою підтримання окупаційної влади, надання допомоги державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України, зокрема, шляхом підміни функцій Національної поліції України, .
При цьому, вказані свідки прямо вказали на те, що ОСОБА_5 , якого вони знають як місцевого мешканця с.Тимошівка, працівника Залізнорудного комбінату, добровільно став співпрацювати з окупаційною владою та зайняв посаду в незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі і виконував покладені на цей орган завдання. Свідки бачили ОСОБА_5 біля приміщення райвідділу, в кабінеті оперативних працівників зі зброєю, а також, під час виїзди на виклик поліції, на службовому автомобілі, у складі наряду поліції. Обставини, за яких свідки особисто бачили ОСОБА_5 , на думку суду, однозначно свідчать про те, що він перебував там у зв'язку з виконанням службових обов'язків як співробітник незаконного правоохоронного органу, тобто т.зв. (мовою оригіналу) «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», а не з будь-яких інших причин.
Не довіряти показам вказаних свідків у суду немає підстав, оскільки обставин, що вони оговорюють обвинуваченого, судом не встановлено. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві пояснення та надали суду покази під присягою. Їх пояснення є логічними, послідовними, повними, конкретними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.
Пояснення зазначених свідків узгоджуються з безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, з відомостями, які містяться:
- у протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , із відеозаписами, які серед пред'явлених їм фото без вагань і сумнівів впізнали ОСОБА_5 , про якого вони надавали пояснення;
- у протоколі за результатами проведення НСРД від 14 вересня 2023 року за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем, в службовому списку ОСОБА_5 включений до складу (мовою оригіналу) «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району»;
- у протоколах за результатами проведення НСРД від 13 листопада 2022 року за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем, у списку проведення незаконного референдуму на території Запорізької області, ОСОБА_5 вказаний як представник поліції, що здійснює охорону виборча дільниця №137;
- у протоколах за результатами проведення НСРД від 17 травня 2023 року за результатами зняття інформації з електронних інформаційних систем, у світлинах списку ознайомлення особового складу незаконного правоохоронного органу з кодексом етики співробітників внутрішніх справ рф, ОСОБА_5 разом із іншими співробітниками поставив свій підпис;
- у державних реєстрах російської федерації про створення органів «ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ», «ОТДЕЛ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ «ВАСИЛЬЕВСКИЙ», «УПРАВЛЕНИЕ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ГОРОДУ ВАСИЛЬЕВКА И ВАСИЛЬЕВСКОМУ РАЙОНУ ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНЯ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ПО ЗАПОРОЖСКОЙ ОБЛАСТИ», які не є створеними згідно законодавства України, однак діють на території України.
- з інформацією, наданою УДМС України, РАЦС, про те, що ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України.
Оцінивши вказані докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, зазначені в них відомості узгоджуються між собою та в сукупності доводять обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень.
Щодо клопотання сторони захисту, про визнання недопустимими пояснення свідка ОСОБА_9 і результатів НСРД, слід зазначити таке.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.98 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Так, згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 86 КПК України).
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів ( ч.2 ст.84 КПК України).
Згідно ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Натомість, пояснення свідка ОСОБА_9 надані під час досудового розслідування, були безпосередньо дослідженні в судовому засіданні відповідно до статті 23 КПК України.
Керуючись положеннями ч.2 ст. 23, ч.11 ст. 615 КПК України, лише після встановлення об'єктивної неможливості свідка з'явитись до судових засідань з поважних і непереборних причин, що обумовлено його залученням до заходів оборони України та було підтверджено листом командира ВЧ НОМЕР_1 , судом було прийнято рішення про відтворення раніше наданих свідком пояснень.
Отже пояснення свідка ОСОБА_9 отримані без порушення умов процесуального законодавства, та крім того, не є єдиним вирішальним доказом, що доводить винуватість ОСОБА_5 , а узгоджується з іншими дослідженими доказами у справі.
Позиція захисника про недопустимість результатів проведених НСРД також не знайшла свого підтвердження, оскільки зняття інформації з електронних інформаційних систем було здійснено після отримання ухвал слідчих суддів апеляційного суду, розсекречення отриманої інформації, надання слідчими суддями дозволів на її використання в кримінальному провадженні №22024080000000348 від 01 березня 2024 року відносно ОСОБА_5 , та ухвалення прокурорами постанов про виділення матеріалів кримінального провадження.
Отримання інформації (доказів) під час досудового розслідування іншого кримінального провадження, не виключає (не обмежує) можливості таких використання доказів, при належному дотриманні порядку здійснення процесуальних дій, що було підтверджено прокурором в судовому засіданні.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими вищевказаних доказів, оскільки вони є належними, так як підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, так як отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, так як фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодними іншими доказами, наданими сторонами кримінального провадження. Інформація, яка міститься у вказаних доказах повністю узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, та не викликає сумнівів у суду.
Отже, суд вважає, що сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів переконливо, поза розумним сумнівом, доводить те, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи громадянином України, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, у точно невстановлений час, але не пізніше червня 2022 року, перебуваючи на території смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, добровільно та свідомо зайняв посаду мовою оригіналу - «ВрИО оперуполномоченого отделения уголовного розыска» у незаконному правоохоронному органі, створеному на території тимчасово окупованого смт. Михайлівка Василівського району Запорізької області, який має назву мовою оригіналу - «Отдел полиции № 3 (дислокация пгт Михайловка) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», та займаючи вказану посаду, надав допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом здійснення діяльності, пов'язаної з охороною прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, охороною громадського порядку і громадської безпеки, патрулюванням, досудовим розслідуванням та іншими правоохоронними функціями, фактично поклавши та виконуючи повноваження Національної поліції України, а також проведення незаконного референдуму щодо виходу Запорізької області із складу України та входження Запорізької області до складу російської федерації на правах суб'єкта російської федерації.
При цьому, на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого із зайняття посади у зазначеному незаконному правоохоронному органі та реалізації його функцій вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість участі та динаміка розвитку.
Версія сторони захисту щодо відсутності доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконному правоохоронному органі спростовується сукупністю досліджених судом вищевказаних доказів, у т.ч., показами свідків та іншими дослідженими судом письмовими доказами.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 вчиняв вказані дії недобровільно, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи його рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави тощо.
Суд вважає, що обвинувачений безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку рф та створення окупаційною владою незаконних органів, яким притаманні функції правоохоронних, зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території в умовах збройного конфлікту та введеного воєнного стану здійснювала свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням.
Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_5 , маючи достатній життєвий досвід та рівень знань не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та можливості завдання своїми умисними діями шкоди державі Україна, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав.
Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 1111 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.7 ст.1111 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставини, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлені.
Обставиною, яка обтяжує його покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, сімейний стан ОСОБА_5 , наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком наближеного до мінімального, у межах санкції встановленої ч.7 ст.1111 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, на той самий строк, із застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
З огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Таке покарання стосовно ОСОБА_5 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід у справі не застосовувався. Речові докази, арешти майна і процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбуття основного покарання ОСОБА_5 , слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
Вирок може бути оскаржений в Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1