1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4327/25 1-кс/335/1619/2025
09 травня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання про арешт майна, подане слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 42025080000000044 від 09.04.2025, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, погодженим прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , із забороною відчуження та розпорядження ним.
Клопотання обґрунтоване посиланням на таке.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Статуту Комунального підприємства (далі - КП) «Градпроект» (код ЄДРПОУ 20504731) вказане підприємство засноване на комунальній власності м. Запоріжжя та підпорядковано Запорізькій міській раді. Підприємство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом та іншими локальними нормативними актами.
Предметом діяльності КП «Градпроект», серед іншого, є проектні, проектно-вишукувальні, вишукувальні, знімальні геодезичні та гідрографічні роботи, складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування (у тому числі на умовах оренди).
Наказом директора КП «Градпроект» № 148-к від 05 вересня 2018 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відділу проєктування та забудови міста Запоріжжя КП «Градпроект».
Відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до посадової інструкції начальника відділу проектування та забудови міста КП «ГРАДПРОЕКТ» затвердженого Директором КП «Градпроект» від 01 грудня 2014 року до завдань та обов'язків начальника входить:
- визначає обсяги робіт, здійснює технічне керівництво випуску проектної документації;
- здійснює облік та зберігання нормативно-правової документації, нормативно-технічної документації, відстежує внесення змін до зазначених документів .
- контролює відповідність проектних рішень і документації, що розробляються, стандартам, технічним умовам та іншим нормативним документам з проектування та будівництва;
- дотримання термінів оформлення проектної документації, надходження оплати за виконані роботи, оформленні актів приймання-передачі робіт;
- розробляє пропозиції щодо проектних рішень, вирішує технічні питання, що виникають протягом усього періоду проектування об'єктів;
- несе відповідальність за правопорушення, скоєнні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визнаних чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
Таким чином, перебуваючи на посаді начальника відділу проєктування та забудови міста Запоріжжя КП «Градпроект», ОСОБА_6 відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України був службовою особою.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Корупція, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», являє собою використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та обов'язок їх дотримуватися, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, на початку березня 2025 року ОСОБА_7 з метою зайняття підприємницькою діяльністю звернувся до працівників Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради щодо отримання відомостей про процедуру видачі дозволу на розміщення на території м. Запоріжжя тимчасових споруд - малих архітектурних форм для облаштування кав'ярень та переліку необхідних документів для його отримання. Невстановлений працівник Запорізької міської ради повідомив ОСОБА_7 про наявність перепон у розміщенні таких споруд на території м. Запоріжжя в період дії воєнного стану, однак, у випадку певних змін в нормативному регулюванні цього питання сказав залишити свій номер телефону для зв'язку. Наступного дня ОСОБА_7 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що може допомогти йому з питання розміщення МАФ-ів території м. Запоріжжя, запропонувавши зустрітись особисто. В цей же день під час зустрічі в центральній частині м. Запоріжжя ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_7 про неможливість отримання дозволу на розміщення тимчасових споруд на території м. Запоріжжя через наяність відповідної заборони Запорізької міської ради, однак, може допомогти йому отримати дозвільні документи для розміщення необхідних йому тимчасових споруд в місцях, на які вже було видано дозвіл органом місцевого самоврядування. Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 домовились про наступну зустріч для більш детального обговорення способу отримання можливості на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Після цієї зустрічі у ОСОБА_8 виник умисел на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди за вирішення вищевказаного питання. Для цієї мети ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливим мотивом, на початку квітня 2025 року, більш точний час не встановлено, запропонував своєму знайомому ОСОБА_5 за надання частини неправомірної вигоди стати співучасником злочину та, використовуючи свої зв'язки з начальником відділу проєктування та забудови міста Запоріжжя КП «Градпроект» ОСОБА_6 як пособник мав сприяти залученню останнього до вчинення злочину та вирішення ним питання про оформлення ОСОБА_7 необхідних паспортів прив'язки тимчасових споруд для розміщення в них кав'ярень. ОСОБА_5 погодився на пропозицію ОСОБА_8 . На виконання розробленого плану вчинення злочину ОСОБА_5 на початку квітня 2025 року, але не пізніше 03.04.2025, запропонував ОСОБА_6 за отримання неправомірної вигоди виготовити в інтересах ОСОБА_7 паспорти прив'язки тимчасових споруд для розміщення кав'ярень, на що той надав свою згоду.
У подальшому, 03.04.2025 ОСОБА_8 , реалізуючи спільний з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисел на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди, зателефонував останньому та призначив йому зустріч з ОСОБА_5 о 12.00 год в кафе «Bella Vita», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 169, на якій ОСОБА_5 мав більш детально обговорити з ОСОБА_7 питання щодо розміщення тимчасових споруд. В цей же день ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_5 в обумовленому місці. Під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 про свої зв'язки з посадовими особами Запорізької міської ради та сказав, що без надання йому та посадовим особам неправомірної вигоди ОСОБА_7 не зможе отримати необхідні довільні документи на розміщення на території м. Запоріжжя кав'ярень. Також ОСОБА_5 надав ОСОБА_7 перелік адрес з тимчасовими спорудами-МАФами, які можна придбати для розміщення в них кав'ярень, і що за переоформлення дозволу на здійснення підприємницької діяльності одного такого МАФу йому та посадовій особі Запорізької міської ради необхідно передати від 2000 до 3000 доларів США. Усвідомлюючи, що іншим шляхом вирішити свій законний інтерес ОСОБА_7 не зможе, він вимушено погодився на вимогу ОСОБА_5 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 домовились про наступну зустріч, на яку має прийти представник Запорізької міської ради, який надасть більш детальну інформацію щодо процедури отримання дозвільних документів.
У подальшому, 29.04.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 умислу, зустрівся з ОСОБА_7 в кафе «The Boiler room», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 169, куди запросив ОСОБА_6 . Під час розмови ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи, що він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи, що процедура видачі паспорту прив'язки тимчасової споруди здійснюється на безоплатній основі на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, висловив ОСОБА_7 вимогу передати йому неправомірну вигоду за виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди в залежності від її місцезнаходження в розмірі від 3 до 5 відсотків від суми правочину про придбання цієї тимчасової споруди та сказав тримати в подальшому зв'язку з цього питання з ОСОБА_5 . Після цього ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_5 про наступну зустріч через деякий час.
30.04.2025 приблизно о 09.00 годині ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 прийшов до будівлі «Укрпошти», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 133, де його вже очікував ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5 , які повідомили йому, що ОСОБА_7 повинен передати ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 неправомірну вигоду на загальну суму в розмірі 5500 доларів США за виготовлення паспортів прив'язки двох тимчасових споруд, розташованих на перетині вулиці Фортечної і проспекту Перемоги, та розташованих на перетині вулиці Перемоги та вулиці Лермонтова (В'ячеслава Зайцева) м. Запоріжжя. На виконання даної домовленості в цей же день приблизно о 13.40 годин ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 133 по проспекту Соборному м. Запоріжжя, передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США в якості авансу за початок виготовлення на його користь паспортів прив'язки вищевказаних тимчасових споруд.
Продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умислу на отримання неправомірної вигоди, 05.05.2025 приблизно о 16.49 год., перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний біля будинку № 133 ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_7 решту обумовленої суму неправомірної вигоди в сумі 4500 доларів США.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється в тому, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, тобто пособництво в одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе та третьої особи, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
06.05.2025 ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину пов'язаного з корупцією, санкція покарання за яке, передбачає конфіскацію майна, у зв'язку з чим, з метою виконання вимог КК та КПК України, та забезпечення можливості у разі визнання останнього винним у скоєнні злочину суду застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна виникла необхідність у накладенні арешту на майно яке перебуває у приватній власності підозрюваного ОСОБА_5 , із забороною його відчуження та розпорядження ним.
В ході досудового розслідування було встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності ОСОБА_5 перебуває приміщення квартири АДРЕСА_1 у розмірі частки 1/2.
В судове засідання слідчий не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання без його участі, що не є перешкодою для розгляду клопотання по суті.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 , в судове засідання не викликались на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Розглянувши матеріали клопотання та його доводи, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Доданими до клопотання матеріалами підтверджується, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42025080000000044, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
06.05.2025 громадянину ОСОБА_5 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою накладення арешту на майно може бути забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина третя статті 132 КПК України передбачає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, і самим підозрюваним не оспорюється.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею вже було сформульовано висновок про те, що, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, - повідомлена йому підозра є обґрунтованою (не є явно необґрунтованою).
Зокрема, слідчий суддя виходить з того, що паспорти прив'язки МАФів до місцевості, щодо яких між учасниками подій йшли «переговори», в одному з примірників зберігаються в КП «Градпроект», про що зазначив сам ОСОБА_6 . З цього випливає, що ОСОБА_6 в силу свого службового становища мав доступ до будь-яких паспортів прив'язки, і частина з них була вилучена під час обшуку проведеного у зв'язку із затриманням підозрюваних. Самий факт того, що ОСОБА_6 , отримавши пропозицію щодо надання «допомоги» ОСОБА_7 у придбанні права на розміщення МАФів, не самоусунувся від цього, не роз'яснив ОСОБА_7 те, що він може просто купити вже існуюче місце з оформленим паспортом прив'язки і звернутись у встановленому порядку за внесенням змін до такого паспорту, а навпаки, разом з іншими співучасниками намагався переконати ОСОБА_7 у тому, що без його платної допомоги той не досягне бажаного результату, - вказує на те, що станом на час розгляду клопотання не можна виключати, що ОСОБА_6 міг використовувати своє службове становище при вчиненні інкримінованого йому діяння.
Як зазначено в клопотанні, слідчий вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні майно з метою забезпечення виконання вироку в частині покаранні у виді конфіскації майна, яке може бути призначене.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Доданими до клопотання слідчого матеріалами (Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 425031663 від 01.05.2025) підтверджується, що ОСОБА_5 є власником 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 16373218).
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваної на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання), оскільки санкцією ч. 3 ст. 368 КК України дійсно передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При цьому слідчий суддя погоджується із слідчим і в тому, що арешт має полягати лише у забороні розпорядження вказаним майном, без обмеження власника у володінні та користуванні ним.
Таким чином, клопотання слідчого про накладення арешту на належне підозрюваному майно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 42025080000000044 від 09.04.2025, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , із забороною відчуження та розпорядження ним, до зняття арешту у передбачений законом спосіб.
Ухвала підлягає негайному виконанню..
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутня під час її оголошення - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1