Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/1677/25
Провадження №2/552/1318/25
іменем україни
09.05.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В позовній заяві посилалась на те, що з 07 травня 1990 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод». 15 січня 2025 року звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Під час її перебування в трудових відносинах з відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 89553,55 грн.
При звільненні розрахунок з нею проведено не було.
Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату у розмірі 89553,55 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29138,83 грн та судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтава від 10 березня 2025 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Інші заяви по суті справи або клопотання сторони суду не подавали.
Вивчивши та дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно із ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод».
З 05 травня 2010 року ОСОБА_1 працювала на посаді техніка-технолога на виробництві енергозапчастин в технологічному бюро Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (а.с.10-13).
15 січня 2025 року ОСОБА_1 звільнена на підставі наказу №ПТМ00000005 від 15 січня 2025 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 8).
На час звільнення позивача відповідач не виплатив їй заробітну плату у розмірі 89553,55 грн.
Вказана обставина підтверджується розрахунковими листками ОСОБА_1 за січень 2024 року - січень 2025 року та довідкою про заборгованість від 10 лютого 2025 року №12/16-000381, виданими ПрАТ «ПТМЗ», з яких вбачається, що на час звільнення позивача заборгованість відповідача перед нею по заробітній платі становить 89553,55 грн.
Будь-яких доказів погашення вказаної заборгованості в повному обсязі або частково відповідач суду не надав.
Тому, розглядаючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати становить 89553,55 грн.
Оскільки заборгованість з заробітної плати позивачу в повному обсязі не виплачена, на час розгляду справи заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем становить 89553,55 грн., з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заробітну плату у вказаному розмірі.
За ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117,237-1цьогоКодексуроз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Позивачем розмір її середньоденної заробітної плати обраховано у розмірі 594,67 грн.
Відповідно до розрахунку позивача за період з 15.01.2025 року по 04.03.3025 року сума середнього заробітку складає 29138,83 грн.
Відповідачем даний розрахунок не спростовано, доказів, які витребував суд, не додано.
Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з затримкою розрахунку пр. и звільненні, становить 29138,83 грн.
Всього з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума у розмірі 118692,38 грн.
Тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Тому рішення необхідно допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 13000,00 грн., решту суми - 105692,38 грн - стягнути після набрання рішенням законної сили.
Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги 10000 грн, а всього 11211,20 грн (а.с. 4, а.с.23-25).
Тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 11211,20 грн.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 89553,55 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - 29138,83 грн., а всього стягнути 118692,38 грн (сто вісімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві гривні тридцять вісім копійок).
Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в сумі 13000 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч гривень нуль копійок), решту суми - 105692,38 грн (сто п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві гривні тридцять вісім копійок) стягнути після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» на користь ОСОБА_1 11211,20 грн (одинадцять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок) на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Зіньківська, буд. 6, код ЄДРПОУ 00110792.
Повне судове рішення виготовлено 09 травня 2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова