Справа № 761/14236/25
Провадження № 1-кс/761/10001/2025
06 травня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року по справі № 752/11041/24, в межах кримінального провадження № 42023100000000100 від 14.02.2023 року
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
В своєму клопотанні заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року по справі № 752/11041/24, в межах кримінального провадження № 42023100000000100 від 14.02.2023 року, було накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на майно підозрюваної за ч. 3, ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_5 , вилученого під час огляду сейфа, а саме: кошти в сумі 213 000 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США кожна, 8 000 Євро, 90 000 гривень, 10 000 фунти стерлінгів, договір оренди № 3103 від 31.03.2024 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 2-х аркушах, акт приймання передачі квартири до договору № 3103 від 31.03.2024 на 1- у аркуші; аркуш паперу формату А-4 з рукописними записами, ключі в кількості 3-и штуки, папка зеленого кольору та паперовий пакет білого кольору.
Заявник зазначає, що частина з арештованого майна, а саме грошові кошти у розмірі 39 837 доларів США належить ОСОБА_4 , який не має жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження.
Враховуючи викладене заявник просить слідчого суддю скасувати арешт в частині належного ОСОБА_4 майна.
Заявник, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
Слідчий, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду.
Дослідивши доводи клопотання, вивчивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Так, згідно з ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року по справі № 752/11041/24, в межах кримінального провадження № 42023100000000100 від 14.02.2023 року, було накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на майно підозрюваної за ч. 3, ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_5 , вилученого під час огляду сейфа, а саме: кошти в сумі 213 000 доларів США купюри номіналом по 100 доларів США кожна, 8 000 Євро, 90 000 гривень, 10 000 фунти стерлінгів, договір оренди № 3103 від 31.03.2024 укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 2-х аркушах, акт приймання передачі квартири до договору № 3103 від 31.03.2024 на 1- у аркуші; аркуш паперу формату А-4 з рукописними записами, ключі в кількості 3-и штуки, папка зеленого кольору та паперовий пакет білого кольору.
Зі змісту ухвали вбачається, що арешт на грошові кошти було накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваної.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доводи заявника, викладені в клопотанні, стосовно того, що арешт накладено необгрунтовано або ж в подальшому його застосуванні відпала потреба, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, який розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим.
Також слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.06.2024 року по справі № 752/11041/24, в межах кримінального провадження № 42023100000000100 від 14.02.2023 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1