Центральний районний суд м. Миколаєва
54607, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/2740/25
нп 1-кс/490/1786/2025
18 квітня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_3 про арешт майна, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про накладення арешту на вилучене 13.04.2025 року в ході добровільної видачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно.
В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні СД ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025153020000094 від 13.04.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Також вказав, що вказане майно має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні та бути використане як доказ.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій вказав, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В провадженні СД ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025153020000094 від 13.04.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.04.2025 року до ЧЧ відділення поліції №1 МРУП надійшла заява ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що 13.04.2025 приблизно о 08:00 год. cусід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на подвір'ї житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи предмет зовні схожий на молоток, наніс ОСОБА_5 удар в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження.
13.04.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно видав співробітникам поліції предмет зовні схожий на молоток.
14.04.2025 року постановою дізнавача вищевказане майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025153020000094.
З урахуванням того, що вилучене під час добровільної видачі майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження, вважаю необхідним клопотання прокурора задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене 13.04.2025 року в ході добровільної видачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: предмет зовні схожий на молоток, який складається з дерев'яної рукоятки, довжиною близько 23 см., на якій у нижній частині наявна окраска червоного кольору та наявні незначні механічні пошкодження самої рукоятки на її боковій частині, та гумової головки темного кольору розміром 8х5 см., який поміщено до сейф-пакету PSP3186338.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_6