Справа № 420/11831/25
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
09 травня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І. перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України, в якій просить:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з 01 серпня 2024 року 31 березня 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Березівського районного суду до 31 березня 2025 року включно, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн., на 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області для проведення належних судді Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 виплат за період з 01 серпня 2024 року до 31 березня 2025 року включно на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн., на 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 серпня 2024 року до 31 березня 2025 року у розмірі 266688,00 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Ухвалою від 25.04.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання мотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р.
05.05.2025 р. від позивача надійшла заява про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що про порушення своїх прав позивач дізналася під час формування декларації про доходи за 2024 рік, у зв'язку з чим 25.03.2025 р. звернулася до начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області із заявою про надання довідки про нарахований та виплачений розмір заробітної плати за період роботи з 09.07.2024 р. по 31.12.2024 р. та за період з 01.01.2025 р. по 28.02.2025 р. із зазначенням базового посадового окладу судді, відповідно до якого проходить нарахування заробітної плати. Довідку про доходи за 2024 рік та 2025 рік отримала 27.03.2025 р. Тому строк звернення до суду за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. пропущено з поважних причин та цей строк слід рахувати з дати отримання довідки про доходи за 2024 рік, оскільки з розрахункових листів неможливо чітко встановити базовий розмір посадового окладу судді, відповідно до якого проходить нарахування заробітної плати.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом від 01.07.2022 р. № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 р. № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19.07.2022 р., ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати складає три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі є протиправні дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, в тому числі і за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р.
З позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду 18.04.2025 р., тобто, з пропуском тримісячного строку звернення до суду в цій частині позовних вимог.
Щодо вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду підстав, то суддя вказує на наступне.
Частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування ч.1 ст.121 КАС України уперше сформульованою у постанові від 20.11.2019 р. справі № 9901/405/19, в якій зазначено, що "правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки".
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 р. у справі № 640/3380/22.
Суддя наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відтак, про застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку суддівської винагороди за відповідний рік, позивач повинна була дізнатися при отриманні заробітної плати, кожного місяця відповідного року після отримання суддівської винагороди.
При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 р. № 340/1019/19), що не має місце у спірних правовідносинах з огляду на посаду, юридичну освіту та стаж роботи позивача.
З огляду на викладене доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення своїх прав з отриманої 27.03.2025 р. від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області довідки про доходи за 2024 і 2025 роки є безпідставними.
За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.09.2021 у справі № 320/3307/21, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 р., заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Отже, поновленню підлягають строки звернення до суду, які пропущено з поважних причин. В той же час, у поданій до суду заяві позивач не наводить жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також не надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення порушених прав щодо нарахування заробітної плати за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про неповажність зазначених у заяві причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р., а тому заява позивача про поновлення строку не підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Керуючись ст.ст.123, 169, 248 КАС України, суддя -
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. та відмовити в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 р. по 31.12.2024 р. повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко