Справа № 420/29946/24
09 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 25.09.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи на посаді тренера-викладача з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 на посаді вчителя фізкультури для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи на посаді на посаді тренера-викладача з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 на посаді вчителя фізкультури, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що з 2022 року позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.08.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою, в якій просила: зарахувати всі періоди роботи на посаді тренера-викладача до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У відповідь на заяву відповідач направив листа від 21.08.2024 року, з якого вбачається, що посада тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років № 909 від 04.11.1993, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 18.10.2024 року (Вхід. № 54911/24) до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.2021 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 06.08.2024 на адресу Головного управління надійшла заява позивача зарахувати всі періоди роботи на посаді тренера-викладача до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п. 7-1 положень Прикінцевих Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення. Заява Позивача від 06.08.2024 була складена у довільній формі. Оскільки позивач звернувся до Головного управління не із заявою за додатком 3 до Порядку №22-1, а із заявою довільної форми, така заява була розглянута Головним управлінням в порядку Закону України "Про звернення громадян". Головним управлінням надано лист-відповідь на звернення за вих. № 23598-22123/Б-02/8-1500/24 від 21.08.2024 та було надано роз'яснення стосовно пенсійного забезпечення позивача. Оскільки посада тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік), для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 підстави відсутні. До спеціального стажу позивача не можливо зарахувати періоди роботи з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 на посаді тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах. Оскільки, позивач не має 30 років страхового стажу на посадах, робота що дає право на пенсії за вислугою років, правові підстави для виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні. З позовом позивачка звернулася в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються нарахування та виплати починаючи з 05.11.2021, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав Щодо стягнення з Головного управління витрат по сплаті судового збору, необхідно врахувати, що незаконне витрачення коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 листопада 2021 року Арцизьким об'єднаним управлінням ПФУ за заявою позивачки про призначення пенсії за віком від 04.01.2022 року, рішенням №155450003118 від 06.01.2022 року призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні №155450003118 від 06.01.2022 року визначено страховий стаж (повний) ОСОБА_1 - 40 років 7 місяців 25 днів.
З форми РС-право ОСОБА_1 , вбачається, що станом на дату призначення 05.11.2021 року страховий стаж (повний) - 40 років 7 місяців 25 днів складається:
- з 26.03.1980 по 02.01.1983 - 2 роки 9 місяців 7 днів - догляд за дитиною до 3 років;
- з 03.01.1983 по 29.12.1983 - 11 місяців 27 днів;
- з 01.09.1984 по 01.09.1986 - 2 роки 1 день;
- з 02.09.1986 по 31.12.2003 - 17 років 4 місяці;
- з 01.01.2004 по 30.06.2010 - 6 років 4 місяці 20 днів підприємство код ЄДРПОУ 02145085;
- з 01.08.2010 по 31.12.2020 - 10 років 5 місяців, підприємство код ЄДРПОУ 02145085;
- з 01.01.2021 по 30.09.2021 - 9 місяців, підприємство код ЄДРПОУ 44054694
Представник позивача звернувся з заявою від 06.08.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зарахування всіх періодів роботи ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 18зв.).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянута заява представника ОСОБА_1 та 21.08.2024 року надано відповідь у листі № № 23598-22123/Б-02/8-1500/24, де зазначено, що: «Згідно пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десятимісячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (із змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності необхідного спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на пенсію працівникам освіти визначається відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та від 14.06.2000 № 963, якими затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).
Оскільки посада тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком, для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 підстави відсутні.» (а.с. 19).
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи на посаді тренера-викладача з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 на посаді вчителя фізкультури для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Приписами п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.е
В п. п. 6, 7 Порядку № 1191 зазначено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV станом на день її призначення (п.6). Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7).
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі № 234/13835/17.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач при призначенні пенсії за віком не зарахував періоди роботи позивачки з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 до спеціального стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ та дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Щодо посилання Головного управління ПФУ в Одеській області у відзиві на те, що посада тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909, тому роботи на цих посадах не може бути зарахована до спеціального стажу, суд зазначає наступне.
Приписами ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ визначено складники системи освіти, а саме: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; світа дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Отже позашкільна освіта разом із іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.
Відповідно до Конституції України державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади, визначено в Законі України «Про позашкільну освіту» від 22.06.200 № 1841-ІІІ (далі Закон № 1841-ІІІ).
В ст. 1 Закон № 1841-ІІІ визначено, що позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти; система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти;
Згідно ч.3 ст. 12 Закону № 1841-ІІІ, заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів та Положення про позашкільний навчальний заклад.
В п. 1 Перелік типів позашкільних навчальних закладів зазначено, що Дитячо-юнацькі спортивні школи це комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю, спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю паралімпійського та дефлімпійського резерву.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 затверджено Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, де зазначено, що викладачі всіх спеціальностей віднесені до посад педагогічних працівників (п.4).
Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 затверджено Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, де передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу як, зокрема, тренер-викладач.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.
Отже, згідно з вищевказаними приписами чинного законодавства, тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
Суд зазначає, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, посада тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи не була передбачена.
Однак листом від 16.02.1994 № 01-3/96-02 Міністерство соціального захисту населення України повідомило, що назви посад працівників установ освіти у даному переліку не відповідають їх назвам, передбачених діючими нормативними документами по штатах та оплаті праці, що викликає труднощі при визначенні права на пенсію за вислугу років працівникам установ освіти. Зокрема, діючим законодавством у дитячо-юнацьких спортивних школах передбачаються посади тренерів-викладачів.
З дослідженої судом трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 04.06.1981 року судом встановлено, що позивачка в спірні періоди працювала:
з 01.09.1984 до 02.09.1986 тренером-викладачем ДЮСШ
з 01.09.1986 до 31.10.2004 працювала вчителем фізкультури в Арцизькій СШ № 4
з 01.11.2004 - тренером-викладачем Арцизької ДЮСШ (з 01.08.2019 року Арцизька районна дитячо-юнацька спортивна школа змінила назву на району дитячо-юнацьку спортивну школу Арцизької районної ради Одеської області та з 23.11.2020 змінено назву з районної дитячо-юнацької спортивної школи Арцизької районної ради Одеської області на дитячо-юнацьку спортивну школу Арцизької міської ради)
Суд зазначає, що згідно з наявним в матеріалах пенсійної справи розрахунком стажу позивачки (форма РС-право) вбачається, що вищевказані періоди роботи: з 01.09.1984 по 02.09.1986; з 01.09.1986 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 30.06.2010; з 01.08.2010 по 31.12.2020; з 01.01.2021 по 30.09.2021 зараховані до страхового стажу, який становить 37 років 1 день.
З аналізу наведених положень суд доходить до висновку, що посади: тренера-викладача в дитячо-юнацькій спортивній школі, на яких працювала ОСОБА_1 з 01.09.1984 до 02.09.1986; з 01.11.2004 до 05.11.2021 (день призначення пенсії) та вчителем фізкультури в Арцизькій СШ № 4 з 01.09.1986 до 31.10.2004, відносяться до педагогічних і дають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вказаний стаж роботи позивачки повинен зараховуватися до її пільгового стажу у відповідності до п. "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Викладене узгоджується з висновками у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17, Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 та від 09.04.2020 у справі № 149/2408/17.
За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що з 05.11.2021 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням №155450003118 від 06.01.2022 від 10.10.2023 року.
Однак відповідач листом № 23598-22123/Б-02/8-1500/24 від 21.08.2024 відмовив у зарахуванні позивачці періодів роботи на посаді тренера викладача до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак враховуючи вище зазначені приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає, що на день досягнення позивачкою пенсійного віку та призначення з 05.11.2021 пенсії за віком, її спеціальний (педагогічний) стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становив більше 35 років.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 127/9277/17, зазначив, що право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення не залежить та не пов'язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи на посаді на посаді тренера-викладача з 01.09.1984 по 01.09.1986 та з 01.11.2004 по 31.12.2021 роки (по дату призначення пенсії за віком), період з 02.09.1986 по 31.10.2004 на посаді вчителя фізкультури, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, то суд зазначає.
За змістом листа від № 23598-22123/Б-02/8-1500/24 від 21.08.2024, відповідач не вбачав підстав для нарахування позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 оскільки посада тренера-викладача в в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком, для призначення одноразової грошової допомоги.
Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач звернулася із зверненням довільної форми про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а не з заявою відповідно до Порядку № 22-1, то на зазначене звернення надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Суд зауважує, що не зважаючи на посилання відповідача у відзиві на Закон України «Про звернення громадян», фактично позивачці відмовлено у задоволенні заяви про виплату грошової допомоги з мотивів відсутності на то правових підстав, а не з причин того, що заява за формою та змістом не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1).
Порядком № 22-1 визначено процедуру, яка є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання у сфері соціального захисту.
Також на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX.
Згідно ст. 43. Закону № 2073-IX, у разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі. У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків. У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду справи продовжується на строк залишення заяви без руху. Не допускається повторне залишення без руху заяви, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху.
В ст. 69 Закону № 2073-IX зазначено, що за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт. Якщо рішення у справі може бути прийнято на підставі електронних документів у машинозчитувальному форматі та/або даних національних електронних інформаційних ресурсів, адміністративний акт може бути прийнято в автоматичному режимі у випадках, передбачених законом. Якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, або рішенням суб'єкта розгляду скарги адміністративний орган зобов'язано прийняти адміністративний акт певного змісту, повторний розгляд справи не проводиться.
Відповідно до ст. 70 Закону № 2073-IX, адміністративний акт, як правило, приймається у письмовій (електронній або паперовій) формі. У випадках, передбачених законом, у тому числі з метою запобігання загрозі життю, здоров'ю громадян, майну або громадській безпеці, адміністративний акт може бути прийнято в усній формі. Адміністративний акт в електронній формі оформлюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Адміністративний акт, прийнятий в усній формі, доводиться до відома учасників адміністративного провадження шляхом усного повідомлення із зазначенням їх права на письмове підтвердження адміністративного акта, а також способів, порядку і строків оскарження акта. Адміністративний акт, прийнятий в усній формі, у випадках, передбачених законом, фіксується в матеріалах справи. Учасник адміністративного провадження або інша особа, права, свободи чи законного інтересу або обов'язку якої стосується адміністративний акт, має право вимагати від адміністративного органу оформлення адміністративного акта у письмовій формі. Таке оформлення здійснюється адміністративним органом протягом п'яти робочих днів з дня прийняття адміністративного акта. Зміст адміністративного акта, оформленого у письмовій формі, має відповідати змісту цього акта, прийнятого в усній формі.
Приписами ст.71 Закону № 2073-IX передбачено, що письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім'я відповідальної посадової особи адміністративного органу. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
Проте, як встановлено судом, відповідач після отримання від представника позивача заяву від 06.08.2024 року, в якій останній просив зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді тренера-викладача до спеціального стажу та нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не дотримався приписів ст. 43 Закону України «Про адміністративну процедуру» не залишив заяву позивача без руху, якщо вважав, що вона оформлена неналежним чином, та не запропонував усунути її недоліки, а неправомірно розглянув її у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».
Згідно ст. 18 Закону України «Про адміністративну процедуру» особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. Адміністративний орган зобов'язаний повідомити особу про спосіб, порядок і строк оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.
Згідно ч. 4 ст. 80 Закону України «Про адміністративну процедуру» строк подання скарги не вважається пропущеним у разі незазначення в адміністративному акті строку та порядку його оскарження.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Питання зарахування періодів роботи позивачки до спеціального стажу та виплата грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Суд не може підміняти державний орган рішення чи дії якого оскаржується, приймати замість зазначеного органу рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, а також, що оскаржувана відмова надана відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, суд з метою ефективного захисту права позивачки, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не розгляду заяви від 06.08.2024 року про зарахування
ОСОБА_1 до спеціального стажу періодів роботи на посаді тренера-викладача та нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до процедури встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX та зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням висновків суду.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачкою за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн. (а.с. 8).
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не розгляду заяви від 06.08.2024 року про зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу періодів роботи на посаді тренера-викладача та нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до процедури встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 06.08.2024 року про зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи на посаді тренера-викладача та нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до процедури встановлено Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX з урахуванням висновків суду
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя О.А. Вовченко