09 травня 2025 року Київ № 640/35319/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати в страховий стаж, підлягаючий заліку при нарахуванні пільгової пенсії такі періоди: з 25.03.2012 до 16.10.2014 = 02 роки 06 місяців 22 дні пільговий пенсійний вік з досягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 віку; з 01.01.2004 до 31.05.2007 = 03 роки 05 місяців догляд до 12 років за дитиною, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; з 01.06.2007 до 31.12.2007 = 07 місяців та з 01.04.2011 до 31.12.2012 = 01 років 09 місяців сплата єдиного податку; з 01.01.2011 до 31.03.2011 = 03 місяці сплата єдиного страхового внеску;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пільгової пенсії з урахуванням вказаних періодів, що в цілому складає стаж 30 років 8 місяців 7 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні їй пенсії з 25.03.2012 по досягненню 45-річного віку, а також не враховано до її страхового стажу періодів догляду нею за дитиною-чорнобильцем, сплати єдиного податку та єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, що призвело до зниження її дійсного страхового стажу та розміру пенсії, тож її порушене конституційне право на належне пенсійне забезпечення має бути поновлено у заявлений спосіб.
Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 позовну заяву залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, адміністративну справу № 640/35319/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду
Адміністративна справа № 640/35319/21 10.05.2023 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 справу прийнято до провадження, розгляд якої визначено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пенсію позивачу нараховано відповідно до вимог пенсійного законодавства, з урахуванням наявних документів, якими підтверджено стаж та сплату нею страхових внесків, тож відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд установив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та станом на 26.04.1986 фактично проживала та була прописана у АДРЕСА_1 та відповідно до установленого порядку була евакуйована 27.04.1986.
Відповідно до посвідчення від 11.03.1997 серії НОМЕР_1 позивач є громадянкою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році (категорія 2) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991 із змінами і доповненнями від 01.07.1992) для громадян, якім були евакуйовані із зони відчуження у 1986 році.
Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, позивач 19.03.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
Позивач має трьох дітей, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач звернулася 17.10.2014 до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (встановленого зразка) за віком ЧАЕС надавши разом з заявою: трудову книжку; копію паспорта; копію трудової книжки; копію свідоцтва про шлюб; копію свідоцтва про підвищення кваліфікації; копії свідоцтв про народження дітей; посвідчення дітей, потерпілих від ЧАЕС; свідоцтво евакуйованої з зони ЧАЕС; копію листа з Держадмін; заява чоловіка про невикористання права догляду за дітьми до 12 років; свідоцтво реєстрації ФОП.
За результатом розгляду заяви та поданих документів, позивачу була призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до розрахунку стажу для призначення пенсії: страховий стаж з 01.07.2000 склав 7 років 3 місяці 15 днів; загальний стаж після 2004 року - 3 роки 9 місяців 14 днів; загальний страховий стаж - 20 років 3 місяці 28 днів. До стажу враховані періоди: 18.06.1987-30.12.1988 - 1 рік 6 місяців 13 днів (трудова діяльність); 31.12.1988-01.01.1989 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 1 день; 01.01.1989-15.12.1990 - 1 рік 11 місяців 14 днів (трудова діяльність); 16.12.1990-17.02.1991 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 12 місяці 2 дні; 18.02.1991-22.04.1991 - 2 місці 5 днів (трудова діяльність); 23.04.1991-22.11.1999 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 8 років 7 днів; 23.11.1999-30.06.2000 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 7 місяців 8 днів; 01.07.2000-21.01.2001 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 6 місяців 21 день; 22.01.2001-12.06.2001 - особливі умови (допомога по безробіттю) - 4 місяці 31 день; 13.06.2001 - 11.09.2001 - навчання - 2 місці 29 днів; 12.09.2001-16.01.2002 - особливі умови (допомога по безробіттю) - 4 місяці 5 днів; 17.01.2002-31.12.2003 - догляд за дитиною ЧАЕС до 12 років - 1 рік 11 місяців 15 днів; 18.12.2008-31.12.2010 - 2 роки 14 днів (трудова діяльність); 01.01.2013-30.09.2014 - 1 рік 9 місяців (трудова діяльність).
Позивач звернулась 10.08.2017 до УПФУ у Деснянському районі м. Києва з проханням здійснити перерахунок її пенсії до рівня мінімальної пенсії за віком (1 312 грн) з моменту призначення, оскільки відповідно до статті 55 Закону України "Про статус и соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам (2 категорія ЧАЕС), які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на 10 років.
У відповідь на вказане звернення Лівобережне об'єднане УПФУ в м. Києва листом від 22.08.2017 № 12868/09/Ч-1116 повідомило позивача, що вона отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розраховану відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи з загального страхового стажу 18 років 6 місяців 29 днів, порахованому по 31.12.2010. Матеріали пенсійної справи перевірені, розрахунок Вашої пенсії, відповідає чинному законодавству та документам в пенсійній справі.
Відповідно до довідки ДПС у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві від 18.09.2017 № 5680/10/26-52-13-02-45 позивач з 26.03.2003 по теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа - підприємець та перебуває: з 26.03.2003 по 31.12.2003 на загальній системі оподаткування; з 2004 року по 2007 рік на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку; 2008 рік на загальній системі оподаткування; з 2009 року по 2010 рік на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку; І квартал 2011 року на загальній системі оподаткування; з ІІ кварталу 2011 року по теперішній час на спрощеній системі оподаткування.
Довідкою ДПС у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві від 18.09.2017 № 5703/10/26-52-07-02-52 підтверджено сплату позивачем єдиного податку з фізичних осіб за період з 01.01.2003 по 13.09.2017 в сумі 38 092,36 грн.
Позивач звернулася 25.09.2017 до ГУ ПФУ у м. Києві з проханням перерахувати її пенсію з урахуванням її стажу роботи приватним підприємцем зі сплатою єдиного податку за 2003-2007 роки та подала довідки податкового органу.
Також у вказаному зверненні позивач просила ГУ ПФУ у м. Києва роз'яснити: чому її страховий стаж, який складає 18 р 6 м-в і 29 дн обрахований в 222, а не 223 місяці; чому для розрахунку взяли саме ці періоди, а не інші; чому в розрахунках застосовуються дані 2015 року, якщо на пенсію вона вийшла в 2014 році; чому до страхового стажу не включений період 2013-2014 років, що становить в сумі 21 місяць 9 днів (12 місяців 2013 року та 10 місяців за 2014 рік); чому до загального страхового стажу не врахований мій стаж роботи приватним підприємцем-платником єдиного податку з 2003 року по 2011 рік включно, якщо в цей період діяв Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", за пунктом 2 якого щомісяця з платежу єдиного податку в пенсійний фонд відраховував приблизно 40% від суми єдиного податку, це ще 81 місяців; чому не враховані збільшення розміру мінімальної пенсії з 01.09.15 до 1 074 грн та з 01.05.17 до1 312 грн.
Розглянувши вказане звернення ГУ ПФУ у м. Києві листом від 06.10.2017 № 23864/02/Ч-2165 скерувало його для розгляду до Лівобережного об'єднаного УПФУ в м. Києві.
Лівобережне об'єднане УПФУ в м. Києві листом від 06.11.2017 № 16521/09/Ч-1116/7 повідомило, що згідно з заявою позивача від 17.10.2014, вона отримуєте пенсію за віком призначену відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розраховану відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки на дату призначення пенсії в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідки персоніфікованого обліку) від 23.10.2014 було невірно зазначеної її прізвище ( ОСОБА_5 ), тому, відповідно до звернення щодо зарахування 2013-2014 років до загального страхового стажу, документи її пенсійної справи були переглянуті у зв'язку з коригуванням даних персоніфікованого обліку від 26.10.2017.
Позивач 22.06.2020 звернулася з клопотанням до ГУ ПФУ у м. Києві, в якому просила перерахувати її стаж, який нарахували не вірно, вказавши, що за її підрахунками у неї стажу більше 30 років, у зв'язку з чим просила перерахували їй пенсію з першого дня призначення, з урахуванням всіх поданих документів, подавши при цьому копії трудової книжки, довідок з податкової, довідки з навчального закладу, чорнобильських посвідчень себе і дітей.
ГУ ПФУ у м. Києві листом від 22.07.2020 № 16118-16079/Ч-02/8-2600/20 повідомило позивача, що відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Оскільки інформація про сплату єдиного внеску за період з січня 2003 року по листопад 2008 року відсутня, тому період роботи з 01.01.2004 по 30.11.2008 не був врахований при визначенні розміру пенсії. На даний час пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 20 років 4 місяці 28 днів та заробітної плати, визначеної за періоди роботи 01.06.1987 по 31.12.1990, 3 01.02.1991 по 30.04.1991 та з 01.01.2001 по 30.09.2014.
Отримавши вказану відповідь, позивач вкотре звернулася до ГУ ПФУ у м. Києві з запитом від 07.02.2021, в якому просила зарахувати до її пенсійного стажу такі періоди: час навчання в інституті - 1 рік 8 місяців 17 днів; повний час догляду за дітьми ЧК до 12 років - додатково до стажу 3 роки 5 місяців відповідно до пункту 13 статті 30 Закону № 796 від 28.02.1991; час роботи приватним підприємцем-платником єдиного податку. До вказаного звернення позивач долучила довідку з ДФС, лист з Чернігівського національного технологічного університету, копії посвідчень.
У відповідь ГУ ПФУ у м. Києві листом від 12.03.2021 № 5900-4139/Ч-02/8-2600/21 повідомило позивача, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Оскільки згідно з даними персоніфікованого обліку відсутні інформація про сплату страхових внесків, то відсутні підстави враховувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.11.2008. На даний час страховий стаж складає 22 роки 1 місяць 14 днів та включає: навчання у навчальних закладах - 01.09.1984 по 16.05.1986, 13.06.2001 по 11.09.2001; догляд за дитиною ЧК до 12 років - 31.12.1988 по 01.01.1989, 16.12.1990 по 17.02.1991, 23.04.1991 по 22.11.1999, 23.11.1999 по 21.01.2001, 17.01.2002 по 31.12.2003; час безробіття - 22.01.2001 по 12.06.2001, 12.09.2001 по 16.01.2002. Пенсію обчислено із заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.06.1987 по 31.12.1990, з 01.02.1991 по 30.04.1991, з 01.01.2001 по 31.01.2002, з 01.12.2008 по 31.12.2010, з 01.01.2013 по 30.09.2014.
Вказані рішення пенсійного фонду позивачем не оскаржувалися.
Відповідно до таблиці страхового стажу не врахований стаж: 3 роки 8 місяців - з 01.01.2004 по 31.05.2007 - період догляду за дитиною ЧК до 12 років; 8 місяців - з 01.06.2007 по 17.12.2008 - період сплати єдиного податку ФОП; 3 місяці - з 01.01.2011 по 31.03.2011 - період сплати єдиного податку ФОП; 1 рік 9 місяців - з 01.04.2011 по 31.12.2012 - період сплати єдиного податку ФОП.
Позивач звернулася 09.02.2021 до Державної казначейської служби України щодо надання їй довідки про щомісячні платежі до пенсійного фонду, необхідні для донарахування їй пенсії.
Державна казначейська служба України листом від 12.03.2021 № 5-11-11/5422 повідомила позивача, що з метою отримання вказаної довідки вона має звернутися до ДПС.
Позивач повторно звернулася 26.05.2021 до Державної казначейської служби України та просила надати їй довідку за період з грудня 2003 року по грудень 2011 року про помісячні перерахування 42 % від сум єдиного податку до ПФУ.
Листом від 28.07.2021 № 05-08-10/10681 Державна казначейська служба України надала позивачу інформацію щодо перерахування нею коштів за період з 01.12.2003 по 31.12.2011 на рахунки для зарахування єдиного податку.
Вважаючи, що позивач має право на зарахування до її страхового стажу періодів догляду нею за дітьми-чорнобильцями, сплати єдиного податку та єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, вона звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі також - Закон № 796-ХІІ).
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення (пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ).
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження, евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) (пункт 2 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 21 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20, окрім іншого, зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства (пункт 18 статті 20).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 27 Закону № 796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років (пункт 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ).
Отже, Законом № 796-ХІІ гарантовано право на зарахування до стажу роботи одного з батьків дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку.
Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (стаття 49 Закону № 796-ХІІ).
Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (стаття 51 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до положень статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: потерпілим від Чорнобильської катастрофи - евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році - 10 років.
Таким чином, пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII може бути призначено лише за наявності необхідного страхового стажу.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема:
громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру (пункт 1);
2) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 2).
Згідно зі статтею 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, окрім іншого:
роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14статті 11 цього Закону (пункт 1);
застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 313 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону (пункт 5).
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (частина перша статі 15 Закону № 1058-IV).
За приписами пунктів 5, 7, 8, 9 частини першої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право, окрім іншого: звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування; обирати порядок здійснення виплати пенсії; оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб та інших суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Водночас згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа зобов'язана надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються, зокрема, виконавчими органами Пенсійного фонду для: обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Таким чином, для визначення розміру пенсії органами пенсійного фонду використовуються дані системи персоніфікованого обліку.
При цьому застрахована особа має право звертатися із заявою до пенсійного органу про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, зокрема якщо вважає дані неповними.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до пенсійного органу щодо уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, зокрема щодо даних за період провадження нею діяльності як ФОП.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У свою чергу відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій саме Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).
Відповідно до статей 1, 7 Закону № 1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 1788).
Право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (статті 12 Закону).
Таким чином, після набуття права на пенсію особа може у будь-яких час реалізувати своє право на пенсію шляхом звернення до пенсійного органу.
При цьому Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), затверджені форми заяв, зокрема щодо призначення/перерахунку пенсії.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.8. розділу І Порядку № 22-1).
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.9. розділу І Порядку № 22-1).
Враховуючи вищенаведене суд з матеріалів справи встановив, що позивачу призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після подання нею 17.10.2014 заяви про призначення пенсії встановленого зразка.
Доказів звернення позивача до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії у встановленому порядку до 17.10.2014, у тому числі 25.03.2012, матеріали справи не містять, тож необґрунтованою є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати в страховий стаж період з 25.03.2012 до 16.10.2014 (02 роки 06 місяців 22 дні).
Відповідно до статті 56 Закону 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За приписами статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку 637).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів (пункт 4 Порядку 637).
Згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Суд з матеріалів справи встановив, що позивач 19.03.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та, зокрема перебувала з 2004 року по 2007 рік на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку; І квартал 2011 року на загальній системі оподаткування; з ІІ кварталу 2011 року по теперішній час на спрощеній системі оподаткування.
Довідкою ДПС у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві від 18.09.2017 № 5703/10/26-52-07-02-52 підтверджено сплату позивачем єдиного податку з фізичних осіб за період з 01.01.2003 по 13.09.2017 в сумі 38 092,36 грн, у тому числі за період червень-грудень 2007 року та серпень, листопад 2011 року-січень-грудень 2012 року.
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві також підтвердило зарахування єдиного податку за період червень-грудень 2007 року та серпень, листопад 2011 року.
При цьому відповідно до положень пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який діяв до 01.01.2012, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати позивачем єдиного внеску за період з 01.06.2007 до 31.12.2007; з 01.04.2011 до 31.12.2012 та з 01.01.2011 до 31.03.2011 відповідно до положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
При цьому, за приписами пункту 4 частини першої статті 4Закон № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування визначені платниками єдиного внеску.
Згідно з доводами відповідача, що не спростовано матеріалами справи, оскільки згідно з даними персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків за період провадження діяльності як ФОП, підстави для врахування до страхового стажу такого періоду відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закон № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд встановив, що у періоди: з 01.06.2007 до 31.12.2007, з 01.04.2011 до 31.12.2012 та з 01.01.2011 до 31.03.2011 позивач пенсію за віком не отримувала, отже не була звільнена від сплати за себе єдиного внеску в такі періоди.
Таким чином, необґрунтованою є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати в страховий стаж періоди з 01.06.2007 до 31.12.2007, з 01.04.2011 до 31.12.2012 та з 01.01.2011 до 31.03.2011.
Щодо обґрунтованості вимоги позивача про зобов'язання відповідача врахувати в страховий стаж період догляду нею за дитиною до 12 років, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.01.2004 до 31.05.2007, суд зазначає таке.
Законом № 796-ХІІ гарантовано право на зарахування до стажу роботи одного з батьків дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку.
При цьому відповідно до пункту 11 Порядку № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті
дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося судом в описовій частині рішення, позивач має трьох дітей, які мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що позивач 19.03.2003 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та, зокрема, з 2004 року по 2007 рік перебувала на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку і сплачувала єдиний податок, що спростовує статус непрацюючої для позивача.
Таким чином, необґрунтованою є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати в страховий стаж період догляду до 12 років за дитиною, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.01.2004 до 31.05.2007.
Окрім цього, суд звертає увагу, що після призначення пенсії за віком, позивач жодного разу не зверталася до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії у встановленому порядку (не подавала заяви встановленого зразка). Натомість подавала звернення, які розглядалися пенсійним органом відповідно до Закону України "Про звернення громадян", що позивачем не оскаржувалося, які і не оскаржуваласися нею правова позиція, наведена у відповідях пенсійних органів.
Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.