Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа №200/12619/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву про заміну способу виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/12619/21 від 21 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , в тому числі:
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
08 грудня 2022 року виданий виконавчий лист у справі.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем нараховано, але не виплачено до теперішнього часу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 року по 30.06.2021 року в сумі 6351,83 грн, про що зазначено відповідачем у його листі на запит позивача від 02.01.2025 № 269-33600/Р-02/8-0500/25.
В зв'язку з невиконанням рішення суду тривалий час позивача звернувся із заявою про заміну способу виконання судового рішення замінивши зобов'язання виплатити примусовим стягненням нарахованих коштів.
Розглянувши заявлене клопотання суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат (частина 3 статті 378 КАС України).
Згідно з матеріалами справи у відповідь на письмове звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 02.01.2025 № 269-33600/Р-02/8-0500/25 повідомило, що відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищення до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за нормами Закону № 2262, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (підпункти 20, 24 пункту 1 статті 116 Бюджетного кодексу України № 2456 - VI від 8 липня 2010 року).
Тому відповідач зазначив, що виплата доплати пенсії за рішенням суду, за період з 01.02.2018 по 30.06.2021 у сумі 6351,83 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. На дату підготовки відповіді Пенсійним фондом України виділено коштів на виконання рішень суду, по яким не проведено виплату заборгованості суми пенсії за окремою бюджетною програмою, та які набрали законної сили по 19.11.2020.
Отже, відповідач повідомив, що не має можливості виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 по 30.06.2021 в сумі 6351,83 грн, про що зазначено відповідачем у його листі на запит позивача, без відповідного виділення коштів у бюджеті. Будь-якого періоду часу, протягом якого рішення суду буде виконано, відповідачем не зазначається.
Оскільки рішення суду остаточно буде виконане лише після погашення (фактичної виплати позивачеві) в повному обсязі заборгованості з компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, суб'єкт владних повноважень вчинив певні залежні від нього дії для виконання судового рішення, проте таке рішення не виконано у повному обсязі.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП «Фея» та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.
Отже, відсутність відповідного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення у справі № 200/12619/21.
Зважаючи на тривале (більше року) невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 по 30.06.2021, а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача щодо зміни способу виконання цього рішення в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити виниклу на виконання рішення суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 за період з грудня 2019 по грудень 2022 року на стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 по 30.06.2021 в сумі 6351,83 грн.
Тому суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про зміну способу виконання судового рішення щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 378 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/12619/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині наявної заборгованості.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2018 по 30.06.2021 в сумі 6351 (шість тисяч триста п'ятдесят одна) грн 83 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов