Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/713/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника Котік О.С. звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
скасувати рішення № 057150013422 від 03.12.2024;
зобов'язати призначити з 26.11.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1- р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте отримала відмову в зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Позивач вважає, що має право на застосування до неї положень Закону № 1788-ХІІ та призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до записів трудової книжки та наданих довідок.
Ухвалою від 10 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою від 08 травня 2025 року відмовлено у залученні до участі у справі другого відповідача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зазначив про пріоритетність норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та недійсність статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України та зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 , відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 .
26.11.2024 через портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах надав пакет необхідних документів.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057150013422 від 03.12.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірним рішенням встановлено:
вік заявниці у 53 роки 2 місяці 21 день.
згідно наданих документів страховий стаж складає 32 роки 11 місяців 5 днів.
пільговий стаж за Списком № 2 - 2 роки 5 місяців 14 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
В результаті розгляду заяви позивачу не зараховано:
період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 05.07.2001, оскільки неможливо встановити дату початку навчання. Додаток до диплому не надано. Інформація потребує уточнення.
до пільгового стажу не зараховано:
періоди роботи згідно з довідками на підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022 (зараховано частково з 01.01.2002 по 31.12.2003, з 31.12.2004 по 31.12.2004, з 19.12.2005 по 31.05.2006 згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб ) оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території та стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується за даними, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд встановив, що відповідно до наданих позивачем довідок на підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022, виданих ПРАТ «ММК імені Ілліча», позивач працювала:
з 13.07.1990 по 31.12.1991 повний робочий день сотрувальником-здавачем травильного відділення прокатного виробництва (1 р. 05 міс. 19 дн.) що передбачено Списком № 1 розділом 3 підрозділом 3 пункт а, Постанови КМСРСР № 173 від 22.08.1956
з 08.01.1992 по 10.03.1994 повний робочий день термістом прокату прокатного виробництва (02 міс. 02 дн.) що передбачено Списком № 1 розділом 3 підрозділом 3 пункт а код КП 2030300а-19110, Постанови КМСРСР № 10 від 26.01.1991;
з 11.03.1994 по 08.02.1998 повний робочий день термістом прокату прокатного виробництва (03 р. 10 міс. 28 дн.) що передбачено Списком № 1 розділом 3 підрозділом 3 пункт а код КП 2030300а-19110, Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994;
з 09.02.1998 по 11.02.2002 повний робочий день сортувальником-здавачем металу прокатного виробництва (04 р. 00 міс. 03 дн.) що передбачено Списком № 2 розділом 3 підрозділом 3 пункт а код КП 2040300а-1753а, Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994;
з 12.02.2002 по 15.01.2003 повний робочий день бригадиром, зайнятим на прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції прокатного виробництва (00 р. 11 міс. 04 дн.) що передбачено Списком № 2 розділом 3 підрозділом 3 пункт а код КП 2040300а-1753б, Постанови КМУ № 162 від 11.03.1994;
з 16.01.2003 по 31.05.2006 повний робочий день бригадиром, зайнятим на прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу та готової продукції прокатного виробництва (03 р. 04 міс. 16 дн.) що передбачено Списком № 2 розділом 3 підрозділом 3 пункт а код КП 3.3а-3в, Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003.
Довідки містять всю необхідну інформацію, посилання на накази про атестацію робочих місць, підписи відповідальних осіб та печатку підприємства.
Трудова діяльність зазначена в довідках співпадає з інформацією з трудової книжки серії НОМЕР_4 від 30.08.1988. Записи в трудовій містять посилання на накази, підписи та печатки відповідальних осіб.
Також позивачем надані відповідні витяги з наказів про атестацію робочих місць, копію диплому НОМЕР_3 від 05.07.2001 про закінчення Приазовського державного технічного університету та отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Металургія чорних металів» кваліфікацією спеціаліст з металургії.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058- IV).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Вирішуючи питання щодо застосування для призначення пенсії на пільгових умовах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 суд при розгляді цієї справі враховує такі висновки Верховного Суду у справі № 360/3611/20:
«[...]На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
З наведених підстав, вирішуючи справу, суд враховує наведену правову позицію висновки Верховного Суду, через що вважає обґрунтованими доводи позовної заяви щодо права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 при досягненні віку 50 років відповідно до вимог Закону № 1788-ХІІ, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Водночас, спірним рішенням частково відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списками №№ 1, 2 періодів роботи згідно з довідками на підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022, виданих ПРАТ «ММК імені Ілліча» оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункту 3 Порядку № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Вимогами пункту 7 Порядку № 383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Позивачем на підтвердження пільгового періоду робіт за Списками №№ 1, 2 надані довідки № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022, видані ПРАТ «ММК імені Ілліча» з додаванням витягів з наказів "Про затвердження результатів атестації робочих місць".
Проте зазначені довідки не прийняті до уваги відповідачем, а пільговий стаж зарахований частково з 01.01.2002 по 31.12.2003, з 31.12.2004 по 31.12.2004, з 19.12.2005 по 31.05.2006 згідно з даними в Реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, статтею 101 Закону №1788-XII та пункту 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 - закріплено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, вимагати дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Суд зазначає, що положенням частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, не проведення такої перевірки підприємства, яким видано довідки, не може бути підставою для відмови особі в зарахуванні відповідного стажу.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населений пункт, на території якого підприємство, здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.
Суд зауважує, що надані довідки містять всю необхідну інформацію щодо пільгового стажу позивача, завірені належним чином та підтверджуються записами трудової книжки.
Окрім того, станом на день видачі довідок, ПРАТ «ММК імені Ілліча» зареєстроване за адресою: Україна, 69008, Запорізька область, місто Запоріжжя, Південне шосе, 80/9.
Таким чином зарахування пільгового стажу за Списком № 2 лише на підставі відомостей Реєстру і неврахування довідок та витягів з наказів про атестацію робочого місця, що видані ПРАТ «ММК імені Ілліча» є протиправним.
Отже, доводи позивача щодо неналежного розгляду відповідачем наданих документів при призначені пенсії знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
З наведених підстав підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 057150013422 від 03.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Стосовно способу захисту права суд вказує на зміст статті 58 Закону № 1058-IV, якою визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Проте дискреційні повноваження відповідача допускають прийняття на свій розсуд рішень лише у разі можливості вибору у межах, встановлених законом. У справі, що розглядається, орган Пенсійного фонду прийняв рішення, яке не відповідає закону та порушує права позивача.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057150013422 від 03.12.2024 та зобов'язання повторно розглянути заяву від 26.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу за Списками №№ 1, 2 періодів роботи згідно з довідками № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022, виданими ПРАТ «ММК імені Ілліча» та призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 968,96 грн, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) № 057150013422 від 03.12.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списками №№ 1, 2 періодів роботи згідно з довідками № № 106, 107, 108, 109, 110, 111 від 28.12.2022, виданими ПРАТ «ММК імені Ілліча», та призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов