Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/2490/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 02.04.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 02.04.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24;
- зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 02.04.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 02.04.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24.
В обґрунтування позову зазначає, що з 28.01.2020 року по 29.05.2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивача виключено зі списків особового складу наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.05.2023 року № 289-ОС для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.05.2023 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24 відповідачем 02.04.2024 року сплачено на користь позивача перераховану суму грошового забезпечення в розмірі 186778,64 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.
Наголошує, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не нараховано і не сплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, тому звернувся до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 26.04.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24 військовою частиною 01.04.2024 року здійснено перерахунок грошового забезпечення та інших видів винагород у сумі 186778,64 грн. згідно рішення суду від 27.11.2024 у справі № 200/6514/24 та 02.04.2025 кошти було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Зазначає, що нарахування та виплата вказаних грошового забезпечення та інших видів винагород здійснено в межах місячного терміну без здійснення затримки, як це передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, відповідно відсутні правові підстави для здійснення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Отже, відповідачем на виконання рішення суду від 27.11.2024 у справі № 200/6514/24 здійснено відповідний перерахунок 01.04.2025 та в подальшому 02.04.2025 здійснено виплату відповідних коштів, тобто без порушення місячного терміну, що в свою чергу виключає обов'язок нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів згідно приписів Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Також наголошує, що дохід нарахований та виплачений на виконання рішення суду від 27.11.2024 у справі № 200/6514/24, носить разовий характер.
Вказує, що Закон № 2050-ІІІ та Порядок № 159 за своїм змістом розділяють категорії доходів, а саме доходи, які мають разовий і постійний характер.
Відповідно, в даному випадку доходи, отримані позивачем на рішення суду від 27.11.2024 у справі 200/6514/24, необхідно розділяти на доходи, які мають разовий і постійний характер.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За приписами пункту 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 1-4 глави 6 розділу V Інструкції № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно грошова допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, перераховані 01.04.2025 та виплачені 02.04.2025, носять по своїй суті разовий характер та в розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 не є грошовим доходом, з якого може обчислюватись сума компенсації втрати частини доходів.
Наголошує, що дії військової частини не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_3 .
Позивач з 28.01.2020 року по 29.05.2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується його військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Позивача виключено зі списків особового складу наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 29.05.2023 року № 289-ОС для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.05.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24, зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_1 :
- здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням позивача за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, визначивши їх шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного поточного календарного року Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум;
- здійснити перерахунок виплачених позивача за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 складових грошового забезпечення і виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із врахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні та виплатити їх із врахуванням раніше виплачених сум.
02.04.2025 року відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі №200/6514/24 виплачено позивачу перераховану суму грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року у загальному розмірі 186778,64 грн., що підтверджується банківською випискою АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» при виплату сум грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року за судовим рішенням не нараховано на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Суд зазначає, що позивач просить нарахувати йому компенсацію на несвоєчасно сплачені суми нарахованого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 02.04.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року, виплаченого відповідачем 02.04.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24, тому суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що він своєчасно виконав судове рішення.
Беручи до уваги те, що сума нарахованого грошового забезпечення, яка нарахована на виконання судового рішення, вчасно не виплачена, суд доходить висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення.
При цьому, суд враховує, що питання щодо нарахування та виплата грошового забезпечення законодавством віднесено до компетенції відповідача, як суб'єкта владних повноважень у даному випадку.
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення з метою захисту майнових інтересів військовослужбовця та є прямим правовим наслідком невиконання обов'язку своєчасно нарахувати та виплатити грошового забезпечення. При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі, грошового забезпечення).
Також суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що дохід нарахований на виконання рішення суду від 27.11.2024 у справі № 200/6514/24, зокрема, грошова допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, які виплачені позивачу 02.04.2025, носять по своїй суті разовий характер та в розумінні Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 не є грошовим доходом, з якого може обчислюватись сума компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
За приписами пункту 2 Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Відтак, грошова допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входять до складу грошового забезпечення, і відповідно є доходом.
У справі «Шемет проти України» в рішенні Європейського суду з прав людини від 24 жовтня 2024 року зазначено, що заявниця вимагала компенсації у зв'язку з неправильним обчисленням її пенсії. Беручи до уваги положення національного законодавства, які передбачали право на компенсацію у випадках затримки виплати, зокрема пенсії, Суд не визнав, що вимога заявниці стосовно компенсації була позбавлена будь-якої законної підстави такою мірою, що суди могли ухвалити рішення залишити її взагалі без розгляду.
У зв'язку з цим Суд зазначив, що з положень національного законодавства не випливає, що рішення національних судів стосовно вимоги заявниці про компенсацію залежало від попереднього рішення, яке б зобов'язувало управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок її пенсії, як про це зазначив Уряд, який доводив, що заявниця не могла вимагати будь-якої компенсації за відсутності попереднього рішення суду, яке б зобов'язувало управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок її пенсії.
Отже, Суд переконаний, що вимога заявниці була достатньо обґрунтованою для застосовності цивільного аспекту пункту 1 статті 6 Конвенції, тому заперечення Уряду були відхилені.
Суд постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню у спосіб, визначений позивачем.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій, тому судові витрати, які підлягають відшкодуванню відсутні.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 02.04.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 02.04.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24.
Зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 02.04.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 19.05.2023 року виплаченого 02.04.2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року у справі № 200/6514/24.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 травня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова