Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№640/11005/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Димченко Костянтин Геннадійович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (вх. від 19.07.2022) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 №364 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині, що стосуються ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 22.06.2022 №873 о/с «По особовому складу в частині, що стосується ОСОБА_1 , зобов'язання Департаменту патрульної поліції поновити на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського роти з обслуговування міста Ізмаїл, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22.06.2022 по момент винесення судового рішення, стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що 22.06.2022 його звільнено з роботи - з посади старшого сержанта поліції, поліцейського роти з обслуговування міста Ізмаїл наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Євгенія Жукова № 873о/с від 22.06.2022 у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 № 364 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, адже в матеріалах справи службового розслідування, а також відповідними наданням пояснень підтверджується те, що позивачем повідомлено своє керівництво ВОНС м. Ізмаїл УПП в Одеській області.
Поряд з цим, підставою для винесення наказу № 364 від 15.06.2022 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» стало те, що: «згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» проведено службове розслідування за фактом унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.04.2022 №62022150020000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні поліцейський роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції, зокрема, ОСОБА_1 . Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, обвинувальний акт, повідомлення про підозру позивачу по справі, а також вироку суду щодо кримінального провадження № 62022150020000137 від 06.04.2022, що, на думку позивача, є грубим порушенням норм трудового законодавства України. Позивач наголошує, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, застосовано до позивача за відсутності правових підстав (адже в його діях відсутня сукупність вчинених дисциплінарних проступків), без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності; без безстороннього врахування пояснень, наданих поліцейським у ході службового розслідування; надаючи очевидну перевагу іншим учасникам події, яка зумовила проведення службового розслідування. За таких обставин, позивач вважає, що накази Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 № 364 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» та від 22.06.2022 № 873 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що під час проведення службового розслідування встановлені порушення службової дисципліни позивачем. За даними розслідування 31.03.2022 сталася ДТП за участю службового автомобіля під керуванням капрала поліції ОСОБА_3 . Про таку подію належним образом не повідомлено а ні водієм, а ні старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , який заступив на чергування разом із ОСОБА_3 . Факт ДТП не зафіксовано. Також, в порушення вимог Інструкції від 18.12.2018 №1026 посадові особи не здійснювали відеофіксацію на портативний відеореєстратор під час події. Такі дії спричиняють шкідливі наслідки протиправної поведінки, обмежуючи доказування правомірності поведінки поліцейського. Крім того, повідомляє, що старший сержант ОСОБА_1 є підозрюваним в рамках кримінального провадження №620220150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України. В даному випадку позивачем вчинені діяння, несумісні з його посадою, який суперечить покладеним на нього обов'язками, підриває довіру до нього як до носія вади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
24 лютого 2025 року Департаментом патрульної поліції додані додаткові пояснення, в яких просив врахувати, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 №640/10680/22 відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 щодо поновлення на посаді. Таке рішення набрало законної сили. Зауважує, що ОСОБА_1 був безпосереднім учасником події, що трапилась.
27 липня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху.
05 вересня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справи головуючим у даній справі призначено суддю Кошкош Олену Олександрівну.
Ухвалою від 04 березня 2025 року суд прийняв адміністративну справу до провадження. Розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу на посаді старшого сержанта поліції поліцейської роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП.
18.04.2022 за вх. № 2907 до управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) надійшов рапорт начальника відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПІ в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції Вадима Марунича від 16.04.2022. Відповідно до змісту вказаного рапорту, 16.04.2022 приблизно о 12:10 йому зателефонував т.в.о. заступника начальника відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Недельчев Є.О. та повідомив, що до адміністративної будівлі відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП прибули співробітники Департаменту внутрішньої безпеки та Державного бюро розслідувань з метою проведення слідчих дій. Старший лейтенант поліції ОСОБА_4 у змісті рапорту зазначив, що про вказану подію доповів керівництву УПП в Одеській області ДП та направився до ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, де співробітники Департаменту внутрішньої безпеки повідомили, що ними затримано поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . У зв'язку з цим на території відділу проводився обшук, в результаті якого вилучено службовий автомобіль Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_3 , книгу нарядів роти з обслуговування м. Ізмаїл, журнал реєстрації ДТП із потерпілими, журнал ЄО та сервер зберігання відеозаписів камер зовнішнього спостереження відділу, системний блок. Також в своєму рапорті ОСОБА_5 вказує, що по даній події працівники ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, які були присутні під час події 16.04.2022, письмово рапортами доповіли про обставини ситуації.
18 квітня 2022 року т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП підполковником поліції Дмитром Хмаруком на імя начальника Департаменту патрульної поліції Євгенія Жукова було подано доповідну записку у якій, зокрема, зазначено, що відповідно до змісту спецповідомлення т.в.о. інспектора-чергового відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПІ капрала поліції Водоп'янова В.I. від 16.04.2022, адресованого Департаменту патрульної поліції, проведення слідчих дій мали місце у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 31.03.2022 за участю гр. ОСОБА_6 , який керуючи транспортним засобом Hyundai Getz, номерний знак НОМЕР_4 , допустив зіткнення з службовим автомобілем Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП капрала поліції Ахремової С.Р., яка перебувала у складі наряду «Океан-8101» разом з поліцейським роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старшим сержантом поліції Маринеску I.A. Повідомлялося, що учасники ДТП домовились, що гр. ОСОБА_6 відремонтує службовий автомобіль за власні кошти. Так, 16.04.2022 старший сержант поліції ОСОБА_7 , будучи на вихідному дні, прийшов до чергової частини відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, передав документи гр. ОСОБА_6 інспектору роти з обслуговування міста Ізмаїл УТІ в Одеській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_8 та повідомив, що громадянин повинен передати йому грошові кошти на відшкодування матеріальних збитків, які наніс гр. ОСОБА_6 внаслідок ДТП, та попросив, щоб вона повернула документи громадянинові. Крім того, у вказаній доповідній записці зазначено, що за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні окремі працівники відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000137 від 06.04.2022, (перекваліфіковано до частини четвертої статті 189 Кримінального кодексу України), та на підставі якої ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру. Враховуючи викладене, ОСОБА_10 просив призначити службове розслідування із відстороненням, зокрема, позивача від виконання службових обов'язків.
Як встановлено судом, наказом Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491 призначено службове розслідування, відносно позивача. Крім того, вказаним наказом відсторонено від виконання службових обов'язків ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 14.05.2022 № 589, який винесено на підставі доповідної записки від 14 травня 2022 року, продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491, на один місяць.
Внесення відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертої статті 189 Кримінального кодексу України № 62022150020000137 від 06.04.2022, підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 травня 2022 року.
Крім того, 17 квітня 2022 року позивачу повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/8026/22 від 18 квітня 2022 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави. Поряд з цим ухвалою від 03 травня 2022 року відсторонено позивача від посади в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до акту виклику з використанням засобів електронної комунікації від 21 травня 2022 року за допомогою мессенджера “WhatsApp'', листа від 17 травня 2022 року № 4819/41/13/03/03-22 позивача запрошено до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП 24.05.2022 о 12:00 для забезпечення його прав надавати пояснення та відповідні документи, подавати клопотання та скарги, тощо.
24 травня 2022 року позивачем надано пояснення в рамках службового розслідування.
Відповідно до висновку службового розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62022150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні поліцейські роти з обслуговування міста Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) старший сержант поліції Маринеску І.А. , капрал поліції Ахремова С.Р. та інспектор роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Моісєєва І.К., затвердженого начальником департаменту поліції полковником поліції Євгенієм Жуковим 15.06.2022, дисциплінарна комісія вважає:
Службове розслідування за фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні поліцейський роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Маринеску І.А., поліцейський роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП капрал поліції ОСОБА_3 та інспектор роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Моісєєва Ірина Костянтинівна, завершити (пункт 1);
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушення вимог частини другої статті 19 та статті 68 Конституції України; частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 2 частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; частини першої статті 254 КУпАП; підпункту 8 та 9 пункту 2 та пункту 7 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357; частини першої пункту 5 розділу І, частини першою розділу II, пункту 1 абзацу другого та пункту 2 розділу IX, пункту 1 та 2 розділу XII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395; пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року № 100; пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893; пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13 частини третьої статті 1, частини восьмої статті 17 Дисциплінарного статуту; абзаців першого та другого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179; пункту 2 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026; пункту 1.2 розділу І, підпунктів 1, 7 та 9 пункту 2.1 розділу ІІ, підпункту 1, 4, 6, 7, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 № 5112; пункт 3 та 11 розділу І «Правил носіння однострою поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2017 № 718; а також у вчиненні дій, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейського роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 1 наказу Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 № 364 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку поліцейського роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 22.06.2022 № 873о/с «Про особовому складу» відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції з 22.06.2022. Підстава: наказ Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 № 364.
Вважаючи накази Департаменту патрульної поліції протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Статтею 2 Закону №580-VIII передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно із статтями 3, 8 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Основні обов'язки поліцейського закріплені частиною 1 статті 18 Закону №580-VIIІ, згідно якої поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із статтею 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
За правилами частин 1-2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут, Статут).
Частинами першою, другою статті 1 Статуту унормовано, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Так, за змістом статей 11, 12 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. При цьому дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У статті 14 Дисциплінарного статуту, з-поміж іншого, визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами частин першої та п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 15 Статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.
Частинами 1, 2, 3, 7, 8 статті 17 Дисциплінарного статуту встановлено, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Поліцейський має право ознайомитися та отримати копію наказу про відсторонення його від виконання службових обов'язків (посади).
На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби. Під час відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) поліцейський зобов'язаний перебувати на робочому місці, визначеному керівником, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та сприяти проведенню службового розслідування.
За змістом статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Згідно із статтею 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці положення Закону деталізовані в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок ).
Зокрема, пунктом 4 розділу V Порядку визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 7 розділу IV Порядку передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Пунктами 2 - 9 розділу VI Порядку визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, в тому числі: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; пояснення поліцейського та інших осіб щодо обставин справи, документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначається, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
За правилами статті 21 та частин 1-2 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Суд констатує, що проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було здійснено під час дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку з цим суд також враховує, що Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» (статті 26 - 31) згідно із Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 01.05.2022.
Так, статтею 26 Дисциплінарного статуту установлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491 призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 14.05.2022 № 589 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491, на один місяць.
15.06.2022 затверджено начальником департаменту поліції полковником поліції Євгенієм Жуковим висновок службового розслідування.
Під час винесення наказу Департаменту патрульної поліції від 14.05.2022 № 589 «Про продовження строку проведення службового розслідування», яким продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 18.04.2022 № 491, на один місяць, набрали чинності зміни, внесенні до Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції».
Оскільки термін проведення службового розслідування було продовжено на один місяць, відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, при цьому саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, суд зауважує, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Отже, у даному випадку ключовим є саме встановлення факту порушення службової дисципліни. Водночас скасування спірних наказів виключно через порушення строків проведення службового розслідування слід розглядати як прояв надмірного формалізму.
Разом з тим, статтею 27 Дисциплінарного статуту установлено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) на час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану унормовано статтею 28 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої у період дії воєнного стану на час проведення службового розслідування за рішенням керівника, який його призначив, на поліцейського, стосовно якого було прийнято рішення про відсторонення від виконання службових обов'язків (посади), може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Рішення про покладення тимчасового виконання обов'язків приймається з обов'язковим урахуванням обставин можливого вчиненого дисциплінарного проступку та його тяжкості, а також можливості відстороненого поліцейського під час тимчасового виконання обов'язків за іншою посадою впливати на хід проведення службового розслідування. У разі прийняття рішення про покладення на відстороненого поліцейського тимчасового виконання обов'язків за іншою посадою службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби в нього не вилучаються.
Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану встановлені статтею 29 Дисциплінарного статуту.
Так, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом'якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
Із наведених правових норм слідує, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.
Обов'язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення.
Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено, в чому полягали незаконні дії особи, до яких негативних наслідків це призвело, встановити причинно-наслідковий зв'язок між такими негативними наслідками та протиправними діями особи.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваних позивачем наказів, суд перш за все зауважує, що виходячи з приведених вище законодавчих приписів, службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
При цьому в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Присяги є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції України.
Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.
Суд зазначає, що службове розслідування проведено за фактом унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.04.2022 №62022150020000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, до вчинення якого можуть бути причетні поліцейський роти з обслуговування міста Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції, зокрема, ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що у своїх позовних вимогах позивач вказує, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який постановлено ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 62022150020000137 від 06.04.2022, що є грубим порушенням норм трудового законодавства України.
Як уже зазначалось, позивачем вчинено діяння, яке, на думку відповідача, несумісне з його посадою. Згідно з висновком службового розслідування позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні частини другої статті 19 та статті 68 Конституції України; частини першої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 2 частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; частини першої статті 254 КУпАП; підпункту 8 та 9 пункту 2 та пункту 7 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 27 квітня 2020 року № 357; частини першої пункту 5 розділу І, частини першою розділу II, пункту 1 абзацу другого та пункту 2 розділу IX, пункту 1 та 2 розділу XII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395; пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08 лютого 2019 року № 100; пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893; пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 11, 12, 13 частини третьої статті 1, частини восьмої статті 17 Дисциплінарного статуту; абзаців першого та другого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179; пункту 2 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026; пункту 1.2 розділу І, підпунктів 1, 7 та 9 пункту 2.1 розділу ІІ, підпункту 1, 4, 6, 7, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського роти з обслуговування м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.11.2018 № 5112; пункт 3 та 11 розділу І «Правил носіння однострою поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2017 № 718; а також у вчиненні дій, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022150020000137 від 06.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції та її працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Суд зауважує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків і не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 420/241/20, на яку посилається автор касаційної скарги.
Водночас, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно.
Таким чином, позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням позивача з посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", тобто з підстав реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Суд звертає увагу, що з аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію").
Акцентуючи увагу на тому, що Закон України "Про Національну поліцію" виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.
У цій справі суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, службовим розслідуванням встановлено, що 31.03.2022 працівники наряду «Океан-8101» на службовому автомобілі Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_3 , в складі якого перебували старший сержант поліції ОСОБА_1 (старший екіпажу) та капрал поліції ОСОБА_3 , під час виконання службових обов'язків стали одним із учасників ДТП, за участі автомобіля Hyundai Getz, номерний знак НОМЕР_4 , не зреагували належним чином на виявлене правопорушення, не повідомили про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102», не внесли інформацію щодо виявленої ДТП в планшетний пристрій до системи ІНП, не оформили відповідні адміністративні матеріали, а саме: протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП та інші матеріали, передбачені вимогами Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395.
Крім того, а ні ОСОБА_11 , а ні водій службового автомобіля Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_5 поліції ОСОБА_3 не доповіли рапортом безпосереднього керівника про факт та обставини скоєного ДТП. Також, встановлено, що капрал поліції ОСОБА_3 , будучи водієм службового автомобіля Skoda Rapid, номерний знак НОМЕР_3 , та ставши учасником ДТП, залишила місце вказаної ДТП, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 1224 КУпАП. При цьому, старший сержант поліції ОСОБА_1 , будучи присутнім на місці події, не вжив заходів з метою недопущення капралом поліції ОСОБА_3 зазначеного правопорушення. Також, не вжив заходів щодо припинення такого правопорушення. Крім того, установлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 не повідомив свого керівника про факти порушення капралом поліції ОСОБА_3 службової дисципліни. Також, в ході службового розслідування встановлено, що всупереч вимогам «Правил носіння однострою поліцейських», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2017 № 718, старший сержант поліції ОСОБА_12 перебував поза межами будівлі в головному уборі цивільного одягу.
На думку суду, сам факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку достатньо повно установлений в ході службового розслідування, а також підтверджений в ході судового розгляду.
При цьому, службове розслідування проведено відповідачем з дотриманням установленої законодавством процедури, в тому числі від позивача відібрано письмові пояснення, а отже забезпечено реалізацію прав позивача на захист.
Безпосередньо щодо вчинення позивачем проступку встановлено таке.
Так, позивач наголошує, що ним було повідомлено керівництво ВОНС м. Ізмаїл УПП в Одеській області про вчинену ДТП.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , які були дані ним під час службового розслідування, про обставини ДТП ним було сповіщено в телефонному режимі т.в.о. заступника начальника ВОНС в м. Ізмаїл старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 .
Факт не повідомлення керівництва про факт ДТП спростовується поясненнями т.в.о заступника начальника ВОНС в м. Ізмаїлі УПП в Одеській області ДПП Недельчева Євгена Олеговича та інспектором ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП Гросу Миколи Івановича, які містяться у матеріалах справи.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він рапортом доповів про факт та обставини скоєної ДТП.
З приводу того, що в рамках службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював відеофіксацію події за участю ОСОБА_6 на портативний відеореєстратор, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), встановлено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та гласності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.
Пунктами 4, 5 та 6 розділу II Інструкції № 1026 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення; включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу; під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Згідно з пунктом 2 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Суд погоджується з доводами відповідача, що використання відеореєстратора є обов'язком поліцейського. Проте, позивачем не надано до суду доказів здійснення такої відеофіксації на портативний відеореєстратор.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
Щодо неповідомлення про подію за участю поліцейських за скороченим номером екстреного виклику поліції «102», то позивач фактично цих обставин не спростовує.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу І Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2017 № 718, однострій - загальна назва затверджених у встановленому порядку предметів одягу, головних уборів, взуття, білизни, спорядження та знаків розрізнення, які мають особливі відмінні відзнаки (колір, конструкцію, крій, фурнітуру); форма одягу - комплект предметів одягу, головних уборів, взуття, білизни, спорядження та знаків розрізнення, об'єднаних за своїм призначенням та сезонністю.
Згідно з вимогами пунктами 3, 11 розділу І Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2017 № 718, поліцейські повинні носити однострій, що відповідає зразкам і описам, затвердженим у встановленому законодавством України порядку, у суворій відповідності із цими Правилами.
Поліцейському забороняється:
носіння предметів однострою, державних нагород, відзнак та інших нагрудних знаків, не передбачених чинним законодавством України;
одночасне носіння предметів різних видів однострою та предметів однострою різних кольорів, крім випадків, передбачених цими Правилами;
носіння однострою разом із предметами цивільного одягу, крім випадків, передбачених цими Правилами;
носіння забруднених, вицвілих, невипрасуваних, пошкоджених та зношених предметів однострою;
перебувати поза межами будівель без головного убору;
носіння предметів однострою без знаків розрізнення та планшетів для ідентифікації особи як поліцейського;
носіння сумок (рюкзаків, пакетів) та парасольок яскравих кольорів.
Щодо перебування поза межами будівлі у цивільному головному уборі, то позивач фактично цих обставин не спростовує.
Поряд з цим, в рамках службового розслідування встановлено, що позивачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали, передбачені вимогами Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395. Вказаний факт підтверджується матеріалами службового розслідування та не спростовується позивачем.
Наведене, не спростовує того, що позивач допустив порушення вимог інших нормативно-правових актів, чим вчинив дисциплінарний проступок.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.
Як визначено частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Варто зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
На думку суду, сам факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку достатньо повно установлений в ході службового розслідування, у тому числі і поясненнями самого позивача.
Також, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, з 5:30 год 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, який не завершився і на час розгляду цієї справи.
За змістом статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.
Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Так, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (частина 2 статті 29 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом'якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.
У разі застосування до поліцейського інших заходів дисциплінарного впливу, не пов'язаних із застосуванням дисциплінарного стягнення, прямий керівник посадової особи, яка призначила службове розслідування, має право переглянути це рішення шляхом видання наказу про притягнення цього поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Отже, відповідно до цієї правової норми під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Суд наголошує, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Водночас, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
При цьому законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Разом з тим, особа, яка заступає на службу до органів поліції та приймає відповідну Присягу, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.09.2018 у справі №824/227/17-а зазначив, що «... Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.»
Отже, обрання виду стягнення є дискреційним повноваженням роботодавця, однак така дискреція має бути обґрунтованою.
З цього суд висновує, що Дисциплінарний статут наділив керівника певним розсудом при обрані виду дисциплінарного стягнення, поставивши за умову обґрунтування вибору на підставі юридичних фактів, які відповідають таким критеріям доказування, як належність, допустимість, достовірність та достатність.
До того ж, з норми статті 29 Дисциплінарного статуту не вбачається заборони, у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який не мав дисциплінарного стягнення, неможливості застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби.
При цьому, конкретний вид дисциплінарного стягнення обирається за результатами з'ясування обставин проступку та одержання письмових пояснень від особи, яка його вчинила, залежно від ступеню вини та тяжкості проступку.
З огляду на викладене, суд вважає, що виходячи з встановлених обставин цієї справи, відповідачем дотримано вимог щодо відповідності оскаржуваних наказів критеріям статті 2 КАС України, адже згідно зібраних у справі доказів вбачається, що під час прийняття оскаржуваних наказів керівником було у повній мірі враховано характер і тяжкість вчиненого порушення, службову характеристику позивача та наявність/відсутність обставин, які обтяжують і пом'якшують відповідальність, зокрема вчинення позивачем саме грубого дисциплінарного проступку, та сформовано об'єктивний висновок про необхідність застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів від 15.06.2022 № 364 та від 22.06.2022 № 873 о/с у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами, а тому також не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн суд зазначає, що ці вимоги є похідними від позовних вимог щодо оскарження визнання протиправними та скасування наказів від 15.06.2022 № 364 та від 22.06.2022 № 873 о/с, а тому задоволенню також не підлягають.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у статті 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що моральна шкода йому завдана протиправними та незаконними діями відповідача.
Позивачем жодними доказами не доведено суду, що діями відповідача нанесена позивачу моральна шкода в такому розмірі.
Оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.06.2020 по справі № 340/1300/20.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено суду правомірність застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а тому у задоволенні цього позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то суд не стягує на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, буд.3) про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 15.06.2022 №364 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» в частині, що стосуються ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 22.06.2022 №873 о/с «По особовому складу в частині, що стосується ОСОБА_1 , зобов'язання Департаменту патрульної поліції поновити на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського роти з обслуговування міста Ізмаїл, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22.06.2022 по момент винесення судового рішення, стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 09 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош