Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/2407/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Меламеда В.Б., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Відповідача, стосовно відмови виплачувати пенсію позивачу на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “А-Банк»;
зобов'язати Відповідача здійснювати виплату пенсії Позивача, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “А-Банк».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата пенсії здійснюється на рахунок Позивача у АТ КБ «Приватбанк». У зв'язку зі зміною банку, позивач відкрив рахунок у АТ “А-Банк», поточний рахунок № НОМЕР_1 .
18.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на новий рахунок, додавши до заяви апостильовану довіреність та довідку про реквізити, видані позивачу.
17.03.2025 отримано лист відповідача № 0500-0202-8/23812, яким відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача. Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивач/ка має особисто подати заяву про виплату пенсії.
Станом на теперішній час, відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивача на вказаний банківський рахунок.
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10.04.2025 позовна заява залишалась без руху, у встановлений судом строк недоліки усунуті, шляхом надання доказів сплати судового збору, копії паспорта позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління) як отримувач пенсії за віком, призначеної з 10.04.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок №1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам в уповноважених банках.
Пунктом 10 Порядку №1596 визначено вичерпний перелік способів подання заяви, а саме, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) (далі - Заява) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява також може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
18.02.2025 до Головного управління надійшла заява-клопотання № ВЕБ05001-Ф-С-25-029550 (далі - Клопотання) від представника Меламеда В.Б., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , яка підписана за допомогою кваліфікованого електронного підпису Представника.
До Клопотання додані: засвідчення від 04.12.2023 підпису Бруна П.Л. його Представником, довідку про реквізити для поповнення у відділенні «А-Банку» від 16.06.2024, видану на ім'я Бруна П.Л., ордер для надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 02.02.2022.
Заява про виплату пенсії через банківську установу у вигляді додатку 1, яка передбачена вимогами пункту 10 Порядку №1596, до Клопотання не надавалась.
Клопотання розглянуто Головним управлінням відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», зокрема, роз'яснено Представнику умови надання ОСОБА_1 заяви про виплату пенсії відповідно до вимог Порядку №1596 листом від 17.03.2025 №0500-0202-8/23812.
Одночасно на переконання відповідача відповідно до пункту 5 Положення повноваження адвоката Меламед В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Донецькому окружному адміністративному суді та у Першому апеляційному адміністративному суді закінчилися.
Враховуючи те, що позовна заява у даній справі була подана представником Позивача адвокатом Меламедом В.Б. 03.04.2025, тобто після закінчення його повноважень у попередній справі, Відповідач вважає, що адвокат Меламед В.Б. не є особою, яка мала повноваження щодо підписання позовної заяви у даному провадженні
Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача - відсутні.
Судом установлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 10.04.2019 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.02.2025 до Головного управління подана заява № ВЕБ05001-Ф-С-25-029550 засвідчена кваліфікованимо електронним підписом представника Меламеда В.Б., який діяв в інтересах ОСОБА_1 .
До зазначеного клопотання додані: засвідчення від 04.12.2023 підпису Бруна П.Л. його Представником, довідку про реквізити для поповнення у відділенні «А-Банку» від 16.06.2024, видану на ім'я Бруна П.Л., ордер для надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 02.02.2022.
Головним управлінням листом від 17.03.2025 №0500-0202-8/23812 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», роз'яснено представнику умови надання ОСОБА_1 заяви про виплату пенсії відповідно до вимог Порядку №1596.
Позивач оскаржує фактичну відмову відповідача у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
За встановлених обставин, правова позиція суду така.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-ІV реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
З огляду на викладене позивач, незалежно від його проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі правом на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов'язаний відновити йому виплату пенсії.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в низці його постанов, зокрема в постанові від 18.05.2022 по справі № 160/5259/20.
В п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок 1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Згідно до пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Абзацом 2 пункту 6 Порядку №1596 визначено, що для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (далі - Порядок № 1279) який визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Водночас, суд зазначає, що оскільки місцем фактичного проживання позивача є країна Ізраїль, зазначений Порядок № 1279 не розповсюджується на позивача.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами).
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2022 (справа № 280/4551/21), дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі "загальні" норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформулював наступний правовий висновок: "подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1"..
З урахуванням того, що представник позивача звернувся до відповідача 18.02.2025 року з апостильованою заявою, суд виснує про дотримання позивачем вимоги щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.
Таким чином, дії відповідача у відмові виплаті пенсії позивача на визначений нею банківський рахунок з наведених відповідачем підстав, є протиправними.
Згідно з вимогами ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у виплаті пенсії позивача на визначений нею банківський рахунок з наведених відповідачем підстав є протиправною.
Тому слід зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії позивача на визначений банківський рахунок.
Щодо доводів відповідача відносно неприйнятності наданого представником позивача ордеру на підтвердження повноважень представництва, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Статтею 1 Закону № 5076-VI визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правничої допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відтак, на підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача Меламедом В.Б. надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги Серії АА №1232352 від 02.09.2022 позивачу, виданий адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем на підставі договору від 18.03.2021 у Донецькому окружному адміністративному суді та Першому апеляційному адміністративному суді.
Рішенням Ради адвокатів України «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» № 41 від 12 квітня 2019 року (далі - Рішення) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення).
Відповідно до п.п. 6-9, 11-12.14, бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Адвокати, адвокатські об'єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об'єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України.
Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Ордер містить наступні реквізити: Серію, порядковий номер ордера; Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); (зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17 листопада 2020 року) Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; Дату видачі ордера; Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ор
Поряд із цим, п.п. 4-6 Рішенням дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону та визначено, що типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні), а також визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, крім Додатка № 1Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, та пункту 18Положення, які діють до 01 січня 2022 року.
Рада адвокатів України у роз'яснені про використання бланків ордерів (рішення від 15-16 грудня 2023 р.№137оприлюднено на сайті НААУ) зазначила, що Положення про ордер, затверджене рішенням РАУ від 12.04.2019№ 41, встановлює єдині для всіх адвокатів України правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордера. Бланки ордерів генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на сайті НААУ, слідуючи командам системи. При цьому облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів також відображається в Особистому кабінеті та в адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ. Відповідно до п. 12 Положення ордер містить реквізити, зокрема, серію, порядковий номер ордера, прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону. Таким чином, враховуючи приписи Положення, один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики.
Відтак, заборонено саме використання бланку ордера з однією серією та номером для представництва різних клієнтів, в різних органах.
Водночас, слід урахувати, що Закон № 5076-VI та Положення не вимагають зазначення у договорі про надання правової (правничої) допомоги або ордері конкретної справи, а отже твердження відповідача щодо видачі одного ордеру для представництва інтересів позивача в одній справі не гуртуються на приписах законодавства.
Відтак доводи відповідача відносно неприйнятності ордеру на надання правової (правничої) допомоги, виданий адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем у Донецькому окружному адміністративному суді та Першому апеляційному адміністративному суді, не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, стосовно відмови виплачувати пенсію ОСОБА_1 на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “А-Банк».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , на визначений позивачем банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ “А-Банк».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн.96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 09.05.2025.
Суддя І.В. Буряк