Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№640/21246/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 16, код ЄДРПОУ: 42098368), в якому просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 22.12.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді, зазначеної у довідці № 43/0403/20 від 12.03.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 липня 2022 року. В обґрунтування зазначено, що позивач є суддею у відставці Апеляційного суду міста Києва з квітня 1995 року. З урахуванням стажу роботи - 25 років, при значено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді згідно зі статтею 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992. За результатом розгляду заяви від 22.12.2021 (вх.№16765) управлінням відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 43/0403/20 від 12.03.2020. Вважає таку відмову протиправною, оскільки з 19.02.2020 з урахуванням прийнятого рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020 відпали законодавчі перешкоди для виплати щомісячного довічного грошового утримання у співвідношенні до суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі діючого Закону №1402.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 992,40 надана квитанція від 02.12.2022.
07 грудня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107729422).
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду. За результатами автоматизованого розподілу справи головуючим у даній справі призначено суддю Кошкош Олену Олександрівну.
21 лютого 2025 року ухвалою суду адміністративну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
28 квітня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківські області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківські області подано відзив, в якому зазначено, що заява ОСОБА_1 про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а рішенням від 23.12.2021 № 930040860350 в перерахунку відмовлено. Зазначив, що рішенням Конституційного Суду України і прийнято рішення, яким визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, однак не прийнято відповідного правового акта, який регулював порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначає, що оскільки після 2020 року не збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не відбулось збільшення розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи викладене, відсутнє право на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Розглянувши заяву по суті суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, суддею у відставці, про що свідчить копія паспорта НОМЕР_2 , та копія посвідчення судді у відставці № НОМЕР_3 . Дата відрахування зі штату суддів - 01.05.1995. Перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2007.
Протоколу пенсійної справи вбачається, що утримання судді у відставці у 2007 році обраховувалось виходячи із 90% суддівської винагороди.
14 січня 2022 року Апеляційним судом міста Києва видана довідка №3/0431/22 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на ім'я ОСОБА_1 . Згідно довідки, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 55492,80 грн, в т.ч. посадовий оклад - 34683,00 грн, доплата за вислугу років - 20809,80 грн.
Згідно протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 здійснюється виплата пенсії з 01.01.2020 виходячи із 90% грошового забезпечення 55492,80 грн.
12 березня 2020 року Апеляційним судом міста Києва видана довідка №43/0403/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на ім'я ОСОБА_1 . Згідно довідки, станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 210200 грн, в т.ч. посадовий оклад - 131375 грн, доплата за вислугу років - 78825 грн.
22 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою (вх.№16765) про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви додано довідку №43/0403/20, що видана 12.03.2020 Апеляційним судом міста Києва.
За результатом розгляду заяви від 22.12.2021 №16765 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №930040860350 від 23.12.2021 яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки №43/0403/20, що видана 12.03.2020 Апеляційним судом міста Києва. Відмова обумовлена тим, що посадовий оклад суддів не змінювався, оскільки статтею 7 як Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» так і Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що посадовий оклад судді розраховується із прожиткового мінімуму, що дорівнює 2102 грн. Підстави для перерахунку відсутні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надана відповідь від 11.01.2022 №б/н в якій повідомлено, рішенням Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020 хоча і визнані окремі положення неконституційними, однак воно не містить положень щодо порядку його виконання. Зауважено, що право на перераухнок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не відпрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатом кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненням, що надходять після 18.02.2020, виникає згідно ст.142 Закону №1402 при збільшенні суддівської винагороди після 18.02.2020. Підстави для здійснення перерахунку відсутні.
Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
На підставі пункту 2 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом із цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону.
Таким чином, перерахунок, який просив здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених її прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, який підлягає врахуванню судом в силу частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2020 №43/0403/20 про суддівську винагороду, яка визначена станом на 18.02.2020 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з 19.02.2020 втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.12.2021 №930040860350 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2020 №43/0403/20 прийнято відповідачем без урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Вимога щодо визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії задоволенню не підлягають, оскільки лист від 11.01.2022 №б/н є лише відповіддю та носить суто інформативний характер, а рішенням, з яким пов'язано виникнення правовідносин, є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийнято за результатом розгляду заяви про перерахунок пенсії.
Враховуючи наведене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управлння Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_2 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2020 №43/0403/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 липня 2022 року (у межах заявлених позовних вимог).
Позовна вимога в частині зобов'язання провести перерахунок і виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від зазначеної у довідці суддівської винагороди, є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки станом на час подання позову такий спір відсутній. Ключовим правовим питанням у справі щодо якого фактично виник спір є право позивача на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що, можливо, будуть порушені у майбутньому, то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги в цій частині.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення про відмову у здійсненні перерахунку визнано протиправним і скасовано, а вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною, суд дійшов висновку щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.12.2021 №930040860350 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2020 №43/0403/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2020 №43/0403/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 липня 2022 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська область, м.Харків, майдан Свободи, буд. 5, 3 під.2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції є Шостий апеляційний адміністративний суд у відповідності до вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош