Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/2244/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Варбана О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області щодо переведення мене з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 07 березня 2025 року перерахунок та виплату мені ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023, 2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказує, що 07.05.2025 року звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, проте, при перерахунку пенсії відповідач неправомірно застосував середню заробітну плату по народному господарству за 2014-2016 роки. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки має право на розрахунок заробітку для обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що з 26.03.2015 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». 07.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України з заявою № 1501 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України № 1058. Згідно з заяви № 1501 від 07.03.2025 позивача переведено на пенсію за віком згідно з Закону № 1058.
Вказує, що станом на 07.03.2025 розмір середньої заробітної плати для розрахунку пенсії ОСОБА_1 становить 8913,83 - це середня заробітна плата з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки з урахуванням коефіцієнтів збільшення (1,17х1,11х1,11х1,14х1,197х1,0796х1,115). При здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсутнє право у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2022-2024 роки
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що з 26.03.2015 року позивач перебувала на обліку, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
07.03.2025 року позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Черкаській області (Уманський відділ обслуговування громадян № 1, № 2) із заявою про перерахунок пенсії, переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі заяви позивача від 07.03.2025 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії та переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не спірне між сторонами.
Судом встановлено, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем було застосовано середню заробітну плати по народному господарству за 2014-2016 роки у розмірі 8913,83 грн, що підтверджено розрахунком заробітної плати та не заперечується відповідачем.
Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В той же час, як зазначено вище, Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, зокрема, пенсія за вислугу років.
Так, відповідно до п. «е» ст. 55 зазначеного Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років .
За приписами ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Таким чином, з 26.03.2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як зазначено вище, 07.03.2025 року позивач звернулась з заявою про призначення іншого виду пенсії - за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка їй була призначена відповідачем, але з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки в сумі 8913,83 гривень, тобто з дати первинного призначення іншого виду пенсії за вислугу років у 2015 році, а не показник середньої заробітної плати за 2022-2024 роки в сумі 15057,09 гривень при призначенні іншого виду пенсії - за віком у 2025 році.
Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.
За змістом ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, з 01.01.2004 року обов'язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об'єктом загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до 31.12.2003 року страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об'єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм, у випадку призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
При обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати застосовується наступним чином: показник середньої зарплати в Україні за 3 роки (у 2025 році - 15057,09грн.)хІндивідуальний коефіцієнт зарплати особи х Індивідуальний коефіцієнт стажу особи = розмір пенсії.
Таким чином,при призначенні пенсій за зверненнями, які надійшли з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, застосовується усереднений показник середньої заробітної плати 2020 - 2022 роки, який становить 15057,09 грн.
Також, аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 року по справі № 565/645/17, від 23.10.2018 року по справі № 317/4184/16, від 31.05.2019 року по справах № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а, від 15.08.2019 року по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року по справі № 363/1493/17, від 10.10.2019 року по справі № 520/7533/17.
У спірних правовідносинах пенсія була призначена позивачу 26.03.2015 року в порядку Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років як працівнику освіти.
Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачають такого виду пенсії.
Доводи відповідача щодо того, що позивачу в 2015 році призначалась пенсія за вислугу років, а в 2025 році його переведено з одного виду пенсії на інший вид пенсії, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було призначено пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу здійснено вперше в березні 2025 року.
За таких обставин, у даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший, а отже пенсійний орган має враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.03.2025 року, порушено, таке право підлягає відновленню, а вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, проте не у спосіб, визначений позивачем.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.03.2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова