Справа № 477/55/25
Провадження № 2-а/477/13/25
(повний текст)
05 травня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді Полішко В.В., з секретарем - Крошніною А.М.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Князєвої Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,
13 січня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 грудня 2024 року №1831 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17000,00 грн. Провадження у справі закрити. Стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
В обґрунтування позову позивач вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1831 від 12 грудня 2024 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.
Вважає постанову необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. На його думку, що обов'язок уточними свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України у військовозобов'язаних виникає лише після 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року) і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ проголошення мобілізації. Після 18 травня 2024 року Президент України не приймав указ про оголошення мобілізації, а тому у позивача не виникло обов'язку виконати приписи абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вважає, що відсутні події адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі.
Ухвалою судді від 14 січня 2025 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що постанова складена відповідно до вимог законодавства.
07 грудня 2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівниками поліції (протокол затримання додається). Було встановлено, що він є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , і виявлено, що ОСОБА_1 , всупереч приписів вищезгаданих Законів України станом на 07 грудня 2024 року не уточнив свої облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів в строк та спосіб, передбачений діючим законодавством України.
Зазначене стало підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статі 210 КУпАП - не уточнення станом на 07 грудня 2024 року своїх облікових даних під час дії особливого періоду та воєнного стану в Україні, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Як вбачається з інформації, отриманої з системи «Оберіг», ОСОБА_1 , останній раз оновлював свої облікові та персональні дані 03 лютого 2018 року, під час взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідка додається).
Доказом цьому є складений відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 839 від 07 грудня 2024 року а, в подальшому і оскаржувана постанова, якими встановлені обставини щодо виявлення адміністративного правопорушення скоєного позивачем, та відсутність з його боку будь-яких заперечень щодо суті правопорушення. Крім цього, зазначив, що з відеофайлу на компакт диску, долученому до матеріалів справи, із записом розмови і встановлення обставин справи з ОСОБА_1 , що мало місце 07 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається згода ОСОБА_1 щодо скоєння інкримінованого правопорушення.
При складанні протоколу йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП. Пояснень та зауважень ОСОБА_1 не надав. Жодних клопотань не заявляв. Протокол підписав власноруч без будь-якого примусу. Копію протоколу отримав того ж дня. Тобто, в діях позивача на час складання протоколу будь-якої незгоди щодо сутності інкримінованого звинувачення не вбачалося.
Крім цього, позивачу було повідомлено, що розгляд справи за даним протоколом буде проводитись 12 грудня 2024 року о 11:00 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується розпискою від отриманої нам повістки № 6240 від 07 грудня 2024 року, яка підписана позивачем особисто.
Позивач у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи не прибув, підстав неявки не повідомив та жодних пояснень по суті інкримінованого правопорушення не надав. За такого оскаржувана Постанова була винесена у його відсутність, а її копія рекомендованим листом направлена на адресу ОСОБА_3 для ознайомлення.
Вважає, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності в передбачений Законом спосіб, без порушення норм процесуального права. Зазначені позивачем порушення з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 норми права при притягненні останнього до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, спростовуються зазначеними нами обставинами та матеріалами справи.
Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що інформація яка викладена представником відповідача у відзиві не відповідає дійсності. У працівників ТЦК та СП є можливість наповнювати Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що і сталося 03 лютого 2018 року, без особистого відвідування позивачем ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також вказує, що оновлювати та уточнювати облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів можливо й без застосування ст.210-210-1 КУпАП.
Положення статей 210-210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові. Просив позов задовольнити. Крім цього, звертав увагу, що відсутні відомості щодо розгляду справи щодо нього у спосіб, а саме з проведенням засідання, як це визначено законом.
Представник відповідач у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Заявлені позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи у межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, з якого вбачається, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 07 грудня 2024 року посадовою особою - стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 , молодшим сержантом ОСОБА_4 , у присутності адвоката Грипачевської О.М. складений протокол про адміністративне правопорушення за №839 щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
З огляду на зміст вказаного протоколу 07 грудня 2024 року близько 11-00 години під час проведення перевірки щодо наявності військово-облікового документу та правильності військового обліку було встановлено, що ОСОБА_1 станом на 07 грудня 2024 року не уточнив свої облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у строк та спосіб передбачений діючим законодавством України, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Крім того, у протоколі міститься підпис позивача про те, що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права і обов'язки передбачені статтею 268 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11-00 годині 12 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінету №5.
В графі «заяви, клопотання» будь-яких заяв, клопотань чи пояснень позивачем не зазначено.
Також у протоколі міститься підпис позивача про отримання другого примірника протоколу. Позивач особисто розписався в графі протоколу після роз'яснення прав та щодо повідомлення про дату розгляду справи. Також особисто отримав другий примірник протоколу (а.с. 27).
Тобто, ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про місце, дату та час розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що також свідчить розписка ОСОБА_1 від 07 грудня 2024 року (а.с. 25).
Згідно з рапортом офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 лейтенанта ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07 грудня 2024 року громадянин ОСОБА_1 07 грудня 2024 року був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07 грудня 2024 року близько 11-00 години під час проведення перевірки щодо наявності військово-облікового документу та правильності військового обліку було встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у строк та спосіб передбачений діючим законодавством України (а.с. 26)
12 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн., про що винесено відповідну постанову за №1831.
Будь-яких заяв чи клопотань від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не надходило.
Позивачу 02 жовтня 2001 року ІНФОРМАЦІЯ_7 видана довідка №131 замість військового квитка, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку запасу Жовтневого РВК категорії ВОС 999 посадової кваліфікації, не маючий військової підготовки, як засуджений (а.с. 43).
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2001 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, у зв'язку з закінченням іспитового строку (а.с. 45).
Відповідно до копії витягу з реєстру «Оберіг», ОСОБА_1 перебуває на обліку з 03 лютого 2018 року у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З огляду на дану позивачем роздруківку з застосунку «Резерв +» сформовану 25 березня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та має відстрочку (бронювання) до 12 березня 2026 року. Дата уточнення даних - 08 грудня 2024 року, тобто позивачем були оновленні дані через застосунок «Резерв +» після складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
З чого слід дійти висновку, що дійсно мало місце порушення, зазначене у протоколі, складеному щодо позивача.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 особисто 11 грудня 2024 року подана заява до ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він позбавлений можливості з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 12 грудня 2024 року об 11-00 годині для розгляду складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки перебуватиме у відрядженні. Водночас, вказана заява будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду протоколу, або розгляду за його відсутності не містить.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, справа адміністративне правопорушення не належить до переліку справ, де явка особи є обов'язковою, то, відповідно до вищезазначеного відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при винесені постанови у справі про адміністративне правопорушення посадова особа діяла відповідно до вимог, визначених Законом.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозицією частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначення «особливого періоду» передбачено в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991року №1932-ХІІ, у якому зазначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд в своєму листі від 13 липня 2018 року № 60-1543/0/2-18 роз'яснив, що особливий період в державі діє і на сьогодні.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року був постановлений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Наразі воєнний стан у країні продовжений та є чинним дотепер.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року (далі Закон №3633-ІХ) громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Аналогічні вимоги до військовозобов'язаних передбачені абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 1 статті 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
В преамбулі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Захист Вітчизни є обов'язком кожного громадянина України, особливо з дня нападу на нашу державу ворожих сил Російської Федерації.
Метою прийняття Закону №3633-ІХ було удосконалення процедур мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у т.ч. тих, на яких покладені мобілізаційні функції.
Введення Законом №3633-ІХ обов'язку щодо оновлення кожним військовозобов'язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК), на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов'язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов'язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов'язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.
При цьому, військовозобов'язаним було забезпечено можливість використання кількох варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у т.ч. і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.
Як встановлено судом та не заперечувалося позивачем в судовому засіданні, він не оновив свої персональні дані військовозобов'язаного до 07 грудня 2024 року, як це було визначено вказаними вище нормативними актами жодним з передбачених законом способів.
Посилання позивача на те що після 18 травня 2024 року Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, як причину не оновлення даних суд вважає некоректним та не приймає до уваги.
Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» за № 65/2022 підписаний 24 лютого 2022 року та затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ.
Абзацом 4 частини 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону - № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022 затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані.
Як було зазначено вище, військовозобов'язаним було надано можливість оновити персональні данні не відвідуючи будь-які державні або комунальні установи, а саме через електронний кабінет.
Позивачем не надано доказів того, що ним вживалися заходи щодо такого способу оновлення персональних даних і які були безуспішні в силу тих, чи інших причин.
Навпаки, за інформацією з застосунку «Резерв +» сформовану позивачем 25 березня 2025 року, ним були уточненні данні - 08 грудня 2024 року, тобто вже після складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Суд також зазначає, що не знаходить причин, які б позбавляли позивача обов'язку вчасно оновити свої персональні дані військовозобов'язаного.
Також суд дійшов висновку, що позивачем хибно зроблено посилання на примітку до статті 210 КУпАП щодо того, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки зазначена норма застосовується лише щодо повідомлення про зміну облікових даних та порушення правил військового обліку.
Жодна з цих баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання, актуальні номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти.
Отже, враховуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, військовозобов'язані повинні були до 16 липня 2024 року уточнити свої персональні облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Позивач ОСОБА_1 у вказані строки свої персональні облікові дані не уточнив жодним з указаних способів, при тому, що, як встановлено судом, мав такий обов'язок.
Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд погоджується з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачем постанова була винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, а тому підстави для її скасування - відсутні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 241-243, 286 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 грудня 2024 року №1831 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17000,00 грн., - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений та підписаний 09 травня 2025 року.
Суддя В.В.Полішко