Р І Ш Е Н Н Я№ 128/3075/24
23 квітня 2025 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,
секретар - Мартинюк У.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, мотивуючи його тим, що 29.05.2023 (в один день) він помилково здійснив три перекази на загальну суму 100000,00 грн на номер платіжної карти відповідача 5355280013805138 (розрахунковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ»). Всі спроби зв'язатися з відповідачем для повернення цих коштів виявилися марними, контактів відповідача він не має. Просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти в розмірі 100000,00 грн та судові витрати у справі.
Відповідач ОСОБА_2 подала відзив, в якому позов не визнала, просить відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що твердження позивача ОСОБА_1 щодо помилковості здійснення грошових переказів спростовуються змістом наданих ним до позову документів. Зокрема, платіжна інструкція №9307-0734-9073-4355 містить призначення платежу, зазначене позивачем: поповнення рахунку, ОСОБА_3 , 3836404669. Це однозначно свідчить про обізнаність позивача щодо прізвища, імені та ідентифікаційного номеру відповідача. Оскільки такі дані були внесені позивачем самостійно, до здійснення грошового переказу, то позивачу очевидно була відома особа отримувача, а тому переказ коштів усі три рази 29.05.2023 відбувався свідомо. Свідомі та цілеспрямовані дії позивача з перерахунку коштів підтверджує й те, що ним не було подано жодної заяви до банку про зупинення фінансової операції чи її скасування, блокування тощо. Лише через рік і два місяці - 31.07.2024 позивач подав до суду зазначений позов. Те, що особа відповідача відома позивачу, підтверджується тим, що позивач самостійно зазначив її прізвище, ім'я, по батькові у позові, ідентифікаційний код, адресу. Отже, йому відомо, що відповідач проживає у м. Вінниці. Позивач не заперечує, що саме ним було здійснено грошові перекази тричі на загальну суму 100000,00 грн, отже, не йде мова про дії сторонніх осіб чи несанкціоноване втручання третіх осіб у його рахунок. Також позивач не вказує на наявність помилки у сумі перерахування. Позов не містить посилань на будь-які недобросовісні дії відповідача, в тому числі введення нею в оману позивача стосовно грошових коштів. Позивачем не надано жодного доказу наявності помилки в його діях, оскільки при призначенні платежів іншій особі помилка не могла повторюватися тричі підряд, з карткових рахунків різних банківських установ. (а.с. 47-49)
В судове засідання 18.12.2024 позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Соловйов Д.І. не з'явились, в позові є прохання розглядати справу у їх відсутність. (а.с. 2).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність. (а.с. 57)
Ухвалами суду від 22.01.2025 і 28.02.2025 було визнано обов'язковою явку сторін для дачі особистих пояснень відповідно в судові засідання на 28.02.2025 о 15-00 і 23.04.2025 о 09-10. (а.с. 66, 76) Ухвали суду сторонами не виконано.
В судове засідання 28.02.2025 сторони не з'явились, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Соловйова Д.І. надійшла заява від 23.01.2025, в якій зазанчено, що позивач не має фізичної можливості з'явитись до суду, позов підтримує, просить розглянути справу у відсутність сторони позивача. (а.с.68-69)
23.04.2025 сторони в судове засідання не з'являлись, особистих пояснень суду не надали.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 29.05.2023 ОСОБА_1 здійснив три перекази на загальну суму 100000,00 грн на номер платіжної карти з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 .
Відповідно до квитанції АТ «Універсал Банк»/ monobank №РА1К-7КК2-3ВК6-ХС36 від 29.05.2023 19-42 год. ОСОБА_1 переказав 50000,00 грн на платіжну карту р/р НОМЕР_1 , одержувач: ОСОБА_4 , НОМЕР_2 , призначення платежу: поповнення рахунку. (а.с. 8 зворот)
Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.3022185207.1 від 29.05.2023 о 20-25 год. ОСОБА_1 переказав 25000,00 грн на платіжну карту р/р НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_4 , призначення платежу: для поповнення рахунку, ОСОБА_4 , НОМЕР_2 . (а.с. 10)
Згідно квитанції АТ «Універсал Банк»/ monobank №Н6КВ-В23К-ХВ3Т-36Е4 від 29.05.2023 о 20-37 год. ОСОБА_1 переказав 25000,00 грн на платіжну карту р/р НОМЕР_1 , одержувач: ОСОБА_4 , НОМЕР_2 , призначення платежу: поповнення рахунку. (а.с. 9)
Отже, у наданих позивачем копіях платіжних документів (дві квитанції та 1 платіжна інструкція) чітко зазначено отримувача коштів від ОСОБА_1 , це ОСОБА_4 , зазначено її ідентифікаційний номер, а призначенням платежу є поповнення рахунку ОСОБА_2 . Перше перерахування коштів відбулось 29.05.2023 о 19-42 год., дреге - майже через годину о 20-25 год., третє - о 20-37 год.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян (держави), правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення цих норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.08.2021, справа №185/446/18 та від 11.01.2023, справа №548/741/21.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.05.2023 ОСОБА_1 тричі добровільно (протилежного в позові не зазначається і доказів протележного не надано) переказав кошти на загальну суму 100000,00 грн на номер платіжної карти з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , кожного разу вказуючи у призначенні платежу: поповнення рахунку ОСОБА_2 , та зазначив її ідентифікаційний номер. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 31.07.2024 (в системі "Електронний суд"), тобто через один рік і два місяці після перерахування коштів ОСОБА_2 .
Ухвали суду про обов'язкову явку сторін в судове засідання для дачі особистих пояснень ні позивач, ні відповідач не виконали.
Поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, врахувавши заперечення відповідача, а також те, що обидві сторони не побажали дати особисті пояснення суду щодо спору (навіть не було заяв про участь у справі в режимі відеоконференції ні від позивача, ні від його адвоката Соловйова Д.І., а також від відповідача), з урахуванням засад законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовуг про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 100000,00 грн, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 потрібно відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 1212 ЦК України,
ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 100000,00 грн.
Апеляція на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Повне рішення виготовлено 08.05.2025.
Суддя О.О.Венгрин