Справа № 202/4054/25
Провадження № 2-а/202/52/2025
Іменем України
28 квітня 2025 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Недобитюк Н.В., розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 адміністративну справу за вказаним позовом прийнято до розгляду в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.268 КАС України, та призначено відкрите судове засідання.
Також, позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що подав позовну заяву, предметом якого є визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, а тому просить забезпечити позов, шляхом зупинення примусового стягнення штрафу та скасування подвоєння суми адміністративного стягнення на підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 0968 від 01 липня 2024 року до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 0968 від 01 липня 2024 року.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та долучені до неї додатки, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з ч.1-3 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Положеннями ч. 4-6 ст. 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову спрямований на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть, у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З урахуванням наведеного, суд, під час розгляду заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов про накладення штрафу, має оцінювати всі обставини у сукупності, зокрема, враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову про накладення штрафу до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, спрямовані на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 640/19275/18.
Проте, всупереч наведеному, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся, зважаючи на таке.
Так, предметом оскарження у цій справі є постанова № 0968 від 01.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Насамперед, суд відзначає, що у своїй заяві про забезпечення позову позивач не надає жодних доказів на підтвердження наявності виконавчого провадження, а також примусового виконання відповідного рішення, а саме: здійснення стягнення з позивача на підставі вказаної постанови, не надає відповідної інформації про накладення арешту на кошти та/або майно боржника. Позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача, а також, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав.
Відтак, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням положень ч.2 ст.150 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.150-154,248,256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Наталія НЕДОБИТЮК