18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/219/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засіданні Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Плосконос Ю.В. - за довіреністю;
від відповідача: Тищенко Ю.П. - адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади ( м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область) до Приватного підприємства "Н.І.А." ( м. Черкаси) про стягнення 198 686, 68 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача санкцій за прострочення виконання зобов'язань з поставки деревини в розмірі 198 686,68 грн. з яких: 165 653,28 грн. пеня та 33 033,40 грн. штраф на підставі договору про закупівлю № 207 від 06.08.2024, укладеного між сторонами у справі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, просить у позові відмовити через недоведеність порушення зобов'язання зі свого боку та неправмірність одночасного застосування пені та штрафу фактично за одне і те саме порушення.
Позицію проти позову відповідачем висловлено у письмових додаткових поясненнях у справі від 01.04.2025 року (а.с. 78), які суд врахував при вирішенні спору.
Суд приєднав до справи всі документи з процесуальних питань, письмові пояснення та докази, які були подані обома сторонами у справу, керуючись ст. 2 ГПК України. Даною нормою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін щодо обставин спору, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
Обома сторонами підтверджується та визнається, що 06.08.2024 між приватним підприємством "Н.І.А." ( далі - Постачальник відповідач у справі) та Шполянською міською радою об'єднаної територіальної громади ( далі - Покупець, позивач у справі) укладено договір про закупівлю № 207 ( а.с. 8-12). За умовами Договору відповідач зобов'язався поставити та передати у власність Шполянській міській раді ОТГ Продукцію: "Деревина дров'яна, 1 групи, не колоті,ТУУ-00994207-005", (код за Єдиним закупівельним словни ком ДК 021:2015-03410000-7 - Деревина), визначену у Технічній специфікації Додаток 1 до Договору, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Специфікації Додаток 2 до Договору ( п. 1.1. договору).
Сума Договору становить - 1 634 610 грн. 00 коп. (один мільйон шістсот тридцять чотири тисячі шістсот десять гривень 00 коп.) без ПДВ. Враховуючи фактичний обсяг видатків Покупця, суму договору може бути змінено у зв'язку із зменшенням обсягів закупівлі ( п. 7.6. договору).
Весь обсяг дров слід поставити з дня підписання договору до 15 жовтня 2024 року ( п. 7.11).
Місця поставки товару за назвами навчальних закладів та їх адресами визначено у Додатку 3 до Договору (а.с. 14) з обсягом поставки у кожний заклад/установу.
Сторонами визнається, що відповідачем було поставлено дров на виконання умов Договору у кількості (об'ємі) 821,85 м3 на загальну суму 1 304 275,90 грн.( видаткові накладні а.с. 17-29), які позивач оплатив повністю.
Наявні у справі видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості та якості товару.
Як вбачається із позовної заяви, станом на кінцеву дату поставки товару 15.10.2024 весь обсяг дров відповідач позивачу не передав. Остання поставка здійснена 30.10.2024 року.
На день подання позовної заяви відповідачем недопоставлено позивачу продукції в кількості 208,15 м. куб. на загальну суму 330 334,05 грн. (1 634 610,00 - 1 304 275,90).
Дана обставина відповідачем не заперечена. Спір сторонами по допоставці товару в ході розгляду справи не врегульовано.
Строк виконання зобов'язання по поставці товару скінчився 15.10.2024 року і в справу не подано доказів продовження цього строку за згодою сторін.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладений сторонами Договір про закупівлю № 207 від 06.08.2024 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже вказувалось раніше, відповідно до п. 7.1. договору термін поставки узгоджено з дня підписання договору до 15 жовтня 2024 року.
Матеріали справи свідчать, що товар, за видатковими накладними (а.с. 17-29), поставлено відповідачем на користь позивача окремими партіями в період з 11.09.2024 по 30.10.2024, а отже, такі поставки частково здійснені з порушенням визначеного Договором кінцевого строку поставки.
При цьому простроченим до поставки залишився обсяг деревини у розмірі 208,15 куб. і заперечень проти цього з боку відповідача не подано.
Суд не погоджується із доводами відповідача, що невиконання ним зобов'язання з поставки товару у повному обсязі виникло через прострочення кредитора-позивача, який не оформив належним чином замовлення на поставку решти товару, виходячи з наступного:
Умовами Договору, зокрема, п. 1.4. та розділом 4, передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, узгодження яких по обсягу, кількості, найменуванню товару, даті і місцю поставки, проводиться сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції.
Згідно п. 4.2.1. замовлення складається у письмовій формі та може бути подано електронним зв'язком на електронну адресу продавця, яка зазначена у Договорі.
Позивач надав докази (скріншоти з електронної пошти а.с. 15,16) про направлення відповідачу двох заявок ідентичного змісту від 11 та 13 вересня 2024 року про поставку відразу всього обсягу товару на суму 1 634 610,00 грн. на виконання Договору між сторонами і просив здійснити поставку до 15.10.2024 року згідно Додатків № 1,2,3 до Договору за виключенням поставки до Журавського ліцею.
Суд відхиляє заперечення відповідача, що ці заявки не відповідають узгодженій за умовам Договору формі, не були направлені на дійсну електронну адресу відповідачу і ним не отримувалися і саме це було перешкодою у завершенні виконання Договору.
Суд натомість враховує фактичні обставини справи і поведінку відповідача при виконанні договору, що незважаючи на доводи проти невідповідності заявок умовам Договору, відповідач неодноразово здійснив партіями поставку деревини на виконання Договору між сторонами, що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних.
Представник відповідача пояснив отримання замовлень на всі виконані поставки усними домовленостями сторін.
Відповідач при цьому не надав доказів готовності поставити весь обсяг деревини станом на 15.10.2024 року і доказів відмови позивача її прийняти.
Доводи відповідача про прострочення кредитора, які виразилися у ненаданні позивачем правильно оформлених заявок/замовлень на поставки, суд відхиляє з підстав, що Договір між сторонами містить кінцеву дату поставки, обсяг і вартість поставки, а перелік окремих партій поставки та адреси (назви навчальних закладів) вказано у Додатку № 3 до Договору. Це в сукупності дає можливість відповідачу самостійно виконувати договір, не очікуючи додаткових замовлень чи розпоряджень позивача.
Доказів відмови позивача від прийняття деревини за адресами навчальних закладів, які вказані у Додатку 3 до Договору, в справу відповідачем не подано.
Згідно ст. 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Суд вважає, що доказів такої поведінки позивача відповідачем суду не надано.
З огляду на чіткі умови Договору про кінцевий строк поставки, обсяг партій товару на конкретно визначені навчальні заклади для виконання Договору частинами (партіями поставок) і фактичне часткове виконання відповідачем договору навіть без оформлення заявок у ідеальному для відповідача вигляді, суд вважає, що у відповідача не було ніяких перешкод виконати зобов'язання по поставці деревини у повному обсязі.
Ніяка поведінка позивача не перешкоджала відповідачу виконувати його зобов'язання з поставки товару.
Отже відповідач без поважних причин не виконав своє зобов'язання за Договором по поставці товару у визначенйи строк.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З урахуванням вказаних положень ГК України сторони могли встановити відповідальність у Договорі у вигляді пені за порушення не грошового зобов'язання по поставці товару.
Відповідно до п.10.5. Договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості партії продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % вартості партії продукції, з якої допущено прострочення виконання.
Позивач користуючись своїм правом на стягнення з відповідача штрафних санкцій, які передбачені п. 10.5 Договору, просить суд стягнути з відповідача 165 653,28 грн. пені за період з 16.10.2024 по 06.11.2024 (а.с. 37) та 33 033,40 грн. штрафу (10% від залишку вартості непоставленого товару 330 334,05 грн.).
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені (борг Х 2% Х кількість днів) та штрафу (330 334,05 Х 10%), виходячи зі строку прострочення поставки, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно (а.с. 37).
Сторони досягли спеціальної згоди про встановлення такої істотної умови Договору, як право позивача на нарахування пені та штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти неправомірності одночасного нарахування штрафу та пені, виходячи з наступного:
У постанові від 01.06.2021 року по справі № 910/12876/19 провадження № 12-94гс20 Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне: право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Доказів відсутності основного боргу, за яким було нараховано пеню та штраф, з боку відповідача суду не подано.
Доказів відсутності вини у невиконанні зобов'язання у повному обсязі по поставці товару за Договором, умови якого для відповідача мали чіткі умови по вартості та кількості і місцях поставки у конкретні навчальні заклади по Додатку № 3 до Договору, відповідач суду не надав.
Відповідач не надав доказів настання для нього таких об'єктивних і незалежних від його волі обставин, що перешкоджали виконанню зобов'язання по Договору.
Відповідач спірний борг за штрафом та пенею у добровільному порядку не сплатив.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач довів правові підстави позову і свої права на стягнення спірних коштів, тому позов підлягає до повного задоволення і до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 165 653,28 грн. пені, 33 033,40 грн. штрафу за прострочення поставки товару на підставі договору про закупівлю № 207 від 06.08.2024 між сторонами.
На підставі ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 422,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю (3028 Х 0,8 бо позов подано через електронний кабінет).
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Н.І.А." ( код 38369059, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205) на користь Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади ( код 04061576, м. Шпола, Звенигородський район, Черкаська область. вул. Лозуватська, 59) - 165 653,28 грн. пені, 33 033,40 грн. штрафу на підставі договору про закупівлю № 207 від 06.08.2024 та 2422,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 10 травня 2025
Суддя Н.М. Спаських