пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 квітня 2025 року Справа № 903/214/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист», с.Світязь, Волинська область
про стягнення 14 934 113, 28 грн.
Cуддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін: н/з
встановив: в позовній заяві (вх№01-52/218/25 від 25.02.2025) Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» до Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 934 113, 28 грн згідно з договором новації від 01.05.2022.
Клопотанням від 27.02.2025 позивач подав суду доказ сплати судового збору та доказ направлення позовної заяви із додатками відповідачу через систему Електронний суд.
Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2025 на 12.00 год.
27.03.2025 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» надійшли пояснення у справі в яких відповідач зазначає про відсутність фінансової можливості сплатити позивачу суму боргу та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити. Підготовче засідання просить провести за відсутності уповноваженого представника відповідача.
27.03.2025 від Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання 01.04.2025 за відсутності уповноваженого представника позивача та не заперечує щодо переходу розгляду справи на по суті.
Господарський суд протокольною ухвалою від 01.04.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.04.2025 на 11 год. 15 хв.
15.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності уповноважного представника Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур».
Відповідач додаткових пояснень суду не надав, однак належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
встановив:
01.05.2022 між ПрАТ «Укрпрофтур» (Позивач) та ПрАТ «Волиньтурист» (Відповідач) укладено Договір новації.
Відповідно до п. 1.1. Договору сторони узгодили, що зобов'язання, яке виникає між сторонами на підставі цього договору замінює собою зобов'язання, що виникли між сторонами за:
- Договором без відсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 серпня 2021 року, укладеного між ПрАТ «Укрпрофтур» (Надавач) та ПрАТ «Волиньтурист» (Одержувач) ( Первинний договір);
- Договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 18 жовтня 2021 року, укладеного між ПрАТ «Укрпрофтур» (Надавач) та ПрАТ «Волиньтурист» (Одержувач) ( Первинний договір).
За Договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 серпня 2021 року позивач надав, а відповідач отримав фінансову допомогу на поворотній основі у розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 439 від 06.08.2021 року.
Відповідно до п. 1.4 Договору безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 серпня 2021 року сторони узгодили, що фінансова допомога підлягає поверненню у термін до 30 квітня 2022 року (а.с.11).
За Договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 18 жовтня 2021 року позивач надав, а відповідач отримав фінансову допомогу на поворотній основі у розмірі 3 469 950,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 630 від 21.10.2021 року на суму 1 313 625,18 грн. та №644 від 28.10.2021 року на суму 2 156 325,00 грн.
Пунктом 1.4 Договору безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 18 жовтня 2021 року визначено, що фінансова допомога підлягає поверненню у термін до 30 квітня 2022 року.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов 'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України обов 'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладений з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законові розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Стаття 1053 ЦК України визначає, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням
Пунктом 1.4 Договору новації сторони вирішили, що зобов'язання за первинними договорами замінюється позиковим зобов'язанням між тими ж самими сторонами, на умовах, визначених Договором новації
В пункті 1.5 Договору новації сторони узгодили, що відповідач зобов'язується повернути позивачу грошові кошти в сумі 3 869 950,18 грн, у строк і порядку визначеного цим договором.
Сума Фінансової допомоги повертається Одержувачем у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів Фінансової допомоги на банківський рахунок ПрАТ «Укрпрофтур» в термін до 30 квітня 2022 року (п.2.3 Договору новації).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. За змістом статті 628 ЦК України що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем ПрАТ «Укрпрофтур» Фінансової допомоги, отримання цих коштів ПрАТ «Волиньтурист'та неповернення грошей у встановлені строки і порядку, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого позову в частині стягнення суми боргу в розмірі 3 869 950,18 грн.
Сума заборгованості в розмірі 3 869 950,18 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем.
Разом з цим, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 4 270 728,39 грн.- 40 % річних, 3 654 809,71 грн. - пені, 1 963 602,10 грн. - штрафу, 867 571,23 грн. - інфляційних втрат та 307 451,67 грн. - 3% річних.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 2.1 Договору новації визначено, що за користування коштами, що є предметом позики, відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 40 % річних від суми позики.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 4 270 728,39 грн. - 40% річних, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.05.2022 по 01.02.2025.
Суд встановив, що нараховані позивачем 4 270 728,39 грн. - 40% річних є підставні та підлягають до задоволення та стягнення з відповідача.
У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 3.2. Договору новації, сторонами погоджено, що у випадку прострочення відповідачем терміну повернення позики, відповідач сплачує штраф у розмірі 40% від суми простроченого зобов'язання, а також пеню у ромірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 3 654 809,71 грн. - пені, та 1 963 602,10 грн. 40% штрафу нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2023 по 01.02.2025.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд встановив, що заявлені суми є підставні та підлягають до задоволення в сумі 3 654 809,71 грн. - пені, та 1 963 602,10 грн. 40% штрафу.
Щодо стягнення з відповідача 307 451,67 грн. 3% річних та 867 571,23 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 01.02.2025, суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 867 571,23 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2023 по 01.02.2025 арифметично правильні, підставні та такими, що підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.
Оскільки, судом стягнуто з відповідача 40% річних від суми позики на підставі п.2.1 Договору новації, суд дійшов висновку про безпідставність нарахованих відповідачу 307 451,67 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 14 626 661,60 грн., з яких: 3 869 950,18 грн. - основного боргу, 4 270 728,39 грн.- 40 % річних, 3 654 809,71 грн. - пені, 1 963 602,10 грн. - штрафу, 867 571,23 грн. - інфляційних втрат . Відмовити у позові про стягнення 307 451,67 грн. - 3 %.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплачений судовий збір у справі пропорційно до задоволених вимог в сумі 219 399,92 грн. покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» (44021, Волинська обл., Ковельський район, с. Світязь, Урочище Гушово, вул. Гайова, 2, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2 , код ЄДРПОУ 02605473) 14 626 661,60 грн., з яких: 3 869 950,18 грн. основного боргу, 4 270 728,39 грн.- 40 % річних, 3 654 809,71 грн. - пені, 1 963 602,10 грн. - штрафу, 867 571,23 грн. - інфляційних втрат та 219 399,92 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В позові на суму 307 451,67 грн. 3% річних - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
29.04.2025
Суддя М. С. Шум