08 травня 2025 року
Київ
справа № 460/23850/23
адміністративне провадження № К/990/18491/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі №460/23850/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення, податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС), в якому просила визнати протиправними та скасувати: рішення про опис майна у податкову заставу від 08.05.2023 №897/17-00-13-03-08; податкову вимогу від 08.05.2023 №0002313-1303-1700, якою позивачу повідомлено про наявність податкового боргу у розмірі 47036,94 грн; податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0238376-2407-1716-UA56060110000087064, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 49224,50 грн.
Ухвалою від 15.11.2023 Рівненський окружний адміністративний суд постановив розглядати справу №460/23850/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025, адміністративний позов задоволено частково. Визнати протиправною та скасовано податкову вимогу № 0002313-1303-1700 від 08.05.2023 в частині зобов'язання сплати податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) на суму 45438 грн. Визнано протиправними та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу №897/17-00-13-03-08 від 08.05.2023 та податкове повідомлення-рішення №0238376-2407-1716-UA56060110000087064 від 19.06.2023. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
01.05.2025 до суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України в редакції, чинній до 19.07.2024, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
За змістом цих норм в редакції, чинній з 19.07.2024, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними і скасування рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 96221,44 грн.
На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа дійсно є справою незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання, що ця справа стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі відсутня єдина та однозначна правова позиція Верховного Суду щодо застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Крім того, ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується правомірності формування зобов'язань із сплати податків і зборів, що, в свою чергу, може негативно позначитись на фінансуванні соціальних та економічно важливих напрямів державної діяльності з огляду на складну фінансову ситуацію в державі та введений воєнний стан. Крім того, значна кількість судових справ в цій категорії та відсутність єдиного підходу до їх вирішення є свідченням значного суспільного інтересу.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір між сторонами, послалися на відповідні правові позиції Верховного Суду щодо застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Скаржник не наводить посилання на справи, в яких по іншому, ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.
Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок. Наявність у судах значної кількості справ цієї категорії не свідчить про наявність суспільного інтересу саме у цій справі, а тому посилання скаржника в цій частині не містять достатніх обґрунтувань.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі №460/23850/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення, податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко