08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23035/24 пров. № А/857/33546/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Кузьмича С.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року про повернення позовної заяви (суддя - Гулик А.Г., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" 12.11.2024 звернулося до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просило: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2024 №7 про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями якою накладено на акціонерне товариство “Українська залізниця» штраф у розмірі 142 316 гривень.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено повністю. Причини пропуску Акціонерним товариством "Українська залізниця" строку звернення до суду з позовною заявою визнано неповажними. Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що без будь-яких зволікань позивачем були враховані зауваження, які викладені в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 380/21857/24, та повторно подано позовну заяву у новій редакції. Вказує, що постійне оголошення повітряних тривог у м.Києві призводить до вимушеної втрати робочого часу. Вказує, що пропуск строку 8 днів не є значним проміжком часу.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що згідно з частиною другою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту, де передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Разом з тим, ст. 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так відповідно до п 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Позивач оскаржує постанову від 15.11.2024 № 7 про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої накладено на перевізника Акціонерне товариство «Українська залізниця» штраф в розмірі 142316,00 гривень відповідно до Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» підприємства (їх об'єднання), установи, організації та фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира паспортного документа, візи або інших документів, необхідних для в'їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без таких документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі сорока семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленому на 1 січня календарного року, за кожного такого пасажира, але не більше шестисот таких прожиткових мінімумів за одне перевезення, а за ненадання або надання недостовірних даних реєстрації пасажирів - у розмірі п'ятдесяти таких прожиткових мінімумів за кожне перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», постанову про накладення штрафу, що прийнята посадовою особою, зазначеною у статті 2 цього Закону, може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до місцевого суду за місцезнаходженням відповідного органу охорони державного кордону України, рішення якого є остаточним.
Отже, справи про оскарження постанов про накладення штрафу підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Також суд зазначає, що у постановах від 04.11.2015 (21-3549а15), 01.11.2016 (21-142а16) колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір з приводу оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення, передбачене частиною першою статті 1 Закону № 2920-III, предметно підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду за місцезнаходженням відповідача.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства місцевим загальним судом (в даному випадку Личаківським районним судом м. Львова) як адміністративним судом, а не Львівським окружним адміністративним судом.
Оскільки Львівський окружний адміністративний суд, постановляючи ухвалу, не звернув увагу на те, що ця справа предметно підсудна іншому суду, а саме місцевому загальному суду як адміністративному суду за місцезнаходженням відповідача, то визнати таку ухвалу законною не можна.
З урахуванням наведеного, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначеною ст.20 КАС України, то, згідно вимог ст.318 КАС України, рішення, ухвалене у цій справі, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до відповідного місцевого загального суду як адміністративного суду.
Відповідач знаходиться по вул.Личаківській,74 в м.Львові, тому ця справа підсудна Личаківському районному суду м.Львова.
З урахуванням наведеного, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначеною ст.20 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до відповідного місцевого загального суду як адміністративного суду, а саме до Личаківського районного суду м.Львова.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 318, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року про повернення позовної заяви у справі №380/23035/24 скасувати та направити справу до Личаківського районного суду м.Львова для розгляду за встановленою законом предметною юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська