08 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1125/24 пров. № А/857/16970/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/1125/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
суддя в 1-й інстанції - Чуприна О. В.,
дата ухвалення рішення - 11 червня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Івано-Франківської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2024/000001/2 від 03 січня 2024 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206070/2024/000002.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206070/2024/000002. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206070/2024/000001/2 від 03 січня 2024 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що Декларантом заявлено митну вартість товару відповідно до 42 графи 30380,40 USD, з яких 4330,00 USD становить вартість доставки до Констанци, курс валюти на дату подання становив 36,5686 грн, як складову митної вартості заявлено транспортування у розмірі 51000,00 UAH, всього митна вартість становила 1274318,57 грн відповідно до графи 12 ЕМД. Зазначає, що під час проведення митних формальностей за МД автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано форми митного контролю та на виконання останніх надіслано повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: інвойс з достатнім описом товару; каталоги, прейскуранти, прайс - листи виробника товару з достатнім описом товару; висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціальними експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також надати техніко-технологічну документацію щодо опису, призначення, технологічні характеристики. Однак подані позивачем документи до митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару; на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 24UA206070000018U5, тому вартість товару була визначена митним органом самостійно. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару та картки відмови є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що надані до митного оформлення документи були розглянуті формально, без належного їх аналізу, при цьому, імпортер надав всі документи від продавця товару із всіма необхідними числовими позначеннями для визначення митної вартості товару. Вказує, що на запит митниці отримав висновок оцінювача, відповідно до якого вартість автонавантажувача становила 24759,00 Євро, що в повній мірі відповідає ціні договору (25000,00 Євро). Вимога Івано-Франківської митниці про надання додаткових документів була незаконною, оскільки не була обґрунтована жодними обставинами, тобто, не існувало жодного обґрунтованого сумніву, який дозволяв відповідачу запитувати додаткові документи. Крім того, спрацювання ризиків може слугувати лише для того, щоб митниця ретельніше перевірила документи і тільки у випадку наявності підстав для витребування документів - здійснити такі дії. На думку позивача, митниця, маючи первинний пакет документів, до якого не знайшла обґрунтованих зауважень, незаконно витребовує додаткові документи тільки задля того, щоб в них знайти неточності/розбіжності, які пізніше можна буде покласти в основу оскаржуваних рішень про коригування митної вартості. Звертає увагу на те, що додатково, крім поданих до розмитнення документів, позивач під час митних консультацій надав Івано-Франківській митниці, крім вказаного вище Звіту № LV-240102-01 від 02 січня 2024 року, ще й платіжну інструкцію в іноземній валюті № MUR 175 від 24 листопада 2023 року на суму 25000,00 Євро. Таким чином, всі числові складової митної вартості були підтверджені належними документами та поясненнями, а підстави вважати їх не підтвердженими не було. З врахуванням наведеного вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та нерезидентом "Uwe Muller GmbH" (продавець) 21 листопада 2023 року, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) від 21 листопада 2023 року за №11/2023 (надалі по тексту також - Договір), згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 якого продавець продає, а покупець купує, на умовах, визначених Договором, товар - телескопічний навантажувач (включаючи вилки для палет) моделі JCB, тип 525-60, серійний номер JCB5A41PLJ2709178, 2018 року випуску (а.с.12 зворот).
Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Договору загальна вартість контракту становить 25000,00 євро. Поставка товарів здійснюється на умовах "FCA" (Німеччина) відповідно до правил Інкотермс 2010 (підпункт 2.1. пункту 2 Договору).
Також ФОП ОСОБА_1 та Uwe Muller GmbH", в особі директора Phillip Muller, підписали додаток 1 до Договору, який є його невід'ємною частино Договору. Згідно з цим додатком позивач купує на умовах поставки "FCA" телескопічний навантажувач (включаючи вилки для палет) моделі JCB, тип 525-60, серійний номер JCB5A41PLJ2709178, 2018 року випуску, бувший у використанні в загальній кількості 1 (одну) штуку за ціною 25000,00 євро (а.с.13).
На виконання вказаного Договору від 21 листопада 2023 року за №11/2023 складено рахунок-проформу (терміном дії 7 днів) від 21 листопада 2023 року за №231748 та рахунок-фактуру (інвойс) від 23 листопада 2023 року за №231705 на телескопічний навантажувач (включаючи вилки для палет) моделі JCB, тип 525-60, серійний номер JCB5A41PLJ2709178, 2018 року випуску, бувший у використанні на суму 25000,00 євро (зворотній бік а.с.9, а.с.10).
Оплата вказаного товару здійснювалась через англ. Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (SWIFT) на IBAN DE50391629804200550019 "Uwe Muller GmbH", вказаний у Договорі від 21 листопада 2023 року за №11/2023. Свідченням чого є наявні у матеріалах справи платіжна інструкція АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 24 листопада 2023 року за №175JBKLNB та платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT) від 24 листопада 2023 року за №175 на суму 25000,00 євро (а.с.60-61).
ФОП ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМТРАНС СЕРВІС" уклали договір від 21 грудня 2023 року за №01/12/2023 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.66-69).
На виконання умов вказаного договору від 21 грудня 2023 року №01/12/2023 про перевезення вантажів автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 оплатив ТОВ "РОМТРАНС СЕРВІС" транспорті послуги в міжнародному сполученні Eschweiler (Німеччина) - пропускний пункт Ужгород на суму 65706,40 гривень, та транспортні послуги в міжнародному сполученні пропускний пункт Ужгород - с. Брошнів-Осада (Україна) на суму 16426,60 гривень, всього - 82133,00 гривень. Вказане підтверджується рахунком на оплату №1 від 02 січня 2024 року та довідкою про транспортні витрати від 02 січня 2024 року за №02/01/01 (а.с.62-63).
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРХІДЕЯ" в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: "автонавантажувач телескопічний марки JCB, моделі 525-60, з вилковим захватом на колісному ходу і може використовуватися на нерівній місцевості. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, бувший у використанні, кількість 1 штука. Характеристики: оснащений дизельним двигуном потужністю 59 кВт. Кількість відпрацьованих мотогодин 1202,10. Номінальна вантажопідйомність 2500 кг., висота підйому - 6,00 м., вантажопідйомність при максимальній висоті підйому - 2750 кг. Країна походження Великобританія. Країна виробництва Великобританія. Виробник J C Bamford Excavator Ltd. Торговельна марка JCB" (а.с.18, 51).
У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме: згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 23 листопада 2023 року №231705 за ціною 25000,00 євро.
Судом також встановлено, що декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу такі документи: рахунок-проформа (proforma invoice) №231748 від 21 листопада 2023 року; рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) №231705 від 23 листопада 2023 року; автотранспортна накладна (road consignment note) №0002661 від 21 грудня 2023 року; декларація про походження товару (declaration of origin) №231705 від 23 листопада 2023 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 175JBKLNB від 24 листопада 2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 02 січня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення №02/01/01 від 02 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №11/2023 від 21 листопада 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток 1) від 21 листопада 2023 року; договір про надання послуг митного брокера №174 від 16 червня 2015 року; договір (контракт) про перевезення №01/12/2023 від 21 грудня 2023 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом (розшифровка VIN-коду) від 30 грудня 2023 року; акт огляду декларанта від 02 січня 2024 року; технічні характеристики навантажувача від 30 грудня 2023 року; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів 1-2024 від 02 січня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення 23DE 705421816094В3 від 04 грудня 2023 року.
Відповідач підтвердив обставину подання всіх вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії, перелік яких визначений у графі 44 електронної митної декларації №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року (а.с.51).
Митним органом 02 січня 2024 року розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованою експертною організацією (а.с.76).
ФОП ОСОБА_1 звернувся до оцінювача-суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 з метою здійснення незалежної оцінки та виготовлення звіту для встановлення вартості автонавантажувача з вилковим захватом на колісному ходу і може використовуватися на нерівній місцевості марки JCB, моделі 525-60, 2018 року виготовлення, такого, що був у використанні і ввозиться на митну територію України.
За результатами проведеної незалежної оцінки ФОП ОСОБА_2 визначила вартість вказаного вище автонавантажувача, яка становить 24 759,00 євро, про що складено відповідний Звіт LV-240102-01 від 02 січня 2024 року (а.с.79-106).
Декларант подав 02 січня 2024 року на ім'я начальника Івано-Франківської митниці заяву за №1/2024, у якій просив відповідно до статті 268 МК України надати дозвіл на внесення змін до ЕМД №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року, шляхом доповнення графи 44 документами, що підтверджують митну вартість товару, а саме: "3001 swift 24/12/2023; 3016 LV-240102-01 02/01/2024" (а.с.75).
Відповідач під час проведення процедури консультацій з декларантом повідомив про результати перевірки наданого звіту, за наслідками якої встановлено, що для визначення вартості порівняльним підходом експертом використано один із трьох автонавантажувачів 2017 року випуску, вартістю 32720,00 євро, яка є істотно більшою ніж задекларований автонавантажувач 2018 року випуску вартістю 25000,00 євро. У результаті вищезазначеного з декларантом проведено консультацію та встановлено, що митна вартість задекларованого автонавантажувача становить - 22119,21 євро/шт. (у тому числі перевезення 1564,22 євро) (а.с.77).
Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 02 січня 2024 року за №24UA206070000018U5 та доданих до неї документів відмовила в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідності до Картки №UA206070/2024/000002 (а.с.9).
Згідно з даними оскаржуваної Картки "митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ. Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частин 2, 3 статті 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів: Висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально (декларантом подано Звіт LV-240102-01 від 02 січня 2024 року, у якому для визначення вартості порівняльним підходом експертом використано однин із трьох автонавантажувач 2017 року випуску вартістю 32720,00 євро, що є істотно більшою ніж задекларований автонавантажувач 2018 року випуску вартістю 25 000,00 євро.) відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МКУ) та методу 26 (стаття 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичну інформацію щодо виробників, торгових марок, країну виробництва та ідентичний/аналогічний асортимент), методу 2в (стаття 62 МКУ) та методу 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та ненаданням декларантом документів, які уможливили б визначення митної вартості за згаданими методами. Відповідно до пункту 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно зі ст.64 МКУ. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI розділ ІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ЕМД від 11 жовтня 2023 року №UA101020/2023/38963 та здійснено коригування на вартість транспортування. Визначена митна вартість - 33229,21 євро/шт." (а.с.9).
У зв'язку з наведеним Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято оскаржуване Рішення №UA206070/2024/000001/2 від 03 січня 2024 року, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови (а.с.8).
При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (25 000,00 EUR) і визначено її в розмірі (33229,21 EUR).
Позивач на підставі оскаржуваного Рішення 03 січня 2024 року подав декларацію №23UA206070000069U7, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.107).
На запит ФОП ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року про підтвердження ціни та технічного стану автонавантажувача нерезидент "Uwe Muller GmbH" надав лист такого змісту: "підтверджую, що автонавантажувач JCB5F41PLF2709178, 525-60, 2018 року випуску, бувшого у вжитку, був проданий ФОП ОСОБА_1 за ціною 25000,00 євро (FCA - Німеччина). Щодо технічного стану, то повідомляємо, що автонавантажувач придатний до використання, однак потребує сервісного обслуговування та ремонту коробки передач. Про вказані технічні особливості Покупець був попереджений перед продажем, тому впевнені, що до продавця не може бути ніяких претензій." (зворотній бік а.с.35).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся у суд з метою захисту свого порушеного права шляхом про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206070/2024/000002 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206070/2024/000001/2 від 03 січня 2024 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів, натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «Автонавантажувач телескопічний марки JCB, моделі: 525-60 з вилковим захватом на колісному ходу і може використовуватися на нерівній місцевості. Ідентифікаційний номер: JCB5A41PLJ2709178. Рік випуску - 2018, бувший у використанні. Кількість - 1 штука. Характеристики: Оснащений дизельним двигуном потужністю 59 кВт. Кількість відпрацьованих мотогодин - 1202,2. Номінальна вантажопідйомність - 2500 кг, висота підйому-6,00 м, вантажопідйомність при максимальній висоті підйому-2750 кг. Країна походження: Великобританія. Країна виробництва: Великобританія. Виробник: J C Bamford Excavator Ltd. Торговельна марка: JCB».
Декларантом заявлено фактурну вартість 25000,00 ЕUR по 42,01 грн, що склала 1050147,50 грн, як складову митної вартості заявлено транспортування в розмірі 65706,40 UАН, всього митна вартість становила 1115853,90 грн відповідно до графи 12 ЕМД. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, ціною договору.
Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору) декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-проформу (proforma invoice) №231748 від 21 листопада 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) №231705 від 23 листопада 2023 року; автотранспортну накладну (road consignment note) №0002661 від 21 грудня 2023 року; декларацію про походження товару (declaration of origin) №231705 від 23 листопада 2023 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 175JBKLNB від 24 листопада 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1 від 02 січня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення №02/01/01 від 02 січня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №11/2023 від 21 листопада 2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (додаток 1) від 21 листопада 2023 року; договір про надання послуг митного брокера №174 від 16 червня 2015 року; договір (контракт) про перевезення №01/12/2023 від 21 грудня 2023 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом (розшифровка VIN-коду) від 30 грудня 2023 року; акт огляду декларанта від 02 січня 2024 року; технічні характеристики навантажувача від 30 грудня 2023 року; заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів 1-2024 від 02 січня 2024 року; копію митної декларації країни відправлення 23DE 705421816094В3 від 04 грудня 2023 року; платіжну інструкція в іноземній валюті (SWIFT) від 24 листопада 2023 року за №175 на суму 25000,00 євро; звіт LV-240102-01 від 02 січня 2024 року.
Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця - "Uwe Muller GmbH" та покупця - ФОП ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця, а також містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав суду жодних доказів, зміст яких ставить під сумнів достовірність і повноту відомостей, внесених до рахунку-фактури (інвойс) (commercial invoice) №231705 від 23 листопада 2023 року (а.с.10).
Крім того, банківські платіжні документи (платіжна інструкція АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 24 листопада 2023 року за №175JBKLNB та платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT) від 24 листопада 2023 року за №175 на суму 25000,00 євро), які стосуються автонавантажувача, підтверджують факт виконання покупцем зобов'язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання (а.с.60-61).
Як вбачається з матеріалів справи, вартість транспортування згідно з договором від 21 грудня 2023 року за №01/12/2023 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, підтверджена банківським платіжним документом щодо сплати коштів за транспортування, зокрема, рахунком на оплату №1 від 02 січня 2024 року і довідкою про транспортні витрати від 02 січня 2024 року за №02/01/01 (а.с.62-63) та в повній мірі відповідає вартості вказаній у декларації №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року на суму 65706,40 гривень.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на вимогу митного органу подано звіт LV-240102-01 від 02 січня 2024 року (а.с.79-108), зі змісту якого вбачається, що об'єктами визначення вартості обладнання у такому, за порівняльним підходом, стали автонавантажувачі: марки JCB моделі 525-60T4, 2018 року випуску, потужністю 80 кВт, за ціною 22999,00 EUR; марки JCB моделі 525-60 HI-VIZ, 2017 року випуску, потужністю 76 кВт, за ціною 24149,00 EUR; марки JCB моделі 525-60, 2017 року випуску, потужністю 39 кВт, за ціною 32720,00 EUR.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість товару, в той час як митним органом не надано доказів, які б ставили під сумнів первинно подані декларантом документи, в тому числі в частині відображення ціни товару, або вказували б на розбіжності в кількісних чи якісних показниках такої ціни.
Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Зі змісту оскаржуваного рішення №UA206070/2024/000001/2 від 03 січня 2024 року вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, у оскаржуваному рішенні є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), із зазначенням відомостей митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, а саме: інша митна декларація від 11 жовтня 2023 року за №UA101020/2023/38963 (а.с.8).
Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, при порівнянні ЕМД за №UA101020/2023/38963 від 11 жовтня 2023 року, що слугувала у відповідача джерелом для коригування митної вартості товарів ЕМД №24UA206070000018U5 від 02 січня 2024 року, поданої позивачем, судом встановлено розбіжності (а.с.51, 78), що свідчить про те, що порівнювані товари не тільки не є аналогічними, а й повністю різними за технічними характеристиками, модельним рядом, роком випуску, потужністю двигуна, що, безперечно, впливає на вартісний показник таких товарів, а сама лише кількість розмитнених товарів (2 транспортних засоби) відповідно до ЕМД від 11 жовтня 2023 року за №UA101020/2023/38963 вказує на більшу ціну від вартості товару, який ввозив позивач. Крім того, у порівнюваних товарах відмінною є також валюта, в якій здійснювався розрахунок вартості, оскільки згідно з митною декларацією від 11 жовтня 2023 року за №UA101020/2023/38963 у графі 22 валюта визначено GBP (фунт Стерлінгів), при цьому задекларований товар, розрахований позивачем, як вже встановлено судом у євро. Країни відправлення (експорту) також різні, а саме: в ЕМД від 11 жовтня 2023 року за №UA101020/2023/38963 задекларовано "Великобританія", GB (графи 10, 11), а у декларації позивача від 02 січня 2024 року такою країною є "Німеччина", DE (графи 10, 11).
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №300/1125/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.