Справа № 120/4576/18-а
08 травня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 р. - неправомірними;
- зобов'язати провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії з 01.03.2017 р. без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю. Визнано дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення з 01.03.2017 р. - неправомірними. Зобов'язано провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2017 р. без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
30.10.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, у якій заявник просить:
1.Визнати протиправною діяльність Управління щодо виконання рішення суду №120/4576/18-а в частині не виплаті заборгованості моєї пенсії в розмірі 125771.71 грн.;
2.Зобов'язати Управління розрахувати та виплатити невиплачену з його вини за рішенням суду, частину пенсії в розмірі 125771.71 грн.
3.Враховуючи багаторічне ухилення Відповідачем від виконання рішення суду під різними надуманими приводами, встановити строк для повного виконання рішення суду та судовий контроль за його виконанням. За результатами подання/неподання звіту розглянути питання щодо накладення штрафу на керівника Управління в порядку ст. 382 КАС України
Розгляд заяви позивача здійснено в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на таке.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норм статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01 лютого 2021 року у справі № 9901/226/19).
Поряд із цим, за правилами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Указаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі №826/9960/15.
Таким чином, позивач має право звернутися із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок.
Однак за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону № 1402-VIII щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 826/3235/16.
Аналіз вищевикладених норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування дає підстави вважати, що судовий контроль в порядку норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 754/12702/14-а.
Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 , поданій в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає, що з 1 квітня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" (далі - Постанова), якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Постанови закріплено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Постановою також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Отже, з 1 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафів.
Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що підтверджується судовою практикою, а саме: Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71834551), від 07.11.2018 року у справі №818/159/18 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77763071), від 07.11.2019 у справі № 560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 85450386), від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88886054) зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Тобто виплата пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Окрім того, суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 та визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Однак, скасування Порядку № 649 створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови КМ України № 649.
Водночас, пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Пенсійний фонд України є органом виконавчої влади, реалізація нормативних приписів та програм якого здійснюється шляхом фінансування виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.
Статтею 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів.
Тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Отже, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. При цьому виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до матеріалів справи, за період з 01.03.2017 по 17.04.2019 позивачу нараховано 245939,10 грн. Виплата донарахованих сум здійснюється стягувачу з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду.
Також згідно з доводами позивача, вказана сума заборгованості була вирахувана фахівцем Департаменту соціальної політики і визнана Головним управлінням ПФУ. Але всупереч визнаним фактам заборгованості і вказаної суми за період 2017-2019 рік Головним управлінням ПФУ виплачено 151959,89 грн.
При цьому, жодних доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняє недобросовісні дії під час виконання рішення суду, його умисне невиконання, створює перешкоди для виконання такого рішення або ухиляється від його виконання, матеріали справи не містять та судом не встановлено.
Таким чином, зазначені вище заявником обставини не можуть свідчити про наявність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області чи про ухилення відповідача від виконання у повному обсязі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 по даній справі.
Відтак, суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 по справі №560/523/19, розглянувши аналогічне питання судового контролю зазначив, що за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України встановленого порядку виконання судового рішення, рішення судів щодо накладення штрафу на керівника за результатами розгляду звіту є передчасними, оскільки це не захищає право особи на отримання належних їй коштів. Оскільки невиплата нарахованих коштів зумовлена недостатністю фінансування, яке виділяється на виконання рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, Верховний Суд постановою від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 скасував постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 в частині накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України за результатами розгляду звіту.
Отже, суд не знаходить на даному етапі підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України по справі №120/4576/18-а.
Керуючись ст.ст. 243, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №120/4576/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій областіі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.