Справа № 240/12692/24
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
09 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 - 2024 роки, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та індексації;
- зобов'язати відповідача перерахувати та доплатити грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 - 2024 роки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та перерахувати та доплатити грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та індексації.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та доплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду у частині, якою було відмовлено у задоволенні вимог, позивач його оскаржив, і просив у цій частині судове рішення скасувати з ухвалення нового - про задоволення вимог.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з листопада 2019 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом начальника від 06.05.2024 за №133 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 06.05.2024.
При звільненні позивачу було виплачено грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористанні дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
Представник позивача зазначає, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та індексації, які позивач отримував щомісячно.
В травні 2024 року представник позивача звернувся до військової частини із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу кошти.
Однак, відповіді на таке звернення не отримав, а доплату за спірний період позивачу не здійснено.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто, Законом № 2011-XII чітко визначено, що до складу грошового забезпечення входять винагороди.
Поряд з цим згідно статті 4 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено наступні щорічні види відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Водночас статтею 9 Закону № 2011-ХII також визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже єдиним уповноваженим органом, який встановлює розміри грошового забезпечення (його складових), є Кабінет Міністрів України.
На виконання вимог статті 9 Закону № 2011-ХII Кабінет Міністрів України ухвалив ряд постанов, якими визначив складові та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) визначено розміри таких складових грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби, премія.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (далі - Постанова № 414) визначено розмір такої складової грошового забезпечення, як надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) визначено розмір такої складової грошового забезпечення, додаткова винагорода.
Порядок і розміри індексації грошового забезпечення визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова N? 1078).
Тобто під час проходження військової служби Позивач отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого входили такі складові:
- посадовий оклад (у розмірі згідно Постанови 704);
- оклад за військове звання (у розмірі згідно Постанови 704);
- надбавка за вислугу років (у розмірі згідно Постанови 704);
- надбавка за особливості проходження служби (у розмірі згідно Постанови 704);
- премія (у розмірі згідно Постанови 704);
- додаткова винагорода (у розмірі згідно Постанови 168);
- індексація (у розмірі згідно Постанови 1078).
Усі ці складові грошового забезпечення відповідач виплачував позивачу щомісячно.
Видатки на здійснення цих виплат відповідач здійснював за рахунок коду економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Так, згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333 (далі - Інструкція №333) економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2.1.1.2. Інструкції N? 333 до видатків за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» належать:
1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;
2) заохочення, передбачені законодавством;
3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, згідно із законодавством;
4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.
Крім того з додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, як і з усіх інших складових грошового забезпечення, відповідач щомісячно утримував податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, які передбачені Податковим кодексом України до утримання саме з грошового забезпечення.
Додаткова винагорода, визначена як складова грошового забезпечення Постановою № 168, є невід'ємною складовою грошового забезпечення та фінансується за рахунок видатків саме на грошове забезпечення.
Проте, при визначенні розміру спірних одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, відповідач включив лише складові грошового забезпечення визначені Постановою № 704.
Така бездіяльність є незаконною та суперечить приписам Закону № 2011-XII.
Отже спірні одноразові додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені із грошового забезпечення з урахуванням усіх складових, в тому числі з урахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Більше того в листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.10.2022 року № 423/1635 вказано, що «Відповідно до роз'яснення Міністерства економіки України від 16.03.2022 № 4707-06/10084-03 додаткова винагорода передбачена пунктом 1 Постанови N? 168 с видом грошового забезпечення, який виплачується на період дії воєнного стану».
Відтак, додаткова винагорода є невід'ємною складовою місячного грошового забезпечення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховині Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 06 квітня 2023 року за справою № 260/3564/22, зазначивши, що:
«Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода с складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.».
Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2024 року у справі № 240/32125/23 дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог. з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168.
Решту частину рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.