09 травня 2025 р. Справа № 520/18733/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 02.10.24 у справі № 520/18733/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту реєстрації Харківської міської ради , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни (далі за текстом також - відповідачі), в якому просив:
- скасувати протиправне рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 29 грудня 2023 за № 70969551;
- зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення необґрунтованим та незаконним, ухваленим без дотримання принципів верховенства права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на обставини справи, позивач зауважує на неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права, а саме: абзацу 5 підпункту 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127. Окрім того, позивач зазначає, що державний реєстратор не зможе виконати приписи абз. 5 підп. 4 п. 61 Порядку № 1127 та перевірити за допомогою офіційного вебсайту оператора поштового зв'язку факт вручення адресату або відмови адресата від одержання чи повернення відправнику поштового відправлення, якщо між днем направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання засобами поштового зв'язку та днем подання документів для проведення відповідної державної реєстрації буде проміжок часу більший, ніж 6 місяців. Відстежити те чи інше поштове відправлення можна лише в межах 6-місячного строку з моменту його реєстрації. Також, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність відмови державного реєстратора ОСОБА_3 з тієї підстави, що додаткова угода № 1 від 16.12.2019 до договору позики від 23.01.2019 та до укладеного в його забезпечення іпотечного договору від 23.01.2019, за якою внесено зміни до вищевказаних договорів, була укладена сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Обґрунтовує це тим, що п. 61 Порядку визначає вичерпний перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, серед якого відсутня будь-яка вказівка на необхідність подання для державної реєстрації права власності будь-якої додаткової угоди.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради понесені ним витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.
Від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 та позичальниками - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено договір позики від 23.01.2019.
Відповідно до договору позики від 23.01.2019, укладеного між позикодавцем - ОСОБА_1 , та позичальниками - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , позикодавець передав у власність позичальника 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, а позичальники прийняли їх і солідарно зобов'язалися повернути позикодавцю не пізніше 24 січня 2022 року частинами (з розстроченням) в порядку та строки, зазначені в п. 1 договору позики.
Договір позики укладений у простій письмовій формі.
У подальшому, 23.01.2019 між іпотекодержателем - ОСОБА_1 , та іпотекодавцями - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, відповідно до п. 1 якого з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця за договором позики, укладеним між сторонами у простій письмовій формі 23.01.2019, боржник отримав від іпотекодержателя валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) доларів США та строком виконання не пізніше 24 січня 2022 року, в порядку та строки, передбачені в договорі позики. Іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, житловою площею 38,7 кв.м.
Згідно з п. 6 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні боржником сплати боргу за договором позики, в забезпечення якої укладається цей договір.
Зазначений іпотечний договір посвідчено Малаховою Г. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 23.01.2019 та зареєстровано в реєстрі за № 57.
Надалі, 16.12.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору позики від 23.01.2019 та до укладеного в його забезпечення Іпотечного договору 23.01.2019, посвідченого ПН ХМНО Малаховою Г. І. за № 57 (далі - додаткова угода № 1), відповідно до п. 3 якої у зв'язку зі збільшенням загальної суми позичених коштів та додатковим розстроченням повернення позичених позикодавцем позичальникам коштів, із укладенням цієї додаткової угоди № 1 сторони внесли до договору позики та укладеного в його забезпечення іпотечного договору зміни, відповідно до яких абзац 1 пункту 1 договору позики викладений у наступній редакції: “Позикодавець передав у власність позичальників 25 800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) доларів США, а позичальники прийняли і солідарно зобов'язується повернути позикодавцеві 25 800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) доларів США (“Предмет позики») не пізніше 24.01.2022 частинами (з розстроченням) в порядку та терміни, викладені у п. 3.1 додаткової угоди № 1».
Відповідно до п. 3.2. додаткової угоди № 1 визначено викласти абзац 1 пункту 1 іпотечного договору, 23.01.2019, посвідченого ПНХМНО Малаховою Г. І. за № 57, щодо опису забезпеченого іпотекою зобов'язання наступним чином: “Цим договором забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавців перед іпотекодержатилем за договором позики від 23.01.2019 (надалі за текстом - договір позики) в редакції відповідно до додаткової угоди № 1 до нього від 16.12.2019 (разом надалі - “Основне зобов'язання») з повернення позики в сумі 25 800 (двадцять п'ять тисяч вісімсот) доларів США в строк до 24.01.2022 року - частинами (з розстроченням) в порядку та строки, визначені п. 3.2. додаткової угоди № 1".
На підставі статтей 35, 40 Закону України "Про іпотеку", 10.10.2023 та 15.11.2023 позивач направив ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вимоги про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики, в яких вимагав сплати йому недоплаченої частини боргу.
Вказані вимоги направлялись ОСОБА_1 рекомендованими відправленнями АТ "Укрпошта" на поштову адресу боржників, які повернулись на адресу відправника з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується матеріалами справи.
26.12.2023 позивачем до Департаменту реєстрації Харківської міської ради подано заяву № 58726044 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за суб'єктом прав - ОСОБА_1 .
До заяви в якості підстави для проведення державної реєстрації права власності подано наступні документи: іпотечний договір від 23.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., реєстровий № 57; засвідчену іпотекодержателем копію договору позики від 23.01.2019, укладеного між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; засвідчену іпотекодержателем копію додаткової угоди № 1 від 16.12.2019 до Договору позики від 23.01.2019 та укладеного в його забезпечення Іпотечного договору від 23.01.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстровим № 57; довідку іпотекодержателя від 22.12.2023, підписану ОСОБА_1 , що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням; звіт з незалежної оцінки майна - квартири загальною площею 57,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; засвідчену іпотекодержателем копію вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики від 10.10.2023 з доказами направлення боржникам; засвідчену іпотекодержателем копію вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики від 15.11.2023 з доказами направлення боржникам.
Розглянувши вказану заяву, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни від 29 грудня 2023 за №70969551 відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на квартиру.
Підставою для відмови зазначено, що подані до заяви документи не відповідають вимогам, установленим Законом, та вони не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно. За встановлених обставин проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 на підставі поданих документів неможливо.
Не погоджуючись із вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 29 грудня 2023 за № 70969551 прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 (далі - Порядок №1127), іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Так, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно з частиною другою статті 18 зазначеного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Відповідно до статті 24 Закону підставами для відмови в державній реєстрації є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).
Так, частиною другою статті 24 Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Отже, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зобов'язує державного реєстратора перевіряти документи та/або відомості, подані для державної реєстрації, на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації.
У ході розгляду справи встановлено, що 26.12.2023 позивачем до Департаменту реєстрації Харківської міської ради подано заяву № 58726044 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за суб'єктом прав - ОСОБА_1 .
До заяви в якості підстави для проведення державної реєстрації права власності подано наступні документи: іпотечний договір від 23.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., реєстровий № 57; засвідчену іпотекодержателем копію договору позики від 23.01.2019, укладеного між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальниками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; засвідчену іпотекодержателем копію додаткової угоди № 1 від 16.12.2019 до Договору позики від 23.01.2019 та укладеного в його забезпечення Іпотечного договору від 23.01.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстровим № 57; довідку іпотекодержателя від 22.12.2023, підписану ОСОБА_1 , що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням; звіт з незалежної оцінки майна - квартири загальною площею 57,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; засвідчену іпотекодержателем копію вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики від 10.10.2023 з доказами направлення боржникам; засвідчену іпотекодержателем копію вимоги про усунення порушень виконання зобов'язань з повернення боргу за Договором позики від 15.11.2023 з доказами направлення боржникам.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Частиною 2 статті 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 61 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Згідно з п. 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Тобто положеннями Порядку № 1127 чітко визначено перелік документів, які мають бути надані державному реєстратору для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та вимоги до їх змістового наповнення.
Згідно з абз. 5 пп. 2 п. 61 Порядку № 1127 вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, незалежно від обраного іпотекодержателем способу її направлення, передбаченого цим підпунктом, повинна бути надіслана не раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
Матеріалами справи підтверджено, що заява про державну реєстрацію прав № 58726044 подана ОСОБА_1 26.12.2023.
Вимоги про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу були надіслані боржникам - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 10.10.2023 та 15.11.2023, тобто раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації права.
Отже, в даному випадку суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не було дотримано вимог абз. 5 пп. 2 п. 61 Порядку № 1127, оскільки вимоги про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу були надіслані позивачем боржникам раніше шести місяців до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації права.
Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом вимог абз. 5 пп. 2 п. 61 Порядку № 1127 є безпідставними та спростовуються вищезазначеними обставинами.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний реєстратор не зможе виконати приписи абз. 5 підп. 4 п. 61 Порядку № 1127 та перевірити за допомогою офіційного вебсайту оператора поштового зв'язку факт вручення адресату або відмови адресата від одержання чи повернення відправнику поштового відправлення, якщо між днем направлення письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання засобами поштового зв'язку та днем подання документів для проведення відповідної державної реєстрації буде проміжок часу більший, ніж 6 місяців, з посиланням при цьому на відкриті дані, які розміщені на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», та містять інформацію про наявність та стан пересилання поштових відправлень, яка постійно оновлюється та зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації, є нічим не підтвердженими та відповідно не впливають на висновки суду.
Також у ході розгляду справи встановлено, що додаткова угода № 1 від 16.12.2019 до договору позики від 23.01.2019 та до укладеного в його забезпечення Іпотечного договору 23.01.2019, посвідченого ПН ХМНО Малаховою Г. І. за № 57, укладена сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
В апеляційній скарзі позивач зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність відмови державного реєстратора ОСОБА_3 з тієї підстави, що додаткова угода № 1 від 16.12.2019 укладена сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, посилаючись на п. 61 Порядку, який визначає вичерпний перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Разом із тим колегія суддів зауважує, що серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
До повноважень державного реєстратора прав відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону належить, зокрема, встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.
У процедурі проведення державної реєстрації прав за заявою від 26.12.2023 за № 58726044 державним реєстратором установлено, що подані самим позивачем для державної реєстрації документи, зокрема, додаткова угода № 1 від 16.12.2019 до Договору позики від 23.01.2019 та до укладеного в його забезпечення Іпотечного договору від 23.01.2019, якою внесено зміни до вищевказаних договорів, укладена сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, що не відповідає ч. 1 ст. 19 Закону України "Про іпотеку".
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку до заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за позивачем, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , подані документи, що не відповідають вимогам, встановленим Законом, та вони не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, а тому оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Щербак Юлії Володимирівни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 29 грудня 2023 за №70969551, зокрема з вищевказаних підстав, прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.
Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи позивача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 520/18733/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова