09 травня 2025 р.Справа № 584/130/25
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Русанова В.Б., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 01.04.2025 по справі № 584/130/25
за позовом ОСОБА_1
до Путивльського сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 01.04.2025 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Путивльського сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
01.04.2025 на рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання посилається на тяжкий майновий стан, в підтвердження чого надає витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2024 р.
Дослідивши клопотання, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.02.2025 (справа №340/5170/24), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд зауважує, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому, суд враховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
На підтвердження неможливості сплатити судовий збір у цій справі апелянт надав витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2024 р., з якого вбачається відсутність за наведений період інформації щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Разом з тим, суд враховує, що наданий витяг з податкового органу за 2024 не є достатнім та беззаперечним доказом скрутного матеріального становища заявника, оскільки позивач 1973 року народження, має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , при зверненні до суду з цим позовом ним сплачено судовий збір та не повідомлено суд першої інстанції про скрутне матеріальне становище.
Доказами скрутного майнового стану можуть бути податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, документи про нарахування субсидій, надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.
Проте, до клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано достатніх доказів відсутності реального доходу з обґрунтуванням не можливості сплати судового збору, а тому не підлягає задоволенню.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Таким чином, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам п.1 ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028,00 грн.
При визначенні розміру ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17), відповідно до яких ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом становить 605,60 грн. (0,2 х 3028,00 грн).
Враховуючи наведене, розмір ставки судового збору за подання даної апеляційної скарги на рішення суду складає 908,40 грн. (150% від 605,60 грн.).
Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: Отримувач УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку UA408999980313131206081020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди або доказів звільнення від сплати судового збору.
Згідно із ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неусунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги остання буде повернута апелянту.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.4 ст. 169, ч.5 ст. 296, ч.2 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі № 584/130/25 - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 01.04.2025 по справі № 584/130/25 за позовом ОСОБА_1 до Путивльського сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.Б. Русанова