07 травня 2025 р.Справа № 440/18176/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/18176/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана"
до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради
третя особа: Акціонерне товариство "Українська залізниця"
про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, у якій просив:
- скасувати рішення Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради № 68865732 від 14.08.2023 року, ухвалене державним реєстратором Дмитренко Тетяною Іванівною,
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Фірма Світлана» від 09.08.2023 року № 56564237 та зареєструвати заявлені речові права власності на нерухоме приміщення площею 23,8 кв.м. за адресою м.Полтава, вул.Європейська, 33.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії позивачеві.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 440/18176/23 - скасовано. Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" до Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Фірма Світлана» є власником нежитлового приміщення, площею 23,8 кв.м., розташованого за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 33 на підставі договору купівлі - продажу від 24.11.1995.
Проте, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься архівний запис про реєстрацію права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення, загальною площею 47,4 розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Європейська, будинок 33 за ТОВ "Фірма Світлана" на підставі договору купівлі - продажу від 24.11.1995 та акту передачі від 20.12.1995 за №18 та 6-та дистанція цивільних споруд Південної залізної дороги на підставі акту прийомки в експлуатацію б/н від 06.12.1951, затвердженого рішенням виконкому Полтавської міської ради від 13.12.1951р.
09.08.2023 позивач подав заяву про реєстрацію речового права власності щодо вищенаведеного приміщення.
За наслідками розгляду заяви, Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Дмитренко Т.І. № 68865732 від 14.08.2023 відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а.с. 19).
За наслідками оскарження позивачем рішення державного реєстратора, наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.11.023 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Фірма Світлана».
Зокрема, під час розгляду скарги, комісія встановила, що згідно з матеріалами Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" до 01.01.2013 проведена реєстрація права власності по вул. Фрунзе, 33 в м. Полтава за ТОВ "Фірма "Світлана" - нежитлове приміщення загальною площею 23,8 кв.м.; крім того, наявна реєстрація права власності по вул. Фрунзе, 33, в м. Полтава на вказане нежитлове приміщення за іншою юридичною особою (6-та дистанція цивільних споруд Південної залізної дороги) на підставі акту прийому в експлуатацію, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 13.12.1951 (а.с. 19 зі звороту).
Позивач вказує, що архівний запис, внесений 23.06.2010 внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно за відсутності правових підстав, оскільки жодними документами підприємства не підтверджується факт перебування спірного приміщення в спільній сумісній власності з 6-ою дистанцією цивільних споруд Південної залізної дороги.
Позивач вказує на протиправність рішення державного реєстратора від 14.08.2023. з підстав того, що спірне нежитлове приміщення перебуває у його приватній власності.
У зв'язку з цим, ТОВ "Фірма "Світлана" просить скасувати рішення від 14.08.2023
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, керуючись приписами п.1 ч.1 ст.170 КАС України, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За правилами п. 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У постанові від 04 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 821/1504/17 встановила, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Також у постанові від 04 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №826/4204/18 зазначила, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17.
За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма Світлана» є власником нежитлового приміщення, площею 23,8 кв.м., розташованого за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 33 на підставі договору купівлі - продажу від 24.11.1995.
Водночас, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний архівний запис, внесений 23.06.2010 про державну реєстрацію приватної спільної сумісної власності на нежиле приміщення загальною площею 47,4 кв.м за адресою вул. Фрунзе, 33, м. Полтава за ТОВ "Фірма "Світлана" та 6-ою дистанцією цивільних споруд Південної залізної дороги.
У зв'язку з наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, державний реєстратор прав на нерухоме майно Дмитренко Т.І. ухвалила рішення № 68865732 від 14.08.2023 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою ТОВ "Фірма "Світлана" від 09.08.2023.
Позивач вказує, що архівний запис, внесений 23.06.2010 внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно за відсутності правових підстав, оскільки жодними документами підприємства не підтверджується факт перебування спірного приміщення в спільній сумісній власності з 6-ою дистанцією цивільних споруд Південної залізної дороги.
Позивач вказує на протиправність рішення державного реєстратора від 14.08.2023. з підстав того, що спірне нежитлове приміщення перебуває у його приватній власності.
У зв'язку з цим, ТОВ "Фірма "Світлана" просить скасувати рішення від 14.08.2023.
Колегія суддів зазначає, що позивач, як власник нерухомого майна, фактично оспорює перебування його в спільній сумісній власності з 6-ої дистанції цивільних споруд Південної залізної дороги.
Колегія суддів оцінивши висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежність цього спору до адміністративної юрисдикції, оскільки визнання протиправним і нечинним архівного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.06.2010 не є безспірним, як вважає позивач, і має бути встановлено у порядку господарського судочинства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду висловлювала правову позицію стосовно підвідомчості адміністративним судам справ про оскарження рішень та дій реєстраторів, якщо майновий спір між учасниками справи (як правило, позивачем та третьою особою) вже вирішено у порядку цивільного (господарського) судочинства та є рішення суду, що набуло законної сили. Зокрема, у постанові від 27.02.2019 у справі № 820/3936/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а також перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у статті 2 КАС України, спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, у справі, що розглядається на момент звернення позивача до державного реєстратора документальна суперечність щодо майнових прав на об'єкт нерухомого майна не була вирішена, тому поширення юрисдикції адміністративного суду на цей спір не узгоджується з вищенаведеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що у цій справі спір за його суттю не є публічно-правовим, і щодо нього адміністративний суд юрисдикції не має, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір слід вирішувати за правилами господарського судочинства.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
За практикою Європейського Суду з прав людини «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункт 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
Відповідно до п. 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення, яким у відкритті провадження відмовлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 440/18176/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 09.05.2025 року