08 травня 2025 року справа № 580/10493/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
25.10.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Єрьоміної В. А. з позовною заявою до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність 3 державно пожежного-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 13 травня 2021 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань грошової, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати 3 державно пожежний-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 13 травня 2021 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань грошової, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність 3 державно пожежного-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати 3 державно пожежний-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що позивач проходив службу в 3 державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС у Черкаській області та був звільнений наказом від 15.06.2023 № 128. Вважає, що у період проходження позивачем служби відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення у меншому розмірі, а саме в період з 13.05.2021 по 20.05.2023 виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, обраховані виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість станом на 01 січня календарного року. Представник вважає виплату позивачу грошового забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 протиправною та такою, що порушує права позивача. Також вважає, що позивач має право на видачу довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти. За захистом прав та інтересів позивача представник звернулася до суду.
Відповідач проти позову заперечив. 24.12.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що п. 4 Постанови № 704 (в початковій редакції), визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року. У тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-ІХ встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 - 2 589,00 грн. При цьому, мінімальна заробітна плата з 01.01.2023 становила 6 700,00 грн. Згідно положень п. 4 Постанови № 704 (в початковій редакції) при визначенні розміру посадового окладу з урахуванням тарифних коефіцієнтів згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в якості розрахункової величини мала б застосовуватися мінімальна заробітна плата, оскільки 50% мінімальної заробітної плати за 2023 рік (3 350,00 грн) перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у 2023 році (2 589,00 грн). Однак, згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. За приписами ч. З ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Існування у даному випадку правової колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIІІ та п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, вона вирішується на користь положень Закону як акта права вищої юридичної сили. Тому згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Просить відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 29.10.2024 суддя залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Ухвалою від 11.11.2024 суддя продовжив Задніпряному С. В. строк на усунення недоліків позовної заяви та запропонував у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду копію грошового атестату, виданого позивачу під час звільнення його зі служби цивільного захисту, та письмово повідомити дату його отримання.
Ухвалою від 11.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та відповідно до витягу з наказу від 15.06.2023 № 128 позивач 25.06.2023 був звільнений зі служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій (а. с. 9).
Позивачу 05.07.2023 був виданий грошовий атестат від 05.07.2023 № 7, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі грошового атестата.
У травні 2024 року представник позивача звернулася до відповідача із заявою від 06.05.2024 щодо перерахунку та виплати належного ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по день звільнення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також просила видати оновлену довідку про грошове забезпечення позивача.
Відповідач листом від 27.05.2024 № 68-3-611/68-3 повідомив заявника, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту станом на 01.03.2018 були визначені із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Із прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 зміни та доповнення до пункту Постанови № 704 не вносились, попередня редакція вказаного пункт Кабінетом Міністрів України не відновлювалась. У зв'язку із чим, нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в 11 державній пожежно-рятувальній частині 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Черкаській області на посаді начальника караулу здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим відмовлено у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за вказаний період.
Листом від 27.05.2024 № 68-3-612/68-3 відповідач повідомив, що за останньою займаною посадою начальника караулу служби цивільного захисту станом на 01.06.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 року грошове забезпечення відповідно ПКМУ № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та відповідно до наказу МВС України від 20.07.2018 № 623 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» становить: посадовий оклад 4 230,00; оклад за спеціальне звання залежить в залежності від присвоєного звання; надбавка за вислугу років % в залежності від вислуги років; надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 50 %; премія в межах фонду преміювання, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів, відповідно до особистого внеску в загальний результат служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі, представник звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 (далі по тексту - Інструкція №623), передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції № 623 посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу). Розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, які займають посади з подвійним або потрійним найменуваннями (сумісні посади), визначається за найменуванням, що зазначене в штаті органу управління (підрозділу) першим. Посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені схемами тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу, установлюються на 1 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
Разом з тим, 24.02.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Таким чином, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.
Суд також урахував, що Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), № 640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що посадовий оклад ОСОБА_1 , його оклад за військовим (спеціальним) званням, з 13.05.2021 по 18.07.2022 повинні були визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018).
При цьому суд звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно Постанови № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Із змісту довідок відповідача про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за періоди служби з 13.05.2021 - 25.06.2023 вбачається таке.
Грошова допомога для оздоровлення була виплачена позивачу в лютому 2022 року у сумі 16 308,90 грн, у лютому 2023 року - у сумі 24 642,00 грн.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань була виплачена позивачу у листопаді 2022 року у сумі 16 308,90 грн, у червні 2023 року у сумі 23 203,52 грн. Відомостей про виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 указана довідка не містять.
Таким чином, з огляду на наведені вище мотиви обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік повинно було здійснюватися виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих за правилами п. 4 Постанови №704 у редакції, яка діяла до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, то суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, відповідно до витягу з наказу від 15.06.2023 № 128 позивач 25.06.2023 був звільнений зі служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.09.2023 позивачу після звільнення зі служби призначено пенсію за вислугу років (а. с. 16).
Суд врахував, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, Постановою № 481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1 762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи, що позивач звільнений зі служби у червні 2023 року, за таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача були відсутні правові підстави для складання довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивача із зазначенням складових грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня календарного року.
Ураховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пунктів 2 - 6 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача. Також вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 зазначено: "Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними".
Таким чином, після набрання рішенням у даній справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов'язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Тому, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тобто, у суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірного грошового забезпечення, тобто у майбутньому.
З огляду на наведене, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як зазначив суддя в ухвалі від 29.10.2024 про залишення позовної заяви без руху, враховуючи, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком, суддя дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу у період з 13.05.2021 по 18.07.2022, поданий представником позивача у визначений законом строк і в цій частині позовних вимог строк звернення до суду не пропущений.
Відносно позовних вимог щодо спірних правовідносин, що виникли після 19.07.2022, суд врахував наступне.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач проходив службу в 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та відповідно до витягу з наказу від 15.06.2023 № 128 позивач 25.06.2023 був звільнений зі служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказала, зокрема, що позивач не одержував письмового повідомлення щодо розміру прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення та інших спірних виплат у вказаний період. Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права лише після отримання відповіді на адвокатський запит.
Ухвалою від 11.12.2024 суддя витребував у відповідача копію грошового атестату, виданого ОСОБА_1 під час звільнення його зі служби цивільного захисту.
З наданого відповідачем на виконання ухвали суду грошового атестата від 05.07.2023 № 7 вбачається, що позивач отримав його 05.07.2023, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі грошового атестата.
Враховуючи, що Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, тому змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Суд врахував, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд також зазначив таке: “ 77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.».
Відповідно до розділу XXХІ «Грошові атестати» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зокрема, при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов'язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4).
Грошовий атестат особам рядового і начальницького складу видається, в тому числі, при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби цивільного захисту з правом на пенсію, грошовий атестат після оформлення надсилається разом з іншими документами до відповідного пенсійного органу для призначення пенсії.
Грошовий атестат видається під розписку в журналі, де реєструються грошові атестати. Крім того, у журналі зазначаються: номер і дата видачі грошового атестата; прізвище, ім'я, по батькові власника атестата, займана ним посада, спеціальне звання; куди вибув власник атестата; до якого часу виплачено грошове забезпечення, з якого окладу і які саме виплачені надбавки.
При заповненні грошового атестата, зокрема, в пункті 1 зазначаються розмір фактично виплаченого грошового забезпечення особі рядового та начальницького складу за останній період служби (в межах місяця, за який проводиться виплата) з розбивкою по видах. Поряд із сумою фактично виплачених додаткових видів грошового забезпечення зазначаються у відсотках розміри надбавок та доплат, що були фактично встановлені особі відповідно до чинного законодавства (наказів керівника органу управління (підрозділу)).
У пункті 2 грошового атестата зазначається вислуга років, що була встановлена особі на день звільнення відповідно до наказу органу управління (підрозділу), із зазначенням дати та номера наказу.
У пункті 4 грошового атестата зазначаються одноразові грошові виплати особі, які були здійснені протягом поточного року, із зазначенням назви одноразової виплати (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо) та фактичної суми виплати.
У пункті 6 грошового атестата у разі перебування особи в розпорядженні зазначаються номер та дата наказу відповідного органу управління (підрозділу), згідно з яким особа була зарахована в розпорядження, із зазначенням періоду. Також зазначається остання штатна посада особи рядового та начальницького складу до зарахування в розпорядження.
У підпункті 1 пункту 7 грошового атестата зазначаються інші відомості, не передбачені пунктами 1-6.
У підпункті 2 пункту 7 грошового атестата зазначається грошове забезпечення, що виплачувалось особі за останньою штатною посадою за повний місяць служби.
У пункті 8 грошового атестата зазначаються підстави щодо його видачі.
Як зазначено вище, позивачу 05.07.2023 був виданий грошовий атестат № 7 від 05.07.2023.
Крім того, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові грошового забезпечення, його обрахунок, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок складових.
Отже, з дня отримання виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання відповідної інформації.
Таким чином, у спірному випадку позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у тримісячний строк відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, тобто у спірному випадку до 05.10.2023.
Проте, представник позивача цей адміністративний позов подала до суду 25.10.2024, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
З огляду на що, суд не встановив наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в зазначеній вище частині позовних вимог (правовідносини після 19.07.2022).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку в частині вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ч. 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов залишається без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Ураховуючи зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги до 18.07.2022, а за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 залишити без розгляду.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 605,60 грн (розрахунок: 1 211,20/2).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 КАС, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 13.05.2021 по 18.07.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік із визначенням посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, на 1 січня 2018 року.
Зобов'язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18030, м. Черкаси вул. Чигиринська, 5, код ЄДРПОУ 39209135) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 13.05.2021 по 31.12.2021 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18030, м. Черкаси вул. Чигиринська, 5, код ЄДРПОУ 39209135) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення), одноразову грошову допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2022 по 18.07.2022 із застосуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 залишити без розгляду.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18030, м. Черкаси вул. Чигиринська, 5, код ЄДРПОУ 39209135) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО