09 травня 2025 року м. Рівне №460/3142/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.01.2025 №172450009267, зобов'язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення 55-ти річного віку подав до органу Пенсійного фонду заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримав відмову у її задоволенні, мотивовану відсутністю станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Богуші Березнівського району Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 29.01.2001 - с.Богуші, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області.
Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Довідкою від 30.12.2024 №336, виданим Старостинським округом №10 (с.Тишиця) Березнівської міської ради Рівненського округу Рівненської області стверджено, що позивач дійсно в період з 19.07.1988 по 28.11.1988, з 11.12.1990 по 06.12.2020 проживав в селі Богуші Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно аварії на Чорнобильській АЕС (4 категорії). В період з 07.12.2020 по даний час проживає в селі Богуші Рівненського району Рівненської області.
22.01.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням від 29.01.2025 за №172450009267 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.
У цьому рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 01 місяць 18 днів, страховий стаж - 31 рік 00 місяців 14 днів. До періодів проживання не зараховано періоди з 26.04.1986 по 13.07.1988 за час навчання, оскільки довідки №03/03-11 від 02.01.2025 та №18/03-11 від 21.01.2025 містять розбіжності та потребують перевірки, в довідках про навчання №03/03-11 від 02.01.2025 та №18/03-11 від 21.01.2025 зазначено про проживання в гуртожитку училища, без зазначення первинних документів, якими підтверджується факт проживання, з 21.05.1991 по 30.11.2009, оскільки не підтверджено місце роботи заявника та розташування «Рівненської мехколони №22 тресту «Львівсільелектромережбуд».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які л постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону №796-XII (ч. 2 та 3 ст. 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Статтею 14 Закону № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII).
Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 та від 02.10.2024 у справі № 500/551/23.
Суд встановив, що в період з 19.07.1988 по 28.11.1988, з 11.12.1990 по 06.12.2020, з 07.12.2020 по даний час проживає в с.Богуші Рівненського (Березнівського) району Рівненської області. Вказана інформація підтверджена довідкою від 30.12.2024 №336 старостинського округу №10 (с.Тишиця) Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.
Згідно з довідкою від 21.01.2025 №18/03-11, виданою закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж» позивач дійсно навчався в Сарненському середньому професійно-технічному училищі №21 з 01.09.1985 по 13.07.1988. В період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 проживав у гуртожитку м.Сарни вул.Паризької Комуни 4 Рівненської області. Зазначена довідка підписана директором коледжу та скріплена печаткою відповідного закладу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» село Богуші Березнівського району Рівненської та м.Сарни Рівненської області було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
При цьому, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 позивач з 21.05.1991 по 30.11.2009 працював в Рівненській мехколоні №22 тресту «Львівсільелектромережбуд».
До періоду постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не було враховано період з 21.05.1991 по 30.11.2009, оскільки не підтверджено місце роботи та розташування вказаного підприємства на території радіоактивного забруднення.
Жодних доказів на спростування таких доводів відповідача до матеріалів справи позивачем не долучено.
Суд звертає увагу на те, що постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживанням, відтак факт роботи позивача в Рівненській мехколоні №22 тресту «Львівсільелектромережбуд» заперечує факт проживання його у зоні посиленого радіологічного контролю (у селі Богуші Березнівського району Рівненської області) у такий період.
Отже, період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 навіть з урахуванням періоду проживання у м.Сарни в період навчання складатиме 3 роки 9 днів, за необхідних 4 роки.
Разом з тим, суд враховує, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак не підтверджує факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 4 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993.
Таким чином, позивач не набув права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно приписів статті 55 Закону України №796-XII є правомірним.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Частиною 1статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49094. ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Повний текст рішення складений 09.05.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО