09 травня 2025 року м. Рівне №460/1333/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною відмовою Пенсійного органу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки позивачем дотримано та виконано всі законодавчі умови для призначення такої пенсії.
Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної зави протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
10.02.2025 та 18.02.2025 до суду надійшли заяви позивача про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 19.02.2025 заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви від 10.02.2025 та від 18.02.2025 повернуто без розгляду.
24.02.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому вона вважається поданою у день її первинного подання до суду.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що підтверджений період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд з'ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською облдержадміністрацією 05.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/013564433 від 08.11.2024, адресою місця проживання позивача з 22.08.1992 є АДРЕСА_1 .
Довідкою Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 04.11.2024 №904 підтверджено, що позивач дійсно зареєстрована та постійно проживає в селі Гладковичі Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 28.11.1987, з 22.08.1992 по даний час, яке згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 та довідки Гладковицької сільської ради від 25.10.2024 №1780 позивач з 03.12.1987 по 24.06.1992 навчалася на факультеті підготовки вчителів початкових класів в Тернопільському державному педагогічному інституті на денній формі навчання, з 20.08.1992 призначена посаду вчителя початкових класів Гладковицької середньої школи.
Згідно з довідкою Гладковицької сільської ради від 25.12.2024 №1011 позивач дійсно з 18.07.1988 по 01.09.1988, з 26.01.1989 по 08.02.1989, з 11.07.1989 по 01.09.1989, з 26.01.1990 по 08.02.1990, з 02.07.1990 по 01.09.1990, з 02.02.1991 по 15.02.1991, з 28.06.1991 по 01.09.1991, з 05.09.1991 по 25.11.1991, з 26.01.1992 по 08.02.1992 постійно проживала під час канікул в селі Гладковичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
31.12.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням від 02.01.2025 №063550006687 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки відсутнє проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
У цьому рішенні зазначено, що вік заявниці становить 54 роки 2 місяці 30 днів, страховий стаж особи становить 35 років 10 місяців 1 день, період постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 9 місяців 10 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 11 місяців 6 днів.
Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Водночас, суд зауважує, що застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.12.2024 позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням відповідача від 02.01.2025 є не підтвердження факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 три роки.
Отже, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.
Судом встановлено, що згідно з довідкою Гладковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 04.11.2024 №904 позивач дійсно зареєстрована та постійно проживає в селі Гладковичі Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 28.11.1987, з 22.08.1992 по даний час.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 та довідки Гладковицької сільської ради від 25.10.2024 №1780 позивач з 03.12.1987 по 24.06.1992 навчалася на факультеті підготовки вчителів початкових класів в Тернопільському державному педагогічному інституті на денній формі навчання, з 20.08.1992 призначена посаду вчителя початкових класів Гладковицької середньої школи.
Згідно з довідкою Гладковицької сільської ради від 25.12.2024 №1011 позивач дійсно з 18.07.1988 по 01.09.1988, з 26.01.1989 по 08.02.1989, з 11.07.1989 по 01.09.1989, з 26.01.1990 по 08.02.1990, з 02.07.1990 по 01.09.1990, з 02.02.1991 по 15.02.1991, з 28.06.1991 по 01.09.1991, з 05.09.1991 по 25.11.1991, з 26.01.1992 по 08.02.1992 постійно проживала під час канікул в селі Гладковичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 с.Гладковичі Коростенського (Овруцького) району Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Отже, за наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 місяців.
Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено період її постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку на 6 років у позивача відсутнє.
Проаналізувавши встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обствини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 09.05.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО