09 травня 2025 року м. Рівне №460/5021/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 23.01.2023 по 19.05.2023 та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.01.2023 по 10.07.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2023 № 204 позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправними та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Таким чином, з 29.01.2020 року відновлено дію п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, що діяла до 21.02.2018 року. Дізнавшись про неналежне нарахування позивачу грошового забезпечення 2023 році та неналежний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку. Однак у вказаному йому було відмовлено. Такі дії відповідача позивач уважає протиправними та просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що норма пункту 3 розділу II Закону № 1774-VIII Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення пункту 4 Постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, а тому у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023. Просить у задоволенні позову відмовити.
Також відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Позовна заява надійшла до суду 18.03.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позов залишений без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 31.03.2025 визнано причини поважності строків звернення до суду з даним позовом поважними, поновлений строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.01.2023 по 10.07.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2023 № 204 позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Згідно послужної карти позивача, після звільнення з військової частини НОМЕР_1 , позивач проходить військову службу в інших військових формування ЗСУ та станом на час розгляду справи продовжує проходити військову службу.
17.01.2025 представник позивача звернувся із запитом до відповідача про надання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , довідки про розмір додаткових видів грошового забезпечення та премії, довідки про нараховані доходи за період з 23.01.2023 по 120.07.2023.
Такі документи надані відповідачем згідно супровідного листа від 06.02.2025 року за № 3-38/1/2439 із яких встановлено, що грошове забезпечення та додаткові його види розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня 2018 року, що на думку позивача, є неправомірним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із абзацом 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), п. 6 якої, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Як наведено вище, станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому необхідно врахувати, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, п. 4 Постанови № 704 щодо встановленого алгоритму розрахунку «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» під час розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, не застосовується, а здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За наведених обставин суд уважає, що з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, оскільки позивач звертається з позовними вимогами за період з 23.01.2023 по 19.05.2023, то розрахунковою величиною для визначення розміру його посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року.
Також суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.
Зважаючи на те, що відповідачем здійснено нарахування грошового забезпечення позивача у спірному періоді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, то такі дії відповідача є протиправними.
Щодо строку звернення до суду.
В силу приписів частин 1, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Водночас строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів врегульовані ст. 233 КЗпП України, яка передбачає: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.".
Отже, для вирішення трудового судового спору встановлюється тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 , розрахунку про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні не отримував. Жодних тверджень, доводів, посилань з цього приводу, клопотання відповідача також не містить. Доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідачем не надано.
Крім того, як встановлено судом, згідно послужної карти позивача, після звільнення з військової частини НОМЕР_1 , останній проходить військову службу в інших військових формування ЗСУ та станом на час розгляду справи продовжує проходити військову службу. Також, записами у посвідченні офіцера підтверджується, що наказом Командування ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 04.07.2023 № 434 ОСОБА_1 призначено офіцером відділення розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 ; наказом від 20.11.2023 № 735 призначено старшим офіцером відділення розвідки штабу військової частини НОМЕР_2 ; наказом від 22.02.2024 № 54 призначено викладачем групи тактики малих підрозділів осередків руху опору навчального курсу підготовки осередків руху опору військової частини НОМЕР_3 ; наказом від 23.05.2024 № 109 призначено начальником мобільно-тренувальної групи навчального курсу підготовки залучених осіб військової частини НОМЕР_3 ; наказом від 03.12.2024 № 310 призначено начальником мобільно-тренувальної групи військової частини НОМЕР_4 .
При цьому судом встановлено також, що позивач неодноразово приймав участь у бойових діях, про що зазначено у послужній карті позивача.
З огляду на викладене вище, враховуючи численні переміщення позивача по службі, суд враховує, що за період проходження ОСОБА_1 військової служби, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям неодноразово змінювалися. При чому, сама по собі система нарахування грошового забезпечення є складною і багаторівневою та залежить від багатьох факторів, так як, наприклад, розмір вислуги, звання, наявності або відсутності доступу до державної таємниці, індексації грошового забезпечення, щомісячної премії та інших додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.
Проходження військової служби під час воєнного стану суттєво обмежує кожного військовослужбовця у можливості розпоряджатися своїм часом, а також реалізовувати свої права в повному обсязі. Основне і першочергове завдання військовослужбовця - захист безпеки держави.
Суд зауважує, що враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Проходження військової служби суттєво ускладнює доступ до правосуддя, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року в справі № 120/359/24.
Зважаючи на викладене, суд, врахувавши наведені позивачем причини пропуску строків звернення до суду з цим позовом, визнав їх поважними та поновив такі строки ухвалою суду від 31.03.2025, тому правові підстави для залишення позову без розгляду, відсутні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 23.01.2023 по 19.05.2023 та належних у вказаний період додаткових видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.01.2023 по 19.05.2023 та належних у вказаний період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Т.О. Комшелюк