Справа № 420/33911/24
09 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна комісія Міністерства охорони здоров'я України", третя особа: КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державного закладу "Центральна медико-соціальна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач), третя особа: КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі - третя особа), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 23.03.2024 р.;
- зобов'язати Державний заклад "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 23.03.2024 р. та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 05.08.2023 р. отримав вибухову травму (вогнепальне поранення голови, шиї, грудей, кінцівок), акубаротравму, вогнепальне осколкове поранення під час ворожого обстрілу у р.н.п. Купянськ. На етапах медичної евакуації переніс операції (06.08.2023 р., 07.08.2023 р., 11.08.2023 р., 14.08.2023 р., 16.08.2023 р.). 19.03.2024 р. позивач проходив огляд у КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" за наслідком якого позивачем отримано довідку, згідно якої останньому не встановлено групу інвалідності. Із зазначеним рішенням позивач не погодився, оскільки фактично останній не може самостійно пересуватись та обслуговувати себе, потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим, вважає, що відносно нього прийнято неправомірне рішення без врахування всіх обставин, що мали значення для правильного вирішення його справи. 23.03.2024 р. подано заяву до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ із проханням провести повторний огляд, здійснити перевірку обґрунтованості рішення, прийнятого КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками чого скасувати його та прийняти нове рішення за наслідками якого встановити позивачу відповідну групу інвалідності. Разом з цим, до теперішнього часу вказана вище заява позивача залишилась без реагування. Позивач вважає свої права порушеними, а бездіяльність відповідача протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 01.11.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Дану ухвалу разом з позовною заявою та додатками доставлено до електронного кабінету відповідача 01.11.2024 р.
Станом на 09.05.2025 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 в березні 2023 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про хворобу від 13.09.2023 р. № 1300/544, виданого Госпітальною військово-лікарською комісією Головного військового медичного клінічного центру (Центральний медичний госпіталь) Державної прикордонної служби України, зі слів пораненого та згідно супроводжуючої медичної документації позивач отримав вибухову травму (05.08.2023р.), акубаротравму без пошкодження цілісності барабанної перетинки зліва, вогнепальне осколкове поранення під час ворожого обстрілу у р.н.п. Купянськ. На етапах медичної ревакуації виконані операції: 06.08.2023 р. первинна хірургічна обробка ран, фаслотомія лівого передпліччя, 07.08.2023 p.- повторна хірургічна обробка ран грудної клітки, лівого, передпліччя, плеча, шиї, вушної раковини, правої кисті, 11.08.2023 р. повторна хірургічна обробка з видаленням сторонніх тіл, 14.08.2023 р. повторна хірургічна обробка ран; 16.08.2023 р. повторна хірургічна обробка ран, аутодермопластика.
19.03.2024 р. позивач звернувся до КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи Одеської обласної ради" з метою встановлення йому ступеню втрати працездатності та отримання інвалідності, за результатами огляду в якому позивачу відмовлено у встановленні факту інвалідності.
23.03.2024 р. позивач подав до Державного закладу "Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України" заяву, в якій просив провести повторний огляд, здійснити перевірку обґрунтованості рішення КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи Одеської обласної ради" та прийняти нове рішення, за результатами якого встановити позивачу відповідну групу інвалідності.
02.09.2024 р. представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати відомості щодо розгляду заяви позивача від 23.03.2024 р.
Станом на день звернення з позовною заявою відповідачем не розглянуто заяву позивача від 09.05.2025 р., доказів протилежного матеріали адміністративної справи не містять.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) (тут і надалі в редакції станом на 01.01.2024 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону №875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (ч.2 ст.3 Закону №875-XII).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України" від 06.10.2005 р. № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) (тут і надалі в редакції від 01.01.2024 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами 1, 2 статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Частиною 8 статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медикосоціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України ( ч.12 ст.7 Закону № 2961-IV).
Відповідними нормативно-правовими актами, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин були Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317.
За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувальнопрофілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п.4 Положення про МСЕ).
Відповідно до пп.1 п.11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.
Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
Згідно з п.17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клінікофункціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до п.19 Положення про МСЕ комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 (далі - Інструкція № 561).
Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клінікофункціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).
Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Пунктом 23 Положення про МСЕ встановлено строки оскарження рішення МСЕК, якщо у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Пунктом 24 Положення про МСЕ визначено, що рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Відтак, законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено окремий порядок оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії.
Положенням ч.3 ст.3 Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Нормою ст.19 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Статтею 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що позивач 23.03.2024 р. позивач подав до відповідача заяву, в якій просив провести повторний огляд, здійснити перевірку обґрунтованості рішення КУ "Обласний центр медико-соціальної експертизи Одеської обласної ради" та прийняти нове рішення, за результатами якого встановити позивачу відповідну групу інвалідності.
Відповідач, згідно Положення про МСЕ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, був органом публічної влади, уповноваженим на повторний розгляд з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення обласної комісії щодо наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, а тому, повинен був здійснити розгляд звернення позивача, та за наслідками розгляду прийняти рішення й повідомити позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що будь-які докази розгляду відповідачем заяви позивача у матеріалах справи відсутні. Наведене свідчить, що відповідач отримав заяву позивача, але відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо її розгляду у визначеному законом порядку та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду, що свідчить про протиправну бездіяльність. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 23.03.2024 р. та прийняти відповідне рішення, суд зазначає наступне.
15.11.2024 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (набрала чинності 01.01.2025 р.) згідно якої з 01.01.2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я закладах охорони здоров'я комунальної форми власності.
Оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
З аналізу вище наведених норм вбачається, що урядом змінено процедуру обстеження та процедури встановлення інвалідності, а тому наразі відповідач не є органом публічної влади, уповноваженим на повторний розгляд з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення обласної комісії щодо наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу.
Таким чином, для встановлення ступеню втрати працездатності та отримання інвалідності позивач має звертатись до експертних командам з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. № 1338.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 23.03.2024 р. та прийняти відповідне рішення задоволенню не підлягають.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Державного закладу "Центральна медико-соціальна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (04053, м.Київ, вул.Юрія Коцюбинського, буд.9, код ЄДРПОУ 38260065), третя особа: КУ "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, буд.40, код. 03321555) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державного закладу "Центральна медико-соціальна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (04053, м.Київ, вул.Юрія Коцюбинського, буд.9, код ЄДРПОУ 38260065) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 23.03.2024 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного закладу "Центральна медико-соціальна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (04053, м.Київ, вул.Юрія Коцюбинського, буд.9, код ЄДРПОУ 38260065) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста сорок чотири) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко