Справа № 420/6454/25
09 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул.Героїв Рятувальників,буд.6, м.Миколаїв, 54001) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу, -
З позовом до суду звернулось Головне управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості на загальну суму 31329,50 грн., а саме по:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 29467,56 грн. на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ;
- земельному податку з фізичних осіб у сумі 1861,94 грн. на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість у сумі 31329,50 грн. виникла у відповідача в результаті нарахування по податковим повідомленням-рішенням: №00042608-2407-1551- НОМЕР_2 від 12.03.2024 року; №3464283-2407-1403 від 15.05.2023 року; №222407-2407-1403-UA48060150000071713 від 04.03.2024 року.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду 10.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Поштовим відділенням конверт для відповідача було повернуто. При цьому, як вбачається з наявного у матеріалах справи листа Форми №23ДР щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків, місцезнаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вказана адреса: АДРЕСА_2 .
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України, передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Водночас, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому, відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником податків та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
20.12.2024 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкову вимогу форми «Ф» за №0015610-1303-1429, якою ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Платниками податку на нерухомість, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України). Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків. (пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. (пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України, платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст. 285 Податкового кодексу України).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
В судовому та адміністративному порядку у встановлені чинним законодавством терміни податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, а відтак зазначена у них сума податкового зобов'язання є узгодженою і підлягає сплаті у десятиденний строк з моменту отримання згідно із п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлених цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.
Отже, в результаті неналежного виконання покладених законом на платника податків обов'язків, у ОСОБА_1 є наявна непогашена податкова заборгованість у сумі 31 329,50 грн., з яких:
1) Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (Миколаївська ТГ) - 29 467,56 грн.:
- нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00042608-2407- 1551-UA48060150000071713 від 12.03.2024 року у сумі 29 467,56 грн., строк сплати - 23.11.2024 року, за період 2023 року;
2) Земельний податок з фізичних осіб (Миколаївська ТГ) - 1 861,94 грн.
- нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 3464283-2407- 1403 від 15.05.2023 року у 907,82 грн., строк сплати - 16.09.2023 року, за період 2023 року;
- нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 222407-2407- 1403-UA48060150000071713 від 04.03.2024 року у сумі 954,12 грн., строк сплати - 11.06.2024 року, за період 2024 року.
Наявність податкового боргу підтверджується даними Інтегрованої картки платника податків.
Спеціальний порядок стягнення податкового боргу з платників податків регулюється, зокрема, статтями 87, 95-99 Податкового кодексу України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).
Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до статті статей 100, 101 ПК України зазначений податковий борг відповідача не підлягає списанню або розстроченню (заява на розстрочення боргу не подавалася).
Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом відповідачу була надіслана податкова вимога форми «Ф» №0015610-1303-1429 від 20.12.2024 року, відповідно до положень ст.59 Податкового кодексу України, яку було направлено відповідачу рекомендованим листом.
До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачено.
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Формування нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання платника можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною.
Податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги №0015610-1303-1429 від 20.12.2024 року не переривався і не був повністю погашений.
Таким чином, у позивача виникло право на стягнення заявленого податкового боргу з відповідача з моменту узгодження податкового зобов'язання.
Позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 року № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року №846) (далі - Порядок), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Так, відповідно до п.42.1 - 42.3 ст.42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
03.06.2003 року до Державного реєстру фізичних осіб було внесено адресні дані платника, де зазначено адресу: м. Одеса, вул. Ядова, буд. 4/А.
26.09.2023 року до Державного реєстру фізичних осіб було внесено зміни щодо місцезнаходження платника, де було зазначено адресу: АДРЕСА_3 .
Позивачем податкове повідомлення-рішення №3464283-2407-1403 від 15.05.2023 року було направлено за адресою: АДРЕСА_4 , що була зазначена у відомостях з баз даних ДРФО на момент направлення податкового повідомлення-рішення. У свою чергу податкові повідомлення-рішення №222407-2407-1403-UA48060150000071713 від 04.03.2024 року, №00042608-2407-1551-UA48060150000071713 від 12.03.2024 року були направлені вже після внесення змін до ДРФО на адресу: АДРЕСА_3 . Податкова вимога №0015610-1303-1429 від 20.12.2024 року була направлена ОСОБА_1 за адресою, актуальною на момент її направлення, а саме: АДРЕСА_3 , та була повернута за закінченням терміну зберігання.
Згідно з п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Отже, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.70.7 ст.70 Податкового кодексу України).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Пунктом 42.3 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу.
Доказів оскарження та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень до суду не надано.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.139, 241-246,263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул.Героїв Рятувальників,буд.6, м.Миколаїв, 54001) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості у розмірі 31329,50 грн., а саме по:
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 29467,56 грн. на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ;
земельному податку з фізичних осіб у сумі 1861,94 грн. на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко