Справа № 420/4078/25
09 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування вимоги, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2152-2122 У сформовану 20 червня 2024 року ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі на ім'я ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що 25 листопада 2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийняло рішення № 0026430411 про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 23 630 грн. 27 коп., яка складається з: 18 322 грн. 39 коп. - пені та 5 307 грн. 88 коп. - штрафу. 21 грудня 2020 року він скористався своїм правом та оскаржив вищезазначене рішення контролюючого органу в адміністративному порядку до ДПС України. 16 січня 2021 року, ДПС України своїм рішенням № 1022/6/99-00-06-02-01-06 задовольнила частково вищезазначену скаргу, скасувала рішення № 0026430411 від 25.11.2020 року оскільки воно було направлено скаржнику з порушенням терміну визначеного Законом та зобов'язала ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винести та направити нове рішення.
Тим не менш, нове рішення про застосування фінансових санкцій не виносилося і йому не направлялося, а відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована з порушенням порядку, передбаченого Інструкцією. Як вбачається з оскаржуваної вимоги, остання була сформована 20 червня 2024 року, а надіслана платнику єдиного внеску 05 липня 2024 року, тобто на 15 день з дня її винесення, що являється порушенням абз. 3 п. 3 Розділу VI Інструкції.
Відповідно до довідки Форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків, офіційним зареєстрованим місцем знаходження (місцем проживання) адвоката ОСОБА_1 з 30 вересня 2013 року є: АДРЕСА_1 . З того часу вказана адреса не змінювалася, а тому в порушення ч. 7 п. 7 Розділу VII Інструкції податковий орган направив оскаржуване рішення за недійсною адресою.
05.03.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив у якому він вимоги не визнає з підстав викладених в письмовому відзиві.
Ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.03.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований платником податку як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат).
Рішенням ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополь 25.11.2020 року було прийнято рішення №002643411, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 5307,88грн. та пені за період з 20.04.2018р. до 25.09.2020 року на суму 18322,39грн. (щодо несвоєчасності сплати ЄСВ).
З вказаним рішенням позивач не погодився та оскаржив його до ДПС України.
За результатом розгляду скарги ДПС України прийняла рішення 16.01.2021 року №1022/6/99-00-06-02-01-06 у якому зазначило, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки направлено скаржнику з порушенням терміну визначеного ч.14 ст.25 Закону України №2464, водночас зазначило, що дане порушення не скасовує суму штрафної санкції та пені по суті, та яким скасувало його та вважає відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу задоволено частково, зобов'язано ГУ ДПС в Херсонській області, АРКрим та м.Севастополі винести та направити нове рішення.
20.06.2024 року відповідачем складена вимога № Ф- 2152-2122 «У» якою вимагається від позивача сплатити заборгованість із штрафу -5307,88грн, та пеню -18323,39грн. усього 23630,27грн.
У оскаржуваній вимозі зазначено місце проживання позивача : АДРЕСА_2 , яка є місцем проживання позивача згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру.
З вказаною вимогою позивач не погодився та звернувся до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, (п.5 ч.1 ст.4).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №2464 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону №2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства юстиції фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі за текстом - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера «У» (узгоджена вимога).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), зокрема, фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.
Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або її законним чи уповноваженим представником у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Як зазначено вище, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2024 №Ф-2152-2122, якою позивачу нараховано до сплати заборгованість з штрафів та пені по єдиному соціальному внеску на загальну суму 26 630,27 грн.
Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, є не прийняття рішення відповідачем після скасування рішення від 25.11.2020 р. №0026430411 та не направлення вимоги протягом 3-х робочих днів з дня її винесення (відправлена 05.07.2024 року тобто на 15 день із дня її винесення) до його місця проживання АДРЕСА_3 як зазначено у довідці форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків. Суд зазначає, що відповідно до Законів України від 04 липня 2013 року № 404-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" та від 04 липня 2013 року № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" Державна податкова служба України здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013.
Суд вважає за необхідне зазначити, що нарахована сума боргу з штрафу та пені зі сплати ЄСВ у розмірі 26 630,27 грн. була визначена відповідачем на підставі даних інтегрованої картки з ЄСВ.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Тобто, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску можуть убти як акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску, так і облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
З огляду на вказане, суд вважає, що формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі інформації з інтегрованої картки позивача з єдиного соціального внеску відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція виловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76518273) та від 05.02.2019 у справі №813/3060/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79615650).
Також Верховний суд у постанові від 08 січня 2025 року по справі № 280/3821/24 дійшов висновку, що положення податкового законодавства не передбачають обов'язку контролюючого органу щодо необхідності прийняття та надсилання платнику податків окремого рішення про нарахування пені на суму несвоєчасно погашеної узгодженої суми грошового зобов'язання.
Посилання позивача про те, що відповідач не направив оскаржувану вимогу на його адресу протягом 3-х робочих днів (а на 15-тий день) не є підставою для визнання її протиправною та скасування, так як ця обставина може свідчити тільки про недотримання податковим органом терміну її направлення платнику податку та впливати на відлік строку на її оскарження чи права на звернення до стягнення, що не є предметом спору.
Верховний суд у постанові від 03 квітня 2018 року по справі №810/5546/15 зазначив : () Встановивши, що єдиною підставою для скасування податкового повідомлення - рішення позивач зазначає факт порушення податковим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, зокрема, що акт перевірки від 03.06.2015 № 757/15-01/30684447 вручено уповноваженому представнику товариства 12.06.2015, тоді як податкове повідомлення - рішення форми "В1" № 0009041501 прийнято 25.09.2015, при цьому не спростовуючи доводи податкового органу по суті виявлених порушень податкового законодавства, що були встановлені у ході податкової перевірки та зафіксовані в акті від 03.06.2015 № 757/15-01/30684447, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення - рішення є правомірним, а недотримання строку його прийняття не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.()
Та питання прийняття несвоєчасно оскаржуваної вимоги не є предметом спору по цій справі.
Щодо аргументу позивача про направлення вимоги за недійсною адресою.
Чинним законодавством встановлено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та визначено документи, які підтверджують таку реєстрацію (витяг з реєстру територіальної громади, відомості з Єдиного державного демографічного реєстру).
Відтак, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідка переселенця) не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання (перебування) особи.
Надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.08.2022 року №5921-7501241793 у якій зазначено, що фактичне місце проживання /перебування позивача АДРЕСА_4 , не є документом, який підтверджує зареєстроване у встановленому порядку місце проживання/перебування позивача, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.
При цьому посилання позивача на те, що відповідачу достеменно було відомо про його місце проживання , так як сторони приймали участь по справі Сумського окружного адміністративного суду №540/214/22, суд відхиляє, так як з тексту резолютивної частини рішення від 03.08.2023 року вбачається, що адреса проживання позивача : АДРЕСА_5 , тобто не відповідає адресі зазначеній у довідці від 26.08.2022 року №5921-7501241793 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та адресі з ЄДДР : АДРЕСА_2 , що відповідає адресі зазначеної у оскаржуваній вимозі.
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до п.70.1 ст.70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 70.7 ст.70 ПК України).
Згідно п.70.6 ст.70 ПКУ органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Щодо наданого позивачем скриншоту з Електроного кабінету платника податків, то з нього не вбачається, дата з якої вказана там адреса платника податків - АДРЕСА_6 внесена до кабінету.
Та суд наголошує, що в разі направлення податковим органом вимоги не на належну адресу платника податків це не впливає на законність вимоги, а знов же тільки на правомірність дій щодо дотримання порядку її вручення контролюючим органом, що не є предметом спору, а тому суд відхиляє такий аргумент як підстав для скасування вимоги.
Щодо посилання позивачем у відповіді на відзив про нарахування пені по 25.09.2020 року, тоді як позивач сплатив заборгованість згідно платіжного доручення №5872 від 24.09.2020 року, то суд встановив наступне.
В розрахунку штрафної санкції до скасованого рішення №0026430411 зазначено серед іншого, що нарахована пеня в т.ч. за період 20.04.2019 по 25.09.2020р. у сумі 1445.94грн.
Згідно п.п.129.3.1 п.129.2 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
З наведеної норми вбачається, що саме дата надходження коштів на рахунок є датою з якою пов'язується виконання платником податку податкового зобов'язання, а не дата внесення до банківської установи коштів для перерахунку до бюджету.
Тому посилання позивача, проте, що ним було сплачено суму заборгованості з ЄСВ 24.09.2020 року, а пеня нарахована по 25.09.2020р. суд не приймаються до уваги, так як саме дата зарахування на відповідний рахунок органу що здійснює обслуговування бюджетних коштів зупиняє нарахування пені та є датою погашення заборгованості.
Норма ч. 4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко передбачає, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, визначальним при оскарження вимоги є спростування правомірності розрахунку суми недоїмки, чого позивачем не зроблено.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, прос. Незалежності, 75) код ЄДРПОУ 43995495.
Суддя Е.А.Іванов
.