Справа № 420/6200/25
08 травня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Одеської митниці, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року;
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з метою митного оформлення придбаного товару (мандарин), позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте, митний орган оформив картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає прийняте рішення митного органу протиправним та такими що підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням положень Митного Кодексу України. Представник позивача наголошує на тому, що митний орган, в якості аргументу для прийняття рішення про коригування митної вартості товару вказує про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, а саме: вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Однак, вартість витрат на пакування включені до ціни, у зв'язку з чим ТОВ «Атаман і К» при митному оформленні товару не зобов'язане було подавати ніякі інші документи щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Також, представник позивача зазначає, що умови оплати товару визначені Контрактом. Витребування додаткових документів позивач вважає безпідставним.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
26.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким Одеська митниця вважає позовні вимоги необґрунтованими, наголошуючи, що у документах, які були надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, послугувало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
09.04.2024 року між фірмою «DASHTRADE B.V.» (Нідерланди) (Постачальник) та ТОВ «Атаман і К» (Покупець) укладено контракт на поставку № 03/24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному замовленні покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракту.
Поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії Товару. (п. 1.2 Контракту).
29.01.2025 року декларант ТОВ «Атаман І К» - ТОВ «ОТОМАН», з метою здійснення митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару (апельсин свіжий, країна виробництва: Нідерланди), подало до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500500002693U6, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту.
Разом із митною декларацією та під час подальших консультацій декларант ТОВ «Атаман і К» надав до митного оформлення: рахунки-фактури (інвойси) № 225021 від 15.01.2025 року, №225023 від 15.01.2025 року, № 225024 від 15.01.2025 року, № 225025 від 15.01.2025 року, № 225027 від 15.01.2025 року, № 22528 від 15.010.2025 року, коносамент № 249022567 від 23.01.2025 року, автотранспортні накладні (Road consignment note) від 27.01.2025 року, сертифікати про походження товару від 20.01.2025 року, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 27.01.2025 року та 29.01.2025 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №03/24 від 09.04.2024 року, договір про надання послуг митного брокера №20/04-20 від 20.04.2020 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації, прайс-лист від 12.01.2025 б/н, висновок експерта від 28.01.2025 № 20-81/01-2025, калькуляцію від 15.01.2025 б/н.
Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об'єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.
За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року.
В обставинах прийняття Рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.
З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:
1)Згідно п. 7.2 та 7.3 зовнішньоекономічного договору від 09.04.2024 №03/24 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містять дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 09.04.2024 №03/24 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, п.3.3. Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі інвойсу, але в наданої до митного оформлення рахунок-фактура (інвойси) від 15.01.2025 №225021, 225023, 225024, 225025, 225027, 225028 не містить умов оплати за товар.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.
З приводу доводів відповідача, як підстави для коригування митної вартості, щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням у відповідності до вимог п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, з огляду на положення ст. 58 МК України витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Cуд встановив що, товар поставляється на умовах FOB (Інкотермс).
Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 03/24 від 09.04.2024 року , обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Таким чином відповідно до умов зазначеного контракту обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Тобто, визначена у контракті ціна за товар включає у себе, у тому числі витрати, пов'язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов'язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв'язку із чим, суд вважає безпідставними зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування.
Щодо посилань відповідача на відсутність у рахунках-фактурах (інвойсах) від від 15.01.2025 №225021, 225023, 225024, 225025, 225027, 225028 умов оплати за товар, суд зазначає, що вказані умови передбачені п. 3.1 Контракту. Той факт, що вказані умови не зазначені у інвойсі, на думку суду, жодним чином не впливає на митну вартість товару.
Щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем - є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належать до скасування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності з ч.ч. 1,3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 7135,35 грн. та 2422,40 грн., які має бути стягнуті з відповідача на його користь.
Також, позивачем заявлено до стягнення 29730,64 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження яких надано договір про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року, замовлення № 25UA500500002773U4 від 27.02.2025, додаткова угода № 25UA500500002773U4 від 27.02.2025 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 25UA500500002773U4 від 27.02.2025 року.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, суд робить висновок, що з відповідач на користь позивача має бути стягнуто 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ТОВ «Атаман і К» належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257- 262, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000058/2 від 29.01.2025 року;
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000088 від 29.01.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» (код ЄДРПОУ 41277430) понесені судові витрати у розмірі 13557,75 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» (вул. Бугаївська, будинок 21/49, офіс 31, м. Одеса, 65005; код ЄДРПОУ: 41277430).
Відповідач - Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 08.05.2025 року.
Суддя Н.В. Бжассо