09 травня 2025 рокусправа № 380/2167/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (місцезнаходження: вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 07638027), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових;
- зобов?язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (код ЄДРПОУ 07638027) подати до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України та має військову вислугу більше 20 років. Зазначає, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , позивач отримав службове житло - квартиру АДРЕСА_3 , де власне і проживає.
В подальшому, рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2021 постановлено надати житлове приміщення для постійного проживання полковнику ОСОБА_1 шляхом виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових. Дане рішення затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2021 №256ад, однак позитивного рішення по вказаних документах відповідачем досі не прийнято.
Позивач зазначає, що звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова зі заявою, у якій просив направити клопотання про зняття статусу «службова» до Кам'янка-Бузької міської ради, повідомляє, що як учасник бойових дій, забезпечується постійним житлом першочергово. Однак, листом від 08.11.2024 відповідач повідомив позивача про неможливість вчинення відповідних дій. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких повідомляє, що спірне у цій справі клопотання не подавалося в зв'язку з забороною Міністерства оборони направляти документи щодо забезпечення житлом військовослужбовців для постійного проживання, шляхом виключення квартири з числа службового фонду. 18.03.2025 до Квартирно - експлуатаційних відділів доведено Алгоритм підготовки та подання на розгляд пропозицій щодо забезпечення постійним житлом, шляхом його виключення із числа службового, затверджений Міністром оборони України 04.03.2025.
Згідно з даним порядком розглядати питання забезпечення військовослужбовців постійним житлом шляхом його виключення з числа службового можливо за умови відсутності потреби використання такого житла як службового. Відсутність потреби у використанні такого житла підтверджується начальником гарнізону.
Визначено також забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службового здійснювати виключно стосовно військовослужбовців, які у період правового режиму воєнного стану безпосередньо брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України; членів сімей військовослужбовців, які загинули ( померли) або пропали безвісти; осіб, звільнених з військової служби; осіб з інвалідністю, які проходять військову службу та військовослужбовців, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та має календарну вислугу більше 30 років, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .
Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , позивач отримав службове житло - квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 20,5 м.кв., в яку заселився разом із сім'єю на підставі ордера на жиле приміщення №472 від 27.05.2021.
Згідно з Протоколом №16 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2021, полковнику ОСОБА_1 надано жиле приміщення для постійного проживання шляхом виключення з числа службових однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових, в якій проживають: полковник ОСОБА_1 , син - ОСОБА_2 , 2018 р.н., із зняттям з квартирного обліку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2021 №256ад затверджено вищевказане рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 про забезпечення житлом для постійного проживання полковника ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб, шляхом виключення з числа службових однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із зняттям з квартирного обліку. Зазначено наказ довести до відома командира Військової частини НОМЕР_2 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.
04.11.2024 позивач звернувся до відповідача зі заявою щодо вжиття заходів реагування на вищезгадані рішення та подання до Кам'янка-Бузької міської ради клопотання про зняття статусу «службова» з відповідної квартири.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом від 08.11.2024 по суті звернення позивача повідомив, що протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2021 №16, оголошений наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.10.21 №256ад, копії яких позивач долучив до заяви від 04.11.2024 на розгляд комісії не надходили, у зв'язку з чим КЕВ м. Львова немає змоги вчиняти жодних дій, визначених Інструкцією щодо виключення квартири з числа службових.
Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» установлено, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, натомість у відповідності до частини першої статті 6 цього закону незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом №2011-XII.
Як визначено частиною першою статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Положеннями статті 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Згідно зі статтями 5 та 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 (далі - Порядок №1081), а саме його пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Отже, Порядком №1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов'язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.
У пункті 11 Порядку №1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
За змістом пункту 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 (далі - Інструкція) військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов'язання подання відповідного клопотання КЕВ) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Так, у справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку, але постійного житла не отримав, у зв'язку з чим слід дійти висновку, що ОСОБА_1 має право на забезпечення останнім, зокрема, право на виключення житла (квартири за адресою: АДРЕСА_2 ) з числа службового та надання його в подальшому для постійного проживання.
Таким чином, судом встановлені всі необхідні, визначені п.10 Інструкції, умови для реалізації права позивача на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п.10 Інструкції та ч.3 п.3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
З даного приводу суд також відхиляє посилання відповідача на певні алгоритми дій щодо підготовки та подання на розгляд пропозицій щодо забезпечення постійним житлом, оскільки такі не є нормативно-правовим актом.
Судом встановлено, що згідно з Протоколом №16 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2021, полковнику ОСОБА_1 надано жиле приміщення для постійного проживання шляхом виключення з числа службових однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживають: полковник ОСОБА_1 , син - ОСОБА_2 , 2018 р.н., із зняттям з квартирного обліку.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 06.10.2021 №256ад затверджено вищевказане рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_2 про забезпечення житлом для постійного проживання полковника ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб, шляхом виключення з числа службових однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із зняттям з квартирного обліку. Зазначено наказ довести до відома командира Військової частини НОМЕР_2 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.
Крім того, як установлено пунктом 3 розділу VIІ Інструкції №380, протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.
Обставин невиконання такого обов'язку військовою частиною відповідачем у ході розгляду цієї справи не доведено.
Таким чином, встановивши, що у спірних правовідносинах за приписами Інструкції №380, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова наділений повноваженнями приймати рішення, які впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, врахувавши відсутність заперечень командування Військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 про виключення жилого приміщення, в якому мешкає позивач, з числа службових, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правових підстав для відмови у задоволенні заяви військовослужбовця та поданні до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування відповідного клопотання про виключення квартири з числа службових.
Відповідні дії, як наслідок, свідчать про обмеження права позивача на забезпечення житлом, гарантованого Законом №2011-XII та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року по справі №640/10473/19, від 03 лютого 2021 року по справі №636/1480/19, від 04 березня 2020 року по справі №636/1514/19, від 16 червня 2021 року по справі №636/5008/19, від 04 листопада 2021 року по справі №636/2897/19, від 23 лютого 2022 року по справі №953/17339/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Окрім цього, аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 17.09.2024 у справі №520/14989/23, обставини у якій є аналогічними, що й у цій справі.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту», у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Таким чином, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових та зобов?язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Зобов?язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (місцезнаходження: вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 07638027) подати до виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (місцезнаходження: вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 07638027) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна