про повернення позовної заяви
09 травня 2025 рокусправа № 380/6285/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Грень Н.М., перевіривши позовну заяву фермерського господарства «Мастикаш» до Головного управління ДПС у Львівській області, Держаної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «Мастикаш» до Головного управління ДПС у Львівській області, Держаної податкової служби України, з такими вимогами:
- Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України у Львівській області №12126886/45175209 і № 12126887/45175209 і зобов'язати Державну податкову службу України у Львівській області зареєструвати податкові накладні №13 від 05.10.2024р. і № 14 від 05.10.2024р., подані на реєстрацію фермерським господарством «МАСТИКАШ» (код ЄДРПОУ 45175209);
Ухвалою від 04.04.2025 залишено позовну заяву без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали від 21.04.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали, а саме: рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою від 24.04.2025 продовжено строк для усунення недоліків.
На виконання вимог вказаної ухвали від 24.04.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали за вх.№34604, а саме: рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З урахуванням надання рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, ухвалою суду від 29.04.2025 продовжено строк для усунення недоліків- надання заяви для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
05.05.2025 до суду надійшли заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх.№36934 та вх.№36944). В обґрунтування вказав, що у зв'язку з перебуванням голови господарства Андрій Мастикаш протягом тривалого часу, що припадає на період ухвалення оскаржуваного рішення, а також на строк подання позовної заяви в судовому порядку, перебував на лікуванні у зв'язку з важкою хворобою, що підтверджується довідкою медичного закладу.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому просить суд поновити йому такий строк та відкрити провадження у цій справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18, від 26.11.2020 року у справі 500/2486/19.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України у Львівській області №12126886/45175209 і № 12126887/45175209 і зобов'язати Державну податкову службу України у Львівській області зареєструвати податкові накладні №13 від 05.10.2024р. і № 14 від 05.10.2024р., подані на реєстрацію фермерським господарством «МАСТИКАШ» (код ЄДРПОУ 45175209), однак звернувся із даним позовом до суду лише 31.03.2025, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України,
Отже, строк на звернення до суду для оскарження Рішення №12126886/45175209 і № 12126887/45175209 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 05.10.2024 року та №14 від 05.10.2024, закінчився 06.03.2025 року.
Таким чином, звернувшись до суду 31.03.2025 з даним позовом, позивач пропустив тримісячний строк звернення для оскарження рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску зазначеного строку, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).
Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.
Так, обґрунтовуючи причини пропуску такого строку позивач зазначає, що директор фермерського господарства був позбавлений можливості користування електронним кабінетом, оскільки був у лікарні.
Разом з тим, долучає до матеріалів справи довідку №43, видану КНП «Рава-Руська лікарня» про те, що ОСОБА_1 у період з 25.02.2025 по 25.03.2025 знаходився на амбулаторному лікуванні.
Поруч з тим, суд наголошує на тому, що рішення за результатами скарги прийняте ДПС України 06.12.2024, відтак позивач мав можливість звернутися до суду до 25.02.2025 (до моменту амбулаторного лікування).
Суддя зазначає, що вказані причини пропуску не є тими об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
Таким чином, суд висновує, що позивач не навів будь-яких поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об'єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява N 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, а підстави, вказані ним у заяві не свідчать про поважність причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 123 КАС України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України,
Позовну заяву фермерського господарства «Мастикаш» до Головного управління ДПС у Львівській області, Держаної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві разом з доданими до неї документами.
Повернути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства «Мастикаш» ( ЄДРПОУ 45175209) сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень), відповідно до платіжного документа №4893-0050-9143-3581 від 30.03.2025.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяГрень Наталія Михайлівна