08 травня 2025 рокусправа № 380/24722/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Національної поліції у Львівській області та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
ОСОБА_1 (місце реєстрації: 82470, Львівська область, Стрийський район., с.Жулин, РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 №697 в частині виключення з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлення у військову частину НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 1982 року народження, ВОС - 906 955А.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що 03.11.2024 о 2 годині ночі позивач був зупинений поліцейськими Національної поліції України з метою перевірки документів. Однак, так як позивач не мав з собою документів, співробітниками поліції його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також позивач під час вищеописаного затримання, а також в процесі здійснення мобілізаційних заходів щодо нього в ІНФОРМАЦІЯ_2 , був позбавлений засобів зв'язку, він не мав реальної можливості надати свої військово-облікові документи, а також документи, що підтверджували б його право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.11.2024 № 697 позивача було виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено у Військову частину НОМЕР_1 . На підставі вищевказаного, представниця позивача вважає, що позивача призов на військову службу під час мобілізації було здійснено не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно, відповідачем проігноровані всі зауваження позивача під час здійснення його призову на військову службу, направивши його до Військової частини для подальшого проходження військової служби. Просить суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Ухвалою від 16.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копі. У визначений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви частково.
Ухвалою від 07.01.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
14.01.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків її позовної заяви, залишеної без руху у зв'язку із отриманням всіх витребуваних документів.
Ухвалою від 15.01.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
На виконання ухвали суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків. Водночас у визначений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви частково.
Ухвалою від 27.01.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 та встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. У визначений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви повністю.
Ухвалою від 07.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.
Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833), Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та запропоновано їм подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання позовної заяви з додатками, пояснення щодо такого позову, з урахуванням вимог, передбачених ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду разом з адміністративним позовом була скерована та отримана відповідачем та третіми особами у їх електронному кабінеті 07.02.2025 (адміністративний позов) та 10.02.2025 (ухвала суду), що є належним повідомленням сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявних у справі.
21.02.2025 через систему Електронний суд від представника третьої особи, Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення по суті позовних вимог. В поясненнях вказано, що у відповідності до списків військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 №11345 солдат ОСОБА_1 направлений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Крім того, зазначив, що надати витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 не надається можливим, оскільки цей військовослужбовець не проходив та не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.11.2024 №318 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 . ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента в Україні від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» для проходження базової та фахової підготовки зараховано до списків особового складу, постановлено на всі види забезпечення, та призначено на посаду курсанта, шпк солдат. Згідно із підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153 у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом. Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу Військова
частина НОМЕР_5 , виходила з того, що направляючи особу до Військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснені всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу. Крім того, згідно з абзацу 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12 червня 2022 року за № 611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
24.02.2025 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив в якому останній просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232. Відтак, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21). Також зазначає, що позивач посилається на протиправність його призову на військову службу. В той же час, як Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. При цьому, навіть за умови протиправності дій щодо мобілізації позивача на військову службу та зарахування до особового складу військової частини, для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232. Однак, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 не надано. У зв'язку з вищенаведеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Також на адресу суду від представника відповідача надійшла заява з додатками, в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію картки медичного обстеження та копію витягу з єдиного реєстру оберіг призовників військовозобов'язаних та резервістів щодо обліку ОСОБА_1 .
28.02.2025 через систему Електронний від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти відзиву відповідача на позовну заяву та зазначає, що позиція відповідача говорить про недосконале трактування ним норм права та тягне за собою порушення прав позивача. Просить задоволити позовну заяву у повному обсязі.
12.03.2025 через систему Електронний суд від представника третьої особи, Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив в якому останній просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що з 24.02.2022 в України введено воєнний стан та оголошено мобілізацію, що є загальновідомими обставинами та відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України не потребують доказування. Керуючись ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. Крім того, статтею 38 зазначеного вище Закону передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Листом Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 21.02.2025 № 30864-2025 проінформовано, що на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», розпорядження Стрийської районної військової адміністрації та доручення начальника Стрийського РУП ГУНП у Львівській області «Про залучення особового складу Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, залучається особовий склад Стрийського РУП ГУНП у Львівській області до груп оповіщення спільних з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначеним листом Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області повідомлено, що у Стрийському РУП ГУНП у Львівській області жодної інформації, в тому числі документів, щодо затримання, доставлення чи запрошення, 03.11.2024 до підрозділу Стрийського районного управління поліції у Львівській області гр. ОСОБА_1 не має. У зв'язку з вищенаведеним, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить витяг з Резерв+.
З пояснень представниці позивача видно, що 03.11.2024 о 2 годині ночі позивач був зупинений поліцейськими Національної поліції України з метою перевірки документів. Однак, так як позивач не мав з собою документів, співробітниками поліції його було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також позивач під час вищеописаного затримання, а також в процесі здійснення мобілізаційних заходів щодо нього в ІНФОРМАЦІЯ_2 був позбавлений засобів зв'язку, він не мав реальної можливості надати свої військово-облікові документи, а також документи, що підтверджували б його право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.11.2024 № 697 позивача було виключено з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено у Військову частину НОМЕР_1 .
Крім того, позивачу перед проходженням військово-лікарської комісії не було видане направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду під особистий підпис, як це передбачено п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Під час та після проходження військово-лікарської комісії позивачу не була видана Картка обстеження та медичного огляду, також не була видана і копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд, як це передбачено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Проте, в ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу був виданий новий військовий квиток «старого зразка», хоча в нього вже був наявний військовий квиток.
Також позивачу не була вручена й повістка щодо призову на відправлення до місць проходження військової служби, яка відповідно до п. 88
Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 має вручатися під особистий підпис військовозобов'язаного.
Таким чином, солдат ОСОБА_1 , 1982 року народження, внаслідок дій та бездіяльності Відповідача 04.11.2024 року був мобілізований та відправлений до військової частини НОМЕР_1 , незважаючи на порушення відповідачем порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації.
Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.
При ухваленні рішення суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За замістом ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами ч.1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 17 Закону №1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі також Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено поняття «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація згідно з ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 ст.4 Закону № 3543-XII визначено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.2022 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Разом з цим, у відповідності до ч.ч. 5, 9 ст.1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з змісту частини 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До видів військової служби, згідно із ч.6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом (частина дванадцята статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами ч.ч. 1, 5 статті 27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань. Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії. До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби. Військовозобов'язані, зараховані до запасу другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі або служби у військовому резерві військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії.
За змістом ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 6 ст. 22 Закону № 3543-XII встановлено, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону №2232-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Згідно із пунктом 1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153 (далі - Положення № 1153) цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
За підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до положень пункту 253 Положення №1153, призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України. Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Про призов громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та призначення на посади командири військових частин інформують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання (перебування) цих громадян до призову на військову службу та посадову особу, до номенклатури призначення якої належить посада, на яку призначено призваного громадянина. Про призов громадян на військову службу територіальні центри комплектування та соціальної підтримки письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких зазначені громадяни працювали, навчалися або були зареєстрованими як безробітні.
З 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та відповідно до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє по цей час.
Пунктами 1-4 Указу Президента України № 69/2022 у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація); мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва; мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом; призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. У разі збройної агресії проти України Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ. Призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Військова служба за призовом під час мобілізації є видом військової служби, початком проходження якої вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом.
Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема:
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Таким чином, до обов'язків територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить виявлення призовників, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку, оповіщення призовників про їх виклик до ТЦК для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призову на військову службу і забезпечення здійснення контролю за їх прибуттям.
Так, зокрема позивач покликається на неналежне проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби.
З матеріалів справи суд вбачає, що 04.11.2024 було проведено медичний огляд позивача та за довідкою ВЛК від 04.11.2024 №5768 встановлено, що на підставі графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ, позивача визнано придатним до військової служби по загальній мобілізації.
Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 04.11.2024 позивач оглянутий терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР, дерматовенерологом, психіатром, стоматологом. Наявна інформація щодо проведення позивачу флюорографії органів грудної клітини, відбору аналізу крові та сечі та її результати.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402 (в редакції станом на час проведення медичного огляду) військово-лікарська експертиза, зокрема, визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до розділу II Положення №402 (в редакції станом на час проведення медичного огляду) визначено, що:
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП (пункту 3.1 Положення);
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.2 Положення № 402);
Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації (пункту 3.4 Положення № 402);
До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Зазначені документи, а на офіцерів і прапорщиків (мічманів) запасу також особові справи ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пп. 3.5 Положення № 402).
Отже під час проведення медичного огляду позивача відповідачем не було допущено порушень Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402.
Крім того, згідно з п.2.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 22.1 Положення передбачено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Пунктом 22.2 Положення унормовано, що книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.
Один примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, у додатковий примірник експертного документа та у медичну карту стаціонарного хворого записується дата та зміст постанови штатної ВЛК.
Штатні ВЛК ведуть книгу протоколів тільки на осіб, які пройшли медичний огляд безпосередньо в цих комісіях та алфавітний облік розглянутих протягом року свідоцтв про хворобу (довідок ВЛК).
У штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для затвердження (контролю) або перегляду постанов, коли текст остаточної постанови підписується головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, і секретарем. Особлива думка голови або членів комісії записується на примірнику свідоцтва про хворобу (довідки) або на окремому аркуші, який додається до цього свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК).
Пунктом 22.7 Положення визначено, що постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Як встановлено судом, за результатами проходження позивачем медичного огляду, відповідачем складено довідку ВЛК 04.11.2024 №5768.
Доказами, що є у справі підтверджено проходження медичного огляду позивачем, що спростовує його твердження, викладені у позовній заяві
Позивач зазначає, що цю довідку ВЛК 04.11.2024 №5768 йому не видано. Відповідач в цій частині не надав суду доказів, однак суд констатує, що така бездіяльність відповідача не є предметом спору, а також не створює негативних для позивача правових наслідків. Інакше кажучи, не кожне формальне порушення процедури прийняття акта чи вчинення дії робить його неправомірним.
Стосовно способу захисту права позивача суд зазначає таке.
Позивач, обираючи спосіб свого захисту просить суд скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.11.2024 №697 в частині виключення з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлення у військову частину НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 1982 року народження, ВОС - 906 955А
При цьому оскаржений наказ, є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію виданням наказу командира ВЧ НОМЕР_5 (по стройовій частині) №318 від 04.11.2024 в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини .
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 8.09.2021 у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).
Виходячи із зазначених в цих судових рішеннях Верховного Суду правових висновків та застосовуючи їх до правовідносин, які досліджуються у справі, що розглядається, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про зарахування до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
За змістом зазначених юридичних принципів процесуальної економії та стадійності захисту права застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права, а оскаржувана постанова, накази вичерпали свою дію та втратили юридичне значення, оскільки позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі і, як зазначалося вище, скасування довідки ВЛК, наказу про призов, наказу про зарахування позивача до військової частини, не тягнуть за собою припинення відносин військової служби позивача.
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 виклав правову позицію, згідно з якою процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації має незворотний характер. Це означає, що після фактичного призову вона вважається такою, що відбулася, і не може бути скасована шляхом повернення особи до попереднього стану. Навіть якщо процедура призову визнається судом протиправною, це не веде до автоматичного поновлення особи у статусі, який вона мала до мобілізації, та не створює обов'язку щодо її звільнення з військової служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані рішення суб'єктів владних повноважень як актів індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки їх скасування не може привести до відновлення порушеного права.
Враховуючи вище викладені обґрунтування, суд вважає, що підстави скасування оскаржуваного наказу, відсутні.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно з положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснювався.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: 82470, Львівська область, Стрийський район., с.Жулин, РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження 79007, Львівська обл., місто Львів, ПЛОЩА ГЕНЕРАЛА ГРИГОРЕНКА, будинок 3 ЄДРПОУ 40108833) та Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Лунь З.І.