09 травня 2025 рокусправа №380/6011/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, у якій просить стягнути з Державної екологічної інспекції України середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.09.2024 до 21.01.2025 в розмірі 140 904,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 380/251/24 позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області На виконання вищезазначеного рішення з 18.09.2024 до 21.01.2025 Державною екологічною інспекцією України не прийнято відповідного наказу про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області. Вказує, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде таке рішення суду оскаржуватись. Час затримки виконання рішення суду становить 126 дні. Вважає, що з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 140 904, 54 грн. Просить позов задовольнити.
Від відповідача на адресу суду відзиву на позовну заяву не надходило.
Ухвалою суду від 28.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З'ясувавши обставини справи на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, подані стороною, суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 380/251/24 позов задоволено:
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » від 28.09.2023 № 103-тр/т.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.09.2023 № 104-тр/т.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05.12.2023 № 87-к «Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 28.09.2023 № 104-тр/т «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 05.12.2023 № 88-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 06.12.2023.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 228131 (двісті двадцять вісім тисяч сто тридцять один) 16 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць на суму 24 602 (двадцять чотири тисячі шістсот два) 38 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 - скасовано та в позові відмовлено.
Представник позивача зазначає, що відповідачем не було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді, незважаючи на те, що рішення у цій частині підлягало негайному виконанню.
Відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Приписами частини другої статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 236 КЗпП України закріплено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
За чинним законодавством рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.
Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/251/24 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не було виконано у період з 18.09.2024 до 21.01.2025, суд погоджується з твердженням позивача про те, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.
Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Передумови застосування статті 236 КЗпП України першочергово ґрунтуються на визначеному Законом обов'язку роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі (частина восьма статті 235 КЗпП України, пункт 3 частини першої статті 371 КАС України), де рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання на рівні з рішенням, яке набрало законної сили (частина друга статті 372 КАС України), тобто йдеться про конституційний принцип обов'язковості судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Тим більше, у справах з приводу проходження публічної служби, де роботодавець зазвичай є суб'єктом владних повноважень і зобов'язаний у своїх діях та рішеннях керуватися частиною другою статті 19 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово повторював, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю (див. постанову від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22). Стаття ж 236 КЗпП України за своєю суттю як раз установлює відповідальність за невиконання цих вимог у виді стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника. Подібні висновки Верховний Суд також раніше вже висловлював..
Таким чином, в основі «затримки виконання», про яку йдеться в статті 236 КЗпП України, перебуває саме нехтування роботодавцем наведеними правовими вимогами, що здатне мати для працівника наслідки у вигляді (зокрема, але не виключно) втрат від неотримання заробітної плати, неможливість працевлаштуватись тощо. Своєю чергою це означає, що зі скасуванням судового рішення про поновлення працівника, передумова застосування статті 236 КЗпП України не зникає, оскільки залишається факт порушення роботодавцем вимог Закону про негайне виконання судового рішення в цій частині та обов'язковість судового рішення.
Правовий висновок щодо застосування статті 236 КЗпП України за обставин скасування судового рішення про поновлення працівника, викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №420/10861/21, від 10 квітня 2025 року у справі № 280/5280/23.
Встановивши, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №380/251/24 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 18.09.2024 до 21.01.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку № 100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Абзацом другим пункту 10 Порядку № 100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі № 380/251/24 встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 1118, 29 грн.
Час затримки виконання рішення суду за період з 18.09.2024 до 21.01.2025 становить 90 робочих днів.
Таким чином, з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 100 646,10 (90 х 1118,29) грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі підлягають до задоволення частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.
Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі задовольнити частково.
Стягнути з Державної екологічної інспекції України (пров. Новопечерський, 3, корпус 2, м. Київ, 01042) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.09.2024 до 21.01.2025 в розмірі 100 646,10 ( сто тисяч шістсот сорок шість грн 10 коп) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКухар Наталія Андріївна