08 травня 2025 рокусправа № 380/1128/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;) (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ - 21910427) з вимогами:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №134650001194 від 27.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 20.11.2024 року на пенсію за віком державного службовця відповідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи на різних посадах у органах податкової служби України за період з 24.02.1993 р. по 08.11.2024 р.; а також військову строкову служби у період із 01.07.1981 по 12.08.1983 рр.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за віком. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Вказане рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетроській області позивач вважає протиправним, та таким, що порушує його права, оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досяг пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889 мав понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, то відповідно набув права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ. Таке рішення про відмову в переході на пенсію позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачі до суду подали відзиви на позовну заяву, в якому проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважають, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 27 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 20.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про здійснення переходу на пенсію на умовах Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Дніпропетровській області та прийнято Рішення №134650001194 від 27.11.2024 року яким відмовлено у задоволенні такої заяви у зв'язку тим, що: посади працівників органів державної податкової служби, які мали спеціальні звання, до відповідних категорій посад державних службовців до 03 жовтня 2013 року не були віднесені.
Зі змісту спірного рішення, відповідно до Закону України "Про державну службу" право на одержання пенсії державних службовців, мають особи, які досягли пенсійного віку, за наявності стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", яка набрала чинність 03 жовтня 2013 року, були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців посади працівників апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Таке рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 37 частини 1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі по тексту - Закон України № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, далі по тексту - Закон України № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 25 Закону України № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 частиною 1 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2024 № 134650001194 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України Про державну службу, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби (з 01.07.1994 спеціальне звання - радник податкової служби).
Щодо вимоги позивача зарахувати до стажу державної служби період перебування на посадах з 24.02.1993 р. по 08.11.2024 р., в органах державної податкової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Стаття 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.
Згідно з частиною третьої статті 25 Закон №3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283, чинний до 01.05.2016).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Отже, стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку №283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку №229.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII. До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Отже, і Порядком № 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком № 229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналогічні положення містяться у пункті 6 Порядку №229.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII (далі Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (далі - Податковий кодекс).
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.
Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України вказав, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано в подальшому Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України Про державну службу та іншими законами.
Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 343.2 статті 343 Податкового кодексу України ).
Відповідно до положень статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
Згідно із пунктом 9 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Відповідно до пункту 4 "Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Отже, суд приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 колегія суддів зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Крім того, слід зазначити, що спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII та Податковий кодекс України, які мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМУ.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, які діють з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, відповідно до пункту 5 "Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Судом встановлено, що позивач з 24.02.1993 по 08.11.2024 працював в органах державної податкової служби, що підтверджується відповідними записами трудової книжки, № НОМЕР_1 .
Вказане зумовлює висновок суду про те, що позивач з 24.02.1993 по 08.11.2024 працював в органах державної податкової служби, прийняв присягу державного службовця (19.05.1994), обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII порядку, то суд приходить до висновку, що всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби, для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 XII.
Щодо зарахування військової служби до стажу державної служби.
Відповідно до записів трудової книжки, позивач у період із 01.07.1981 по 12.08.1983 рік проходив строкову військову службу.
Згідно з абзацом 2 частини 1статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XIIчас перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні положення закріплені в частині 1статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що період проходження позивачем строкової військової служби в рядах армії колишнього СРСР з 01.07.1981 по 12.08.1983 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Враховуючи зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи в органах державної податкової служби України з 24.02.1993 по 08.11.2024 його стаж державної служби станом на 01.05.2016 становив понад 10 років, а станом на час досягнення пенсійного віку понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право позивачу на переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії № 134650001194 від 27.11.2024 не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, тому таке рішення слід визнати протиправним.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця відповідно до Закону №889-VIII (пункти 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення), дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з 20.11.2024 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 20.11.2024 року на пенсію за віком державного службовця відповідно пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи на різних посадах у органах податкової служби України за період з 24.02.1993 р. по 08.11.2024 р.; а також військову строкову служби у період із 01.07.1981 по 12.08.1983 рр.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП - 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ - 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 134650001194 від 27.11.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 20.11.2024 року на пенсію за віком державного службовця відповідно відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889- VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи на різних посадах у органах податкової служби України за період з 24.02.1993 р. по 08.11.2024 р., а також період проходження військової строкової служби із 01.07.1981 по 12.08.1983 рр.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 968, 96 грн., сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна