про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
09 травня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/883/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
29 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 28 квітня 2025 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), подана в його інтересах адвокатом Чумаком Романом Васильовичем (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ІІ відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 березня 2025 року № 124050001160 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн: з 01 березня 2024 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; з 01 березня 2025 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Ухвалою від 5 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) та з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно та докази поважності причин його пропуску; документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
7 травня 2025 року від позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним номером № 11026/2025 надійшла заява від 7 травня 2025 року б/н про поновлення строку звернення до суду, до якої серед іншого додано платіжну інструкцію від 6 травня 2025 року № 60T5-E823-4T1H-9H46 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду представник позивач зазначив, що по-перше, фактично протиправність дій органів Пенсійного фонду України встановлена постановою Верховного Суду від 13 січня 2025 року по справі № 160/28752/23, в якій суд встановив, що ГУ ПФУ здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058, встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн у 2022 році та 100,00 грн у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства; було визнано неправомірним застосування органами Пенсійного фонду України показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року в сумі 3764,40 грн при здійсненні індексації пенсій відповідно до Постанов № 118, № 168, № 185 та № 209.
Ці висновки були підтверджені постановами Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24.
Таким чином, лише після ознайомлення з постановами Верховного Суду позивач мав можливість дізнатися про те, що своїми діями Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обмежувало його право на індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До моменту визнання судом неправомірності дій органів Пенсійного фонду України позивач не міг знати, що його права порушено, оскільки постанови Кабінету Міністрів України не визнавались нечинним чи такими, що суперечать законам України.
Виявивши порушення своїх прав у вигляді призначення йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 100,00 грн з 1 квітня 2024 року, замість проведення індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, та застосування з 1 березня 2025 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати 1,0345 замість коефіцієнта збільшення 1,115, позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії з проханням провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2024 та 2025 роки.
По-друге, представник позивача зазначив, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не повинен застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.
По-третє, представник позивача зазначив, що позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою від 24 березня 2025 року № 4952 про перерахунок пенсії з проханням провести індексацію пенсії. У цій заяві позивач вказав на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, та зазначив, що Пенсійний фонд України діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, приймаючи рішення про відмову у проведенні індексації, не врахувало висновки Верховного Суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було зобов'язане врахувати правову позицію Верховного Суду та прийняти рішення про проведення індексації пенсійних виплат. Ігнорування цих висновків свідчить про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 7 травня 2025 року б/н, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно внаслідок відсутності документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Отже, посилання представника позивача на той факт, що про порушене право позивач дізнався лише після прийняття Верховним Судом постанов з питань правильності нарахування індексації органами Пенсійного фонду України, не можуть буть прийняті судом до уваги. Такий факт свідчить лише про те, що позивач почав вчиняти активні дії щодо захисту свого порушеного права після зміни судової практики на користь пенсіонерів.
Посилання представника позивача на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 (2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, є нерелевантними до спірних правовідносин.
В постанові від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Звернувшись до суду з цим позовом 8 лютого 2024 року позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 1 березня 2023 року індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 1 березня 2023 року.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом 8 лютого 2024 року, її права можуть бути захищені судом з 8 серпня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 1 березня 2023 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
На підставі викладеного Верховний Суд постановою від 28 січня 2025 року у справі № 120/1483/24 скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та залишив без розгляду позовні вимоги за період з 1 березня 2023 року по 7 серпня 2023 року (включно) відповідно до статті 123 КАС України.
Щодо спірних правовідносин у цій справі суд зазначає, що про порушення своїх прав при проведенні з 1 березня 2024 року індексації пенсії позивачу не могло не бути відомо принаймні з квітня 2024 року, тобто з моменту отримання пенсії за березень 2024 року.
Суд ще раз зауважує, що звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 24 березня 2025 року про здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням проведення індексації та отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення від 31 березня 2025 року № 124050001160 про відмову у проведенні перерахунку пенсії є датою, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо відновлення на його думку порушеного права, а не датою, з якої потрібно обраховувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.
З позовом до суду позивач звернувся через свого представника 28 квітня 2025 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суд вважає, що за вимогами про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду.
Позивачем не надано документально підтвердженої інформації щодо неможливості своєчасного звернення до суду, як і доказів поважності причин пропуску такого строку.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача в заяві від 7 травня 2025 року б/н для поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно, визнаються судом неповажними.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Чумаком Романом Васильовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 березня 2024 року по 27 жовтня 2024 року включно повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати представнику позивача до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська